Постанова 4807 № 317/5259/25

Дата документу 30.06.2026 Справа № 317/5259/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/5259/25 Провадження №22-ц/807/1011/26 Головуючий в 1-й інстанції Мінгазов Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 лютого 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 13.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 499335-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 13.05.2024 року направили ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 499335-КС-001 про надання кредиту. 13.05.2024 року ОСОБА_1 прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №499335-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7719, на номер телефону (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 13.05.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №499335-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14760286 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Зазначає, що боржник свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, в результаті чого у боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 36759 грн. 64 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 11 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 24596,04 грн., суми заборгованості по штрафам 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 1 163,60 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує. Посилаючись на зазначені обставини, просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 499335-КС-001 про надання кредиту від 13.05.2024 року в загальному розмірі 36 759 грн. 64 коп. та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором №499335-КС-001 від 13.05.2024 року в сумі 21 270 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 1 401 грн. 66 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд змінити рішення суду збільшивши розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача з 21 270,00 грн. до 36 759,64 грн., в решті рішення залишити без змін. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось відповідно до умов договору в період узгодженого строку кредитування, наведений розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами. Розмір комісії та порядок її сплати визначені умовами укладеного договору. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 499335-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 13.05.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 499335-КС-001 про надання кредиту. 13.05.2024 ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №499335-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7719, на номер телефону (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 13.05.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №499335-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Строк кредиту 24 тижні. Строк дії договору до 28.10.2024. Відповідно до п.2.4. Договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000% фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14760286% фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Відповідно до п.2.5 Договору 2.5. Комісія за надання Кредиту 1 650,00 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Профіт Гід». Твердження сторони відповідача стосовно відсутності належних доказів перерахунку кредитних коштів спростовуються частковими оплатами за кредитним договором. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, 28.05.2024 відповідачем було сплачено 2380 грн. за кредитним договором. Згідно розрахунку позивача, станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість за договором №499335-КС-001 від 13.05.2024 в розмірі 36 759,64 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 11 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 24 596,04 грн.; суми прострочених платежів за комісією 1 163,60 грн. Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Матеріалами справи підтверджено факт перерахування грошових коштів на виконання умов кредитної угоди.Заявлена сума основної заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню на користь позивача. Між тим, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому така заборгованість підлягає зменшенню до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, що буде відповідати принципу розумності добросовісності та не призводе до дисбалансу договірних прав та обов`язків. Таким чином, розмір заборгованості з урахуванням сплати 2380,00 грн., складає 21270,00 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, зважуючи на таке. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. 13.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 499335-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 13.05.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 499335-КС-001 про надання кредиту. 13.05.2024 ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №499335-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7719, на номер телефону (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 13.05.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №499335-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Строк кредиту 24 тижні. Строк дії договору до 28.10.2024. Відповідно до п.2.4. Договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000% фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14760286% фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Відповідно до п.2.5 Договору 2.5. Комісія за надання Кредиту 1 650,00 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. При цьому позивачем надані докази щодо виконання узятих на себе зобов`язань та підтвердження успішності проведених операцій шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 кредитних коштів. Згідно розрахунку позивача, станом на 09.10.2025 у відповідача утворилась заборгованість за договором №499335-КС-001 від 13.05.2024 в розмірі 36 759,64 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 11 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 24 596,04 грн.; суми прострочених платежів за комісією 1 163,60 грн. Розрахунок заборгованості за договором наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, на підтвердження факту надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення прострочених платежів по тілу кредиту за Договором № 499335-КС-001 про надання кредиту від 13.05.2024 року у розмірі 11000,00. Щодо зменшення розміру нарахованих позичальнику відсотків до розміру отриманих кредитних коштів, судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення суму простроченої заборгованості за відсотками, яка врази перевищує суму позики. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох пунктах Договору та додатках до договору (документах), які не містять прозорості та зрозумілості для споживача, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. Суд першої інстанції логічно виснував, що укладений сторонами договір перетворився на непомірний тягар для відповідача ОСОБА_1 споживача та джерело отримання невиправданих прибутків для кредитора. Суд першої інстанції правильно зазначив, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим ч.3 ст.509 та ч.1, ч.2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює (викривляє) їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, в тому числі при підписані договору в електронному вигляді із застосуванням мобільного телефону, що виключає можливість належним чином досконально ознайомитися з усіма умовами кредитної угоди та відповідно оцінивши наявні (реальні) ризики, прийняти обґрунтоване рішення при оформленні угоди. З огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України суд правильно виходив з того, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням фактичних обставин справи та реальної суми отриманих коштів відповідачем, справедливим та розумним є визначення заборгованості у розмірі 21 270 грн., що включає тіло кредиту, комісію за видачу та помірні відсотки за користування коштами за вируванням сплачених сум. Саме такий розмір заборгованості забезпечує баланс інтересів сторін та не призводить до безпідставного фінансового тиску на відповідача. Рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу позивачем не оскаржувалося. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.367,368,374,381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 30 червня 2026 року. Головуючий С.В. Кухар Судді: Г.С. Подліянова О.З. Поляков