Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/85/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/85/22 Номер провадження 22-ц/814/2757/25Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» - адвоката Приліпко Ірини Леонідівни на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року, постановлену в місті Карлівка під головуванням судді Герцова О. М., дата складення повного тексту ухвали - 11 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Кумечко», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр майнових прав» Ялосовецької сільської ради, Хорольського району Полтавської області, Державний реєстратор Терешківської сільської ради Полтавського району Голуб Марина Сергіївна, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення із записом про реєстрацію договору оренди землі, стягнення не отриманого доходу, усунення перешкод у користуванні, в с т а н о в и в: Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Приліпко І. Л. про поновлення строків для подання заяви про зміну предмету позову; заяву представника позивача адвоката Приліпко І. Л. про зміну предмету позову залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що позивач пропустив встановлений цивільно-процесуальним законом строк для подання заяви про зміну предмета позову, а наведені причини пропуску такого строку не є поважними. Не погодившись з даною ухвалою, представник СТОВ «Світоч» - адвокат Приліпко І. Л. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що строк на подання заяви про зміну предмету позову було пропущено з поважних причин, оскільки у листопаді 2022 року право на заняття адвокатською діяльністю Новицького В. В. було зупинено у зв`язку з мобілізацією до складу ЗСУ, через що адвокат об`єктивно не міг представляти інтереси СТОВ «Світоч», а новий представник позивача - адвокат Приліпко І. Л. вступила у справу лише 31.10.2023 - після укладення додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 17.07.2023, який не стосувався представництва інтересів СТОВ «Світоч» в межах судової справи № 531/85/22, та змогла ознайомитися з матеріалами справи лише у листопаді 2023 року, тобто вже після закриття підготовчого провадження. При цьому думка позивача щодо закриття підготовчого провадження не була з`ясована судом, право на зміну предмету позову позивачу не роз`яснено, не роз`яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування. Окрім того судом не було з`ясовано причини відсутності представника позивача, який подавав позов до суду - перебування на військовій службі, що свідчить про порушення процесуальних норм та принципу змагальності. За таких обставин у позивача об`єктивно не було можливості своєчасно подати заяву про зміну предмета позову. Вважає, що, відмовляючи у поновленні процесуальних строків, суд допустив порушення права позивача на справедливий судовий захист та ефективне правосуддя, явно надаючи перевагу стороні відповідачів. Вказує, що на момент звернення з позовною заявою до суду не існувало підстав, які унеможливили позивача обрати належний спосіб захисту, оскільки практика Верховного Суду щодо належного способу захисту права орендаря шляхом подання віндикаційного позову була сформована вже після подання позову по справі, закриття підготовчого провадження у справі та представлення адвокатом Приліпко І. Л. інтересів позивача на підставі додаткової угоди до договору, а зміна предмета позову пов`язана з розглядом взаємопов`язаної судової справи № 531/522/19 в суді касаційної інстанції, де суд підтвердив, що належним способом захисту прав орендаря є віндикаційний позов. Зазначає, що твердження суду першої інстанції про неповажність причин пропуску строків у зв`язку з наявною можливістю своєчасно обрати належний спосіб захисту прав є безпідставним та необґрунтованим. Зауважує, що зміна предмету позову є необхідною процесуальною дією для правильного, об`єктивного розгляду справи, відновлення порушеного права позивача та належного судового захисту, з огляду на що суд, уникаючи надмірного формалізму, дотримуючись засад справедливого правосуддя та враховуючи положення частини першої статті 222 ЦПК, мав прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду та змінити позовні вимоги з метою уникнення неправильного розгляду справи та належного, ефективного захисту інтересів позивача. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Адвокат Кумечко М. С. подала до суду додаткові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що 18 січня 2022 року адвокат Новицький В. В., діючи від імені та в інтересах СТОВ «Світоч» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Кумечко», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: державного реєстратора КП «Реєстраційний центр майнових прав» Ялосовецької сільської ради, Хорольського району Полтавської області, державного реєстратора Терешківської сільської ради Полтавського району Голуб М. С., у якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 05.12.2018, укладений між ОСОБА_4 та ФК «Кумечко», скасувати рішення державного реєстратора Терешківської сільської ради Полтавського району Голуб М. С. № 44513398 із записом № 29355328 про державну реєстрацію права оренди землі від 05.12.2018, стягнути на користь позивача неотриманий дохід та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5321683400:00:001:0161, зобов`язавши відповідачів повернути земельну ділянку у користування СТОВ «Світоч» на підставі договору оренди земельної ділянки від 31.01.2018. Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 28 січня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою цього суду від 29 квітня 2022 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Ухвалю Карлівського районного суду Полтавської області від 31 липня 2023 року провадження у справі поновлено. 17 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2023 о 12 год. 06 березня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Приліпко І. Л. про зміну предмету позову, яка обґрунтована тим, що в постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 531/522/19, яка є взаємопов`язаною з цією справою, сформовано правові висновки щодо належного способу захисту прав орендаря, яким є віндикаційний позов, у зв`язку з чим заявила про зміну позивачем предмета позову та просила витребувати на користь СТОВ «Світоч» спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:001:0161 загальною площею 6,4962 га, яка перебуває в оренді СТОВ «Світоч» на підставі договору оренди землі від 31.01.2018, укладеного між ОСОБА_4 та СТОВ «Світоч»; стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь СТОВ «Світоч» 260 837,59 грн неотриманого доходу. Одночасно адвокат Приліпко І. Л. просила поновити пропущений процесуальний строк для подачі заяви про зміну предмета позову з тих підстав, що на момент закриття підготовчого судового засідання 17.10.2023 постанова Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 531/522/19 з висловленою позицією щодо ефективного способу захисту прав орендаря шляхом пред`явлення віндикаційного позову була відсутня. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про зміну предмета позову подана до суду із суттєвим пропуском процесуального строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України, - більш ніж через 1 рік після закриття підготовчого провадження у справі та через шість місяців після ухвалення постанови Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 531/522/19 та поважних причин пропуску встановленого законом строку, які б перешкоджали стороні позивача своєчасно подати заяву про зміну предмету позову, суду не доведено. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на таке. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів спірних правовідносин та їх гарантій. За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд справ судом нерозривно пов`язаний з принципами верховенства права та належного здійснення правосуддя, що є основоположними елементами права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Велика Палата Верховного Суду у свої постановах неодноразово зазначала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (див. постанови 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц). Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанови Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 759/17146/20, від 22 травня 2024 року у справі № 128/285/18, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2024 року у справі № 908/1884/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 927/977/23 та інші). Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Процесуальний строк може бути поновлений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена незалежними від особи обставинами. У даній справі підготовче провадження було закінчено 17.10.2023, а заява адвоката Приліпко І. Л. про зміну предмета позову подана до суду 06.03.2025. Оскільки заява про зміну предмета позову, разом із позовною заявою у новій редакції подана представником позивача адвокатом Приліпко І. Л. майже через півтора роки після закінчення підготовчого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така заява подана з пропуском строку, передбаченого статтею 49 ЦПК України, що є підставою для повернення її позивачеві. Наведені заявником обставини щодо причин пропуску строку подання заяви про зміну предмета позову, не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних труднощів, які заважали позивачеві реалізувати свої процесуальні права до закінчення підготовчого провадження у справі, і такі обставини не встановлено судом. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання СТОВ «Світоч» було повідомлено судом належним чином. Згідно з частинами другою-восьмою статті 128 ЦПК України у редакції, що діяла на час проведення підготовчого засідання, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку. Згідно пункту 83 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. Наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджується факт вручення СТОВ «Світоч» 23.09.2023 копії ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року про відкладення підготовчого судового засідання у справі на 17.10.2023 о 13 год та судової повістки про виклик позивача у судове засідання в цей день і час, що спростовує доводи апелянта щодо неповідомлення позивача про підготовче судове засідання. Напис про одержання представником СТОВ «Світоч» поштового відправлення, з огляду на неспростовану презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків, є належним доказом вручення судової повістки позивачу. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Про причину неявки в підготовче засідання 17.10.2023 позивач - СТОВ «Світоч» суд не повідомив, клопотання про відкладення підготовчого засідання до суду не подавав. Відповідно до статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Отже, провівши підготовче засідання 17.10.2023 у відсутність позивача, який був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, за наявності клопотання представників відповідачів про проведення судового засідання без їх участі та закриття підготовчого провадження з призначенням справи до розгляду по суті, суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, винесення рішення по суті, обґрунтовано закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду. Посилання в апеляційній скарзі на факт зупинення адвокатської діяльності представника позивача адвоката Новицького В. В. у листопаді 2022 року та вступ у справу в якості представника позивача адвоката Приліпко І. Л. на висновки суду першої інстанції не впливає, оскільки адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу. Участь адвоката як представника у судовому процесі полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Статтею 80 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення (частина четверта статті 91 ЦК України). У відповідності до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Відповідно до частини третьої статті 58, частини першої статті 60 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника, яким може бути адвокат. Отже, як носій процесуальної правосуб`єктності, юридична особа самостійно визначає порядок представлення своїх інтересів в суді, формує позицію у справі, приймає рішення щодо звернення до суду і саме на юридичну особу покладено обов`язок забезпечити участь свого представника у судовому засіданні. Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22). Проте, для участі у підготовчому засіданні позивач - СТОВ «Світоч» явку свого представника не забезпечив. До суду від позивача, представника позивача повідомлення про неможливість участі у підготовчому засіданні не надходили, тому доводи апеляційної скарги, що закриття судом підготовчого провадження вплинуло на реалізацію процесуальних прав позивачем є безпідставними. Клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, позивач суду не заявляв. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Норми, що регулюють строки подачі скарг (заяв), безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). Подавши через півтора роки після закінчення підготовчого провадження заяву про зміну предмета позову, позивач повинен був розраховувати на те, що судом будуть застосовані процесуальні обмеження у зв`язку з пропуском строку на її подання. При цьому можливість у позивача визначити предмет позову та сформувати належні позовні вимоги до відповідачів ґрунтується на нормах права, а не судовій практиці Верховного Суду, яка має використовуватися як інструмент тлумачення цих норм, а не як їх заміна. Тому посилання заявника на відсутність на момент подання позову правової позиції Верховного Суду щодо належного способу захисту порушеного права орендаря, яка була сформована вже після подання позову по справі, закриття підготовчого провадження та вступу у справу адвоката Приліпко І. Л., не беруться до уваги апеляційним судом. З огляду на те, що провадження у справі триває з січня 2022 року, підготовче провадження закрито у жовтні 2023 року, подання представником позивача заяви про зміну предмета позову у березні 2025 року виходить за межі будь-якого розумного строку, не відповідає завданням цивільного судочинства та принципу добросовісності, і може свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги представника позивача не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як постановлену з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» - адвоката Приліпко Ірини Леонідівни залишити без задоволення. Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна