Постанова Київський апеляційний суд № 756/7748/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/7748/25 Головуючий у І інстанції - Шролик І.С. апеляційне провадження №22-ц/824/16549/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів -Журби С.О.,Приходька К.П. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ТОВ «Київська комунальна компанія» в особі директора Зайцева А.М. звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Київська комунальна компанія» грошові кошти у сумі 17 579,31 грн, що складається з боргу за оплату житлово-комунальних послуг - 15 872,91 грн, трьох процентів річних - 338,46 грн, інфляційних нарахувань - 1 367,94 грн, а також сплаченого судового збору - 3 028 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 20 березня 2013 року між ТОВ «Київська комунальна компанія» та відповідачами, як співвласниками квартири АДРЕСА_1 , укладено договори про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, комунальних послуг, за умовами яких ТОВ «Київська комунальна компанія» зобов`язалось надавати відповідачам послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, а також забезпечувати отримання послуг з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, електропостачання, послуг з охорони. Тарифи на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», було затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №221 від 12 лютого 2018 року. У подальшому з 01 січня 2022 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживача (співвласниками квартири) та склав 9,75 грн/кв.м загальної площі квартири. З 01 листопада 2023 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживачами (співвласниками квартир) та склав 10,70 грн/кв.м загальної площі квартири. З 01 липня 2024 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживачами (співвласниками квартири) та склав 12,30 грн/кв.м загальної площі квартири. На виконання своїх зобов`язань щодо забезпечення охорони для споживачів послуг по багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 ТОВ «Київська комунальна компанія» 30 вересня 2021 року було укладено договір про надання охоронних послуг №СТ-02 з ТОВ «Охоронна агенція «Статус», відповідно до умов якого ТОВ «Охоронна агенція «Статус» забезпечувало надання комплексу послуг з охорони житлового комплексу по АДРЕСА_2 . У зв`язку з розірванням договору про надання охоронних послуг №СТ-02 від 30 вересня 2021 року, починаючи з 16 червня 2023 року послуги з охорони багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 забезпечувалися ТОВ «Київська комунальна компанія» через договір про надання послуг з охорони від 16 червня 2023 року, що був укладений з ТОВ «Охоронна компанія «Мілівер». Вказано, що позивач здійснює обслуговування будинку, свої договірні зобов`язання виконує належним чином. Проте, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушено положення пунктів 2.3, 2.4, 3.2.2 договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг та не здійснено оплату компенсації вартості послуг із зовнішньої охорони території будинку, не оплачено компенсацію вартості технічного обслуговування та ремонту системи контролю доступу та системи відео спостереження, що забезпечували охорону під`їздів будинку. Також відповідачами було порушено умови пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 3.2.2, 3.2.3 договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг, укладених 20 березня 2013 року з ТОВ «Київська комунальна компанія», та умови статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIIІ та не здійснено своєчасну оплату за надані житлово-комунальні послуги. Таким чином, солідарна заборгованість відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ТОВ «Київська комунальна компанія» по оплаті наданих житлово-комунальних послуг за період з листопада 2023 року по березень 2025 року становить у загальній сумі 15 872,91 грн, а саме: заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території - 8 970,97 грн; заборгованість по компенсації за послуги охорони - 6 290 грн; заборгованість по оплаті компенсації вартості технічного обслуговування та ремонту системи контролю доступу та системи відео спостереження - 612 грн. З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим за період з 30 грудня 2023 року по день подання позову загальна сума трьох процентів річних становить 338,46 грн, загальна сума інфляційних нарахувань становить 1 367,94 грн. Окрім того, позивачем зауважено, що співвласниками квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як споживачами послуг, що надаються ТОВ «Київська комунальна компанія», вже неодноразово порушувалися договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг, у зв`язку з чим з останніх було стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги відповідними судовими рішеннями. На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 рокупозовну заяву ТОВ «Київська комунальна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Київська комунальна компанія» заборгованість у загальному розмірі 17579,31 грн, що складається з боргу за оплату житлово-комунальних послуг у сумі 15872,91 грн, трьох процентів річних у сумі 338,46 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1367,94 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Київська комунальна компанія» витрати по сплаті судового збору з кожного по 1514 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Уважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідачами договори з ТОВ «Київська комунальна компанія» не підписані взагалі, а тому не можуть породжувати будь-які обов`язки для сторони, яка їх не підписала. Посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, щодо дійсності правочинів, вчинених у письмовій формі, а також на рішення Господарського суду м. Києва від 13 липня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 02 грудня 2015 року, згідно яких договір, який не відповідає законам України, є нікчемним і сам по собі не може породжувати будь-які права та обов`язки для сторін. Вказує, що ТОВ «Київська комунальна компанія» при розрахунках комунальних послуг керується тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 червня 2015 року №591 та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 лютого 2018 року №211, які втратили чинність відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 листопада 2019 року №1977 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року №826/15463/18. Уважає, що всі розрахунки, проведені ТОВ «Київська комунальна компанія», є хибними, оскільки не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку про витрати виконавця послуг по даному будинку, нормативно-правовими актами про затвердження тарифів на послуги з центрального опалення та з утримання будинку і прибудинкової території, не містить правовстановлюючих документів на закріплену за будинком прибудинкову територію, технічного паспорту будинку з даними про житлову та загальну площу будинку, площу підвалів, технічних поверхів, сходових клітин та інших показників, які впливають на визначення розміру щомісячної плати за житлово-комунальні послуги та які є підставою для формування тарифів. Також звертає увагу на те, що ТОВ «Київська комунальна компанія» наказом №21/70 від 10 грудня 2021 року самовільно, без зборів мешканців встановило новий тариф 9,75 грн, чим порушило норми діючого законодавства, наділивши себе правами в односторонньому порядку. 30 вересня 2025 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ТОВ «Київська комунальна компанія» - Татарчук О.Л., в якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. У мотивування відзиву, зокрема, зазначає, що наявні у матеріалах справи копії договорів №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року підтверджують, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 березня 2013 року було укладено з позивачем ТОВ «Київська комунальна компанія» відповідні договори про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг. Зауважує, що з огляду на умови діючих договорів №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року, зміна розцінок (тарифів) на послуги з утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_2 , що була проведена з 01 січня 2022 року, з 01 листопада 2023 року та з 01 липня 2024 року, є правомірною та відповідає договірним умовам, що були визначені між ТОВ «Київська комунальна компанія» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також посилається на те, що судовими рішеннями Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року у справі №756/5160/16-ц, від 28 вересня 2020 року у справі №756/11439/19, від 10 травня 2024 року у справі №756/16512/23 за позовами ТОВ «Київська комунальна компанія» до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані відповідно до договорів №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року у попередні періоди, встановлено правомірність вимог про компенсацію вартості послуг з охорони будинку та прибудинкової території, забезпечення яких здійснюється ТОВ «Київська комунальна компанія» відповідно до укладених з відповідачами договорів. Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлялась про розгляд даної справи апеляційним судом шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місця її реєстрації, наявною у матеріалах справи, проте поштові відправлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, листи, направлені на адресу ОСОБА_2 , що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «адресат відсутній», є належно врученими. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №757/15603/19. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не сплачували за надані житлово-комунальні послуги, за період з листопада 2023 року по березень 2025 року утворилась заборгованість по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмір 8970,91 грн, компенсація за надання послуг з охорони у сумі 6290 грн, компенсацію за технічне обслуговування та ремонт системи контролю доступ до системи відео спостереження - 612 грн. У зв`язку з простроченням оплати спожитих відповідачами житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 338,46 грн та інфляційні витрати у розмірі 1367,94 грн суд першої інстанції вважав обґрунтованими та правомірними. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Судом установлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по частині, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 20 березня 2013 року між ТОВ «Київська комунальна компанія» та співвласниками квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (з кожним окремо) укладені договори про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг №12/01/3/429. Вказані договори містять підписи відповідачів. За умовами укладених договорів, відповідачі, як співвласники квартири, передали позивачу, як управляючій компанії, функції по здійсненню управління житловим будинком і прибудинковою територією та забезпечення належної їх експлуатації відповідно до положень чинного законодавства, умов даного договору та додатків до нього, а також сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання житлово-комунальних послуг, визначних договором. Предметом вказаних договорів є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_2 , сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання споживачами комунальних послуг з холодного водопостачання, водовідведення гарячої та холодної води, послуг з охорони шляхом укладення окремих договорів з виконавцями/виробниками цих послуг, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Згідно пункту 2.3 Договору вартість послуг, що сплачуються за договором, складається з відшкодування витрат Управляючій компанії на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі, визначеному встановленим Законом порядком за 1 м.кв. загальної площі, та інших додаткових платежів за додаткові послуги мешканцям будинку, в тому числі за зовнішню та внутрішню охорону будинком, узгоджених встановленим Законом порядком, понесених відповідно до даного Договору та Додатку № 1 (Положення). Вартість спожитої електроенергії сплачується за окремо укладеним договором з відповідним підрозділом ПАТ «Київенерго», який здійснює її постачання, за показниками приладів обліку. За змістом пункту 2.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Управляюча компанія до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок зі сплати послуг, а споживач зобов`язується оплатити рахунок в термін до 20 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно до пункту 3.1.4 Договорів Управляюча компанія зобов`язана повідомляти власника про зміну діючих розцінок на відповідні послуги за 15 днів до початку їх застосування. Пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк, за діючими розцінками і тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показань лічильників не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги. Відповідно до пункту 3.3 Договору за несвоєчасне здійснення власником (користувачем) оплати на надані послуги, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка буде діяти на момент прострочення оплати, за весь період прострочення. У випадку нарахування пені, кошти, що надійшли від споживача розділяються в наступному порядку: першочергово погашається сума нарахованої пені, в другу чергу погашається заборгованість. У випадку наявності у споживача заборгованості за декілька періодів, зарахування коштів здійснюється на погашення боргу, який виник раніше незалежно від зазначеного призначення платежу. У додатках №1 до договорів №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року встановлено порядок робіт, які виконуються з ініціативи власника (користувача) квартири, і впливають на елементи оздоблення та конструкції будинку, чи потребують втручання в роботу інженерних мереж будинку. Згідно з додатком №2 до договорів №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року сторонами узгоджено вартість тарифів та перелік послуг, які надаються управляючою компанією з утримання будинку та прибудинкової території, зовнішньої охорони території та послуг консьєржів для здійснення охорони під`їздів. Крім того, 20 березня 2013 року сторонами укладались додаткові угоди №1 до договору №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року, якими узгоджено часткову участь ТОВ «Київська комунальна компанія» в утриманні будинку до 01 січня 2015 року. Також установлено, що тарифи на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», було затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №221 від 12 лютого 2018 року. У подальшому з 01 січня 2022 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживача (співвласниками квартири) та склав 9,75 грн/кв.м загальної площі квартири. З 01 листопада 2023 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживачами (співвласниками квартир) та склав 10,70 грн/кв.м загальної площі квартири. З 01 липня 2024 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживачами (співвласниками квартири) та склав 12,30 грн/кв.м загальної площі квартири. На виконання своїх зобов`язань щодо забезпечення охорони для споживачів послуг по багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 ТОВ «Київська комунальна компанія» 30 вересня 2021 року було укладено договір про надання охоронних послуг №СТ-02 з ТОВ «Охоронна агенція «Статус», відповідно до умов якого ТОВ «Охоронна агенція «Статус» забезпечувало надання комплексу послуг з охорони житлового комплексу по АДРЕСА_2 . Згідно Додатку №4 до Договору №СТ-02 від 30 вересня 2021 року про надання послуг з охорони об`єкту - Протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкту з замовником від 30 вересня 2021 року, сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг з охорони: 370 грн, у тому числі ПДВ - 61,67 в місяць з однієї квартири; всього за 540 квартир 199 800 грн, у тому числі ПДВ - 33 300 грн в місяць. У зв`язку з розірванням договору про надання охоронних послуг №СТ-02 від 30 вересня 2021 року, починаючи з 16 червня 2023 року послуги з охорони багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 забезпечувалися ТОВ «Київська комунальна компанія» через договір про надання послуг з охорони від 16 червня 2023 року, що був укладений з ТОВ «Охоронна компанія «Мілівер». Відповідно до змісту Додатку №4 до Договору №23/8а від 16 червня 2023 року про надання послуг з охорони об`єкту - Протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкту з замовником від 16 червня 2023 року, сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг з охорони: 370 грн, у тому числі ПДВ - 61,67 в місяць з однієї квартири; всього за 540 квартир 199 800 грн, у тому числі ПДВ - 33 300 грн в місяць. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що всупереч умов договорів відповідачі не сплачують кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, в результаті чого у відповідачів за період з листопада 2023 року по березень 2025 року виникла заборгованість, яка становить у загальній сумі 15 872,91 грн, а саме: заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території - 8 970,97 грн; заборгованість по компенсації за послуги охорони - 6 290 грн; заборгованість по оплаті компенсації вартості технічного обслуговування та ремонту системи контролю доступу та системи відео спостереження - 612 грн. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Діяльність об`єднань регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об`єднання, асоціації (стаття 3 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Відповідно до частини третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом. За змістом статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Як визначено у статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За змістом статей 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. За визначеннями, які вживаються в цьому Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та містяться у статті 1 Закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Згідно з положенням частини першої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. У відповідності до частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. За правилом частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №802/2021/16-а (провадження №К/9901/34858/18) міститься такий висновок: формування тарифів і їх затвердження це різні за своїм змістом поняття, при чому формування тарифів другої групи житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідним підприємством, що надає послуги, а встановлення тарифів на такі послуги здійснюється органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом. Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Тобто, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Як установлено судом першої інстанції, заборгованість відповідачів перед ТОВ «Київська комунальна компанія» за надані житлово-комунальні послуги за період з листопада 2023 року по березень 2025 року становить у загальній сумі 15 872,91 грн, що складається із: заборгованість по сплаті послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території - 8970,91 грн, заборгованість по оплаті компенсації за надання послуг з охорони - 6290 грн, заборгованість по оплаті компенсації вартості технічного обслуговування та ремонту системи контролю доступу та системи відео спостереження - 612 грн. Відповідачі вказаного розрахунку не спростували, власний розрахунок заборгованості не надали. Докази оплати вказаної заборгованості відповідачами у матеріалах справи відсутні. При цьому, відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останніми не надано. Таким чином, встановивши факт порушення відповідачами своїх зобов`язань перед позивачем по сплаті коштів за надані послуги, зважаючи на те, що з боку відповідачів не надано суду доказів на підтвердження виконання ними своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальній сумі 15 872,91 грн. Також, слід зазначити, що відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Тобто, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірна користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Отже, перевіривши розрахунки позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів солідарно трьох процентів річних у сумі 338,46 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 1367,94 грн. Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідача не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань, передбачених законом по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог. Посилання скаржника нате, що відповідачами договори з ТОВ «Київська комунальна компанія» не підписані взагалі, а тому не можуть породжувати будь-які обов`язки для сторони, яка їх не підписала, є такими, що спростовуються самими договорами №12/01/3/429 від 20 березня 2013 року, де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власноручно поставили свій підпис, тобто погодились з умовами викладеними у даному договорі. Окрім того, не підписання договорів про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Посилання апелянта на необґрунтованість тарифів на послуги з обслуговування будинку, споруд та прибудинкових територій, колегія суддів відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодних доказів, а правомірність вказаних тарифів, у свою чергу, не є предметом даного спору. Окрім того, позивачем надана суду структура встановленого Тарифу з утримання будинку і прибудинкової території, зокрема, за період коли виникла заборгованість у відповідачів. Так, з 01 січня 2022 року тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, які надавалися ТОВ «Київська комунальна компанія», був змінений на підставі пунктів 3.1.4, 4.1.4, 8.8 договорів із споживача (співвласниками квартири) та склав 9,75 грн/кв.м загальної площі квартири, а з 01 листопада 2023 року - 10,70 грн/кв.м загальної площі квартири. 09 листопада 2017 року було ухвалено Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, частиною першою статті 10 якого передбачено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Додатково, Постановою Кабінету Міністрів України №291 від 03 квітня 2019 року внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме: виключено абзац 5, яким було встановлено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Таким чином, на момент затвердження нових тарифів Наказом ТОВ «Київська комунальна компанія» №23/40-АГ від 12 жовтня 2023 року законодавством не було передбачено погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а отже доводи відповідача про невідповідність порядку встановлення тарифів діючому законодавству є неспроможними. У той же час, відповідачами не надано доказів на підтвердження оскарження у встановленому законом порядку та визнання недійсними тарифів, встановлених Наказом ТОВ «Київська комунальна компанія» №23/40-АГ від 12 жовтня 2023 року, яким затверджено розміри щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на рівні 10,70 грн/кв.м. Аргументи апелянта про те, що ТОВ «Київська комунальна компанія» наказом №21/70 від 10 грудня 2021 року самовільно, без зборів мешканців встановило новий тариф 9,75 грн, чим порушило норми діючого законодавства, наділивши себе правами в односторонньому порядку, не є предметом даного спору, а тому колегією суддів до уваги також не приймаються. Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування оплати послуг з охорони, оскільки такі передбачені пунктом 2.3 Договору №12/01/3/429 від20 березня 2013 року і Додатком №

2. Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо хибності розрахунків позивача, є необґрунтованими, зважаючи на те, що відповідачами на спростування вказаних розрахунків не надано жодного доказу ані в суді першої, ані апеляційної інстанції. Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, щодо дійсності правочинів, вчинених у письмовій формі, а також а також на рішення Господарського суду м. Києва від 13 липня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 02 грудня 2015 року, згідно яких договір, який не відповідає законам України, є нікчемним і сам по собі не може породжувати будь-які права та обов`язки для сторін, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не є релевантними для справи, яка розглядається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів позовної заяви, яким суд у своєму рішенні дав належну правову оцінку, а отже не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх спростував. Інших доводів, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Зважаючи на зазначене, колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині третій статті 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Писана Судді С.О. Журба К.П. Приходько