Постанова 4809 № 383/772/25

ПОСТАНОВА Іменем України 04 листопада 2025 року м. Кропивницький справа № 383/772/25 провадження № 22-ц/4809/1594/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., за участі секретаря Бойко В. В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2025 року у складі судді Замши О. В. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В червні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101707995173437 від 15.02.2024 в розмірі 92 563 грн 52 коп та судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. Позовна заява мотивована тим, що відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 15.02.2024 ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклала з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101707995173437 щодо надання оcтанній кредиту в розмірі 75 000 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75,00 щорічно та комісії в розмірі 0.00. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 20.06.2025 має заборгованість у розмірі 92 563 грн 52 коп, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 73 037 грн 20 коп, загального залишку заборгованості за процентами 18 844 грн 32 коп, загального залишку заборгованості за пенею 682 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, останній звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2025 року позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101707995173437 від 15 лютого 2024 року в сумі 91 881 грн 52 коп. У частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 682 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 2 404 грн 47 коп відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, а тому на користь банку з позичальника за кредитним договором від 15 лютого 2024 року підлягає стягненню заборгованість у вигляді залишку за наданим кредитом та за процентами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 682 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є незаконним та необґрунтованим. У наданій позивачем Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15.02.2024 будь-яка процентна ставка не зазначена. Ознайомлення відповідача з Паспортом споживчого кредиту та його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором не дає підстав для стягнення процентів за користування кредитом, оскільки він не є документом, який складає договір про надання банківських послуг, а тому не можна вважати, що у ньому відбулася фіксація волі сторін договору. Витяг з Умов та Правил, наданий до позовної заяви, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 15.02.2024 шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. ОСОБА_1 зверталася до банку з метою отримання дебетової картки, а жодних заяв або угод про збільшення або встановлення кредитного ліміту вона не підписувала. Надані АТ «А-Банк» банківська виписка за картковим рахунком та розрахунок заборгованості не є належними доказами заборгованості за кредитним договором, а в матеріалах справи відсутні докази видачі грошових коштів позичальнику. Оскільки позивачем не було обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором перед позивачем, не доведено розмір заборгованості, пропуск строку погашення заборгованості, не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору, необґрунтовано належним чином позовні вимоги щодо дострокового стягнення всієї суми заборгованості, строк погашення якої не настав, а тому висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості є передчасними та необґрунтованими. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу Від АТ «А-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2025 року залишити без змін. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою. Представник АТ «А-Банк» в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив розглядати справу за відсутності представника. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 27 жовтня 2025 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, в своїм електронним підписом підтвердила, що зазначена заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають договір про надання банківських послуг. Відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101707995173437 від 15 лютого 2024 року, АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 погодили наступні умови кредитування: сума кредиту 75 000 грн; строк кредиту 60 місяців; термін кредитування з 15.02.2024 по 14.02.2029; процентна ставка фіксована 75 % на рік. Відповідно до меморіального ордеру № TR.35340062.36866.65455 від 15.02.2024 ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 75 000 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101707995173437 від 15.02.2024. Відповідно до виписки по кредиту № 20.00.0001577210 від 20.06.2025 року за період з 15.02.2024 по 19.06.2025 відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 20.06.2025 становить 92 563 грн 52 коп, в тому числі: залишок заборгованості за наданим кредитом 73 037 грн 20 коп; заборгованість за процентами 18 844 грн 32 коп; заборгованість за пенею 682 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 682 грн, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокуза № 3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з Положенням про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 № 78використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (пункт 14). Відповідно до пункту 29 Положення фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: 1) електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технології, визначеної банком; 2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення. Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України). Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Зі змісту вказаних норм вбачається, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Матеріалами справи підтверджується, що 11 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 приєдналась до умов та правил надання банківських послуг в «Акцент-Банк», підписавши анкету-заяву (а. с. 8). Відповідно до копії заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101707995173437 від 15 лютого 2024 року АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 погодили наступні умови кредитування: сума кредиту 75 000 грн; строк кредиту 60 місяців; термін кредитування з 15.02.2024 по 14.02.2029; процентна ставка фіксована 75 % на рік (а. с. 9-10). Факт підписання відповідачем цієї заяви підтверджується даними розділу «Клієнт», у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 15.02.2024 підтвердила підписання цієї заяви простим електронним підписом. Копією меморіального ордеру № TR.35340062.36866.65455 від 15.02.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 75 000 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору №АВН0СТ155101707995173437 від 15.02.2024 (а. с. 13). Відповідно до копії виписки по кредиту № 20.00.0001577210 від 20.06.2025 за період з 15.02.2024 по 19.06.2025 відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 20.06.2025, становить 92 563 грн 52 коп, в тому числі: залишок заборгованості за наданим кредитом 73 037 грн 20 коп; заборгованість за процентами 18 844 грн 32 коп; заборгованість за пенею 682 грн. Встановивши, що ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101707995173437 від 15 лютого 2024 року в сумі 91 881 грн 52 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (73 037,2 грн) та заборгованості за процентами (18 844,32 грн). Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що у наданій позивачем Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15.02.2024 будь-яка процентна ставка не зазначена, з огляду на те, що істотні умови договору, у тому числі і відсоткова ставка, визначені в підписаній відповідачем за допомогою електронного підпису заяві про надання послуги «Швидка готівка», що не спростовано останньою. Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ознайомлення відповідача з Паспорт споживчого кредиту не є документом, який складає договір про надання банківських послуг, а тому не можна вважати, що у ньому відбулася фіксація волі сторін договору, однак, іншими наданими позивачем доказами, зокрема, підписаною відповідачем заяви про надання послуги «Швидка готівка», підтверджується факт досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов кредитного договору. Безпідставними є посилання апеляційної скарги про те, що Витяг з Умов та Правил, наданий до позовної заяви, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 15.02.2024 шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви, оскілки при зверненні до суду з позовом, позивачем не надавався вказаний документ. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що вона зверталася до банку з метою отримання дебетової картки, є такими, що не підтверджуються належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що надані АТ «А-Банк» банківська виписка за картковим рахунком та розрахунок заборгованості не є належними доказами заборгованості за кредитним договором, оскільки вказані докази є належними та достатніми, взаємоузгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем. Помилковими є посилання апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази видачі грошових коштів позичальнику, адже спростовуються наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № TR.35340062.36866.65455 від 15.02.2024, за яким ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 75 000 грн, згідно договору № АВН0СТ155101707995173437 від 15.02.2024. Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не дають підстав для скасування судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2025 року в частині, яка оскаржується, без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник