Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/6377/24

Дата документу 12.12.2025 Справа № 333/6377/24 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №333/6377/24 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М. В. Провадження № 22-ц/807/2270/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Мєркулова Владислава Олександровича на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 жовтня 2021 року між сторонами було укладено договір N191447-КС-004 про надання кредиту шляхом направлення товариством пропозиції (оферти) та акцептуванням її відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором G-3352, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою, що становить 0,8647 % за кожен день користування кредитом. Також, 11 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору3 №191447-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 04.08.2022 року». Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 290 днів.». Товариство виконало свої зобов`язання за договором кредиту, натомість відповідач своє зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 2290,00 грн, в результаті чого, станом на 28 червня 2024 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 89 152,20 грн, що складається з: 25 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 60 402,20 грн сума прострочених платежів по процентах; 3 750,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 191447-КС-004 про надання кредиту від 19.10.2021 року, що становить 89 152,20 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 25 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 60 402,20 грн; суми прострочених платежів за комісією 3 750,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мєркулова Владислава Олександровича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимоги ТОВ «Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано доказів того, що на адресу ОСОБА_1 було направлено відповідний кредитний договір; доказів приєднання ОСОБА_1 до будь яких умов/тарифів що фактично унеможливлює визнання заборгованості перед ТОВ «Бізнес Позика»; на наданих товариством документах, зокрема на паспорті споживчого кредиту відсутній підпис ОСОБА_1 .. Встановлений розмір процентної ставки (0.8647 процентів за кожен день користування кредитом) перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам п.8 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання відповідачем зобов`язань за цим договором. Звертає увагу суду, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення пункту 2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати разову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік»з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 89 152,20 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались належним чином зобов`язання за кредитним договором, отримані та використані кошти не повернуті позивачу в повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №191447-КС-004 від 19 жовтня 2021 року, який складається із прострочених платежів по тілу кредиту 25 000 грн, сми прострочених платежів по процентах 60 402,20 грн, суми прострочених платежів за комісією 3 750,00 грн, а всього у розмірі 92 152,20 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір N 191447-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.26-27). Згідно п. 1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 0.86470000, фіксована. Комісія за надання кредиту: 3750,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 25 000,00 грн. Термін дії Договору: до 05.04.2022 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 54 960, 00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3 584, 96 процентів. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом. Пунктом 3 Договору N191447-КС-004 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року визначено графік платежів. Відповідно до п.

7. Кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір. Згідно п.

8. Кредитного договору підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця. На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор G-3352, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, для підписання Договору N191447-КС-004 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів (а.с.26-27). ТОВ «Бізнес Позика» 19 жовтня 2021 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір N191447-КС-004 про надання кредиту, останній прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору N191447-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.30-31). Пропозицію (оферту) на укладення Договору про надання позики за договором N191447-КС-004 відповідач підписала 19 жовтня 2021 року електронним цифровим підписом в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернетhttрs://my.bizpozyka.com. З візуальної форми послідовності дій клієнта слідує порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення, а саме: 19.10.2021 о 08:36:58 відповідач використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; 19.10.2021 о 08:36:58 товариство отримало інформацію про статус клієнта; 19.10.2021 о 08:37:57 відповідач здійснив передачу інформації обраних ним умов кредиту; 19.10.2021 о 08:37:58 товариство надало паспорт споживчого кредиту та здійснило запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорту споживчого кредиту; 19.10.2021 о 08:37:58 товариство надало паспорт споживчого кредиту; 19.10.2021 о 08:37:58 товариство клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-2841 для підписання паспорта споживчого кредиту; 19.10.2021 о 08:39:01 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту; 19.10.2021 о 08:39:06 товариство сформувало шаблону оферту; 19.10.2021 о 08:39:06 товариство надіслало запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору; 19.10.2021 о 08:39:36 запит на відправку шаблону акцепту G-3352; 19.10.2021 о 08:39:41 відповідач ознайомилася з офертою Товариства та прийняла її умови. Акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-3352; 19.10.2021 о 08:39:59 відповідач підписала договір; 19.10.2021 о 08:40:03 товариство сформувало інформаційне повідомлення про успішне підписання договору; 19.10.2021 о 08:40:05 товариство відправило документи на електрону пошту відповідача; 19.10.2021 о 08:40:08 здійснило відображення документів у особистому кабінеті відповідача (а.с.47). Також, 11 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору3 №191447-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.60-61). Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 04.08.2022 року». Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 290 днів.». З візуальної форми послідовності дій клієнта слідує порядок дій здійснений сторонами додаткової угоди №1 до кредитного договору щодо її укладення, а саме: 11.11.2021 о 11:24:06 відповідач використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; 11.11.2021 о 11:24:09 товариство отримало інформацію про статус клієнта; 11.11.2021 о 11:24:09 відповідач здійснив передачу інформації обраних ним умов кредиту; 11.11.2021 о 11:25:53 товариство надало паспорт споживчого кредиту та здійснило запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорту споживчого кредиту; 11.11.2021 о 11:25:53 товариство надало паспорт споживчого кредиту; 19.10.2021 о 08:37:58 товариство клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-2620 для підписання паспорта споживчого кредиту; 11.11.2021 о 11:26:14 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту; 11.11.2021 о 11:26:20 товариство сформувало шаблону оферту; 11.11.2021 о 11:27:05 товариство надіслало запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання додаткової угоди; 11.11.2021 о 11:27:09 запит на відправку шаблону акцепту G-6817; 11.11.2021 о 11:27:28 відповідач ознайомилася з офертою Товариства та прийняла її умови. Акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання додаткової угоди до договору одноразовим ідентифікатором G-6817; 11.11.2021 року о 11:27:32 відповідач підписала додаткову угоду до договору; 11.11.2021 о 11:27:34 товариство сформувало інформаційне повідомлення про успішне підписання додаткової угоди до договору; 11.11.2021 о 11:27:37 здійснило відображення документів у особистому кабінеті відповідача (а.с.47). В підтвердження укладення вказаного договору позивач надав: паспорт споживчого кредиту, пропозицію укласти договір (оферта) N191447-КС-004 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору N N191447-КС-004 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року, договір N N191447-КС-004 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договоруN191447-КС-004 про надання кредиту від 11 листопада 2021 року, договір N191447-КС-004 про надання кредиту від 11 листопада 2021 року, додаткову угоду №1 до договору №191447-КС-004 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року від 11 листопада 2021 року, анкету клієнта та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.48-59,24-27,30-36,42-45,60-61). Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором N 191447-КС-004 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 2 290, 00 грн, проте розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором N 191447-КС-004 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором (а.с.14-21). Отже, між сторонами було укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та 19 жовтня 2021 року надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника N5168-7456-0569-7793. Відповідно до платіжного доручення №32762 від 19 жовтня 2021 року ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору про надання кредиту N 191447-КС-004 від 19 жовтня 2021 року здійснило перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 кредитних коштів у сумі 25 000,00 грн одним платежем у розмірі 25 000,00 грн (а.с.59). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у позичальника наявний борг у сумі 89 152,20 грн, що складається з такого: по тілу кредиту 25 000,00 грн, по процентах 60 402,20 грн, за комісією 3 750,00 грн (а.с.14-22). Дана заборгованість підтверджується також довідкою про стан заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.22). Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою, другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти) і прийняття пропозиції ( акцепту) другою стороною. Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Із положень статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону N 675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону N 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, зі змісту вищезазначених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти). Частина перша ст. 540 ЦК України визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідач зі своєї власної волі відвідав офіційну інтернет- сторінку ( веб-сайт) ТОВ « Бізнес позика», залишив заявку на оформлення кредиту, відповідно зареєструвався й авторизувався на порталі кредитодавця із наданням усієї необхідної інформації (паспорт, адреса реєстрації, РНОКПП, реквізити банківської картки і т. д.), попередньо заповнивши усі необхідні анкетні дані. Внаслідок цього, позивач, після погодження кредитного ліміту для відповідача і врегулювання безпекових заходів, надав останньому оферту, тобто пропозицію укласти договір. Відповідач у свою чергу прийняв таку пропозицію, а відтак, беручи до уваги вищезазначені правові норми, шлях/процедура укладання угоди є завершеною, тобто доконаною. А отже, з того моменту, як позивач отримав схвальну відповідь (згоду) від відповідача на укладення угоди, така угода вважається укладеною між сторонами. Отже, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-індекатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Відповідно до абзацу четвертого ст. 5 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Відповідно до абзацу другого ч. 13 ст. 11 Закону України» Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперовій копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України. Відповідно до абзацу другого ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» , кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відтак, примірник електронного кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, що надані позивачем до суду, є їх оригіналами. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Зібрані у справі докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, в подальшому додаткову угоду до кредитного договору, які підписані сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір та додаткову угоду до договору одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), направленим ТОВ «Бізнес Позика» на її телефонний номер. Отже, ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. На виконання умов кредитного договору, відповідно до платіжного доручення №32762 від 19 жовтня 2021 року, ТОВ «Бізнес Позика» здійснило переказ коштів згідно Договору про надання кредиту N 191447-КС-004 від 19 жовтня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 в розмірі 25 000,00 грн одним платежем у сумі 25 000,00 грн (а.с.59). Доказів того, що банківська картка НОМЕР_3 не належить ОСОБА_1 , останньою не надано та не спростовано. Розрахунок заборгованості за договором від 19 жовтня 2021 року N 191447-КС-004, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Зокрема вказаним розрахунком підтверджується те, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Таким чином з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте ОСОБА_1 не подала жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості. Таким чином враховуючи, що ТОВ «Бізнес Позика» надав докази укладення договору з ОСОБА_1 та наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки такі докази не спростовані відповідачем, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку для стягнення з відповідач заборгованості за кредитним договором. Вирішуючи питання про стягнення заборгованості суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем надано належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, договір про надання кредиту підписану відповідачем власноруч, Паспорт споживчого кредиту погоджено сторонами, шляхом проставлення електронного підпису ОСОБА_1 .. Надані банком документи підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, використання відповідачем кредитних коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі, який розрахований відповідно до узгоджених між сторонами умов. Банк, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 60 402,20 грн. Матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: фіксована процентна ставка у розмірі 0.8647 % за кожен день користування кредитом та реальна річна ставка у розмірі 3584,96 %. Між тим, відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що заявлена сума процентів до стягнення не ґрунтується на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не може бути задоволена. Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, з урахуванням того, що строк дії кредитного договору з урахуванням умов додаткової угоди до кредитного договору №1 закінчився 04 серпня 2022 року, і позивачем у межах строку дії договору та в розмірі визначеному умовами договору нараховувались проценти за користування кредитом. Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п.4 договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 0.8647 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, що з огляду на неналежність виконання ОСОБА_1 зобов`язань, був інакшим (більшим), ніж викладено у графі платежів. Апеляційний суд погоджується з доводами позивача, які також були враховані судом першої інстанції про те, що загальна сума до сплати дійсно становила 54 960,00 грн (за кредитним договором) та 79 654,82 грн (з урахуванням умов додаткової угоди №1 до кредитного договору) лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, чого у справі не встановлено. Таким чином твердження відповідача про те, що у відповідача перед позивачем відсутній розмір існуючої заборгованості, належними доказами не підтверджено, а отже є міркуваннями та припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір процентів у розмірі 60 402,20 грн не є співмірними сумі кредиту у розмірі 25 000,00 грн та суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, апеляційний суд відхиляє, тому що, як зазначалось вище, проценти згідно з частиною першою статі 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов`язання за кредитним договором, а не є правовим наслідком порушення зобов`язання, зокрема сплатою неустойки (пункт 3 частини першої статті 611, частини першої статті 549 ЦК України), а тому до них не застосовуються приписи статей 11, 18 Закону Україна "Про захист прав споживачів". Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Посилання відповідача на нікчемність договору в частині стягнення комісії є безпідставними, оскільки сторони при укладенні договору та додаткової угоди до нього узгодили умови кредитування, зокрема, щодо розміру комісії за надання кредиту як разовий платіж в розмірі 3 750 грн. Крім того, апеляційний суд враховує, що 10.06.2017 набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку (іншої фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі N 496/3134/19. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №191447-КС-004 від 19 жовтня 2021 року на користь ТОВ «Бізнес Позика» в розмірі 89 152, 20 грн, яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 22 000 грн, суми прострочених платежів по процентах 60 402,20 грн, суми прострочених платежів по комісії 3 750,00 грн. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України не має. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Мєркулова Владислава Олександровича - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 12 грудня 2025 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.