Постанова 4809 № 404/7776/24

ПОСТАНОВА Іменем України 06 серпня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/7776/24 провадження № 22-ц/4809/1005/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2025 року у складі судді Кулінки Л. Д. і В С Т А Н О В И В : Короткий зміст вимог позовної заяви У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 квітня 2023 року у розмірі 56 115 грн 71 коп та судові витрати у розмірі 3 028 грн. Позовна заява мотивована тим, що 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 15 серпня 2024 року утворилась заборгованість в загальній сумі 56 115,71 грн, з яких: 46 695,95 грн - заборгованість за кредитом; 9 419,76 грн - заборгованість по відсоткам. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, останній звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2025 року позов АТ «А-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 квітня 2023 року в сумі 46 695,95 грн, а також 2 519,71 грн судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків в сумі 9 419,76 грн відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 46 695,95 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 9 419,76 грн заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладання кредитного договору сторонами не погоджено всіх його істотних умов, зокрема, щодо стягнення відсоткової ставки за порушення виконання грошового зобов`язання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права. Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Позивачем до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку та паспорт споживчого кредиту за програмою, а й заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Сумніви суду першої інстанції відносно розрахунку заборгованості є необґрунтованими, однак на підтвердження правильності розрахунку банк надавав банківську виписку. Відзив на апеляційну скаргу Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 56 115 грн 71 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується, не відповідає. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Статуту, затвердженого загальними зборами учасників протоколом № 1/2022 від 30 вересня 2022 року, за пунктом 1.1. якого встановлено, що рішенням загальних зборів учасників від 25 квітня 2018 року змінено найменування з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк», а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне. Акціонерне товариство «Акцент-Банк», є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк». На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «А-Банк» від 19 квітня 2023 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.1.2.2 та пункту 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, в яких зазначено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку, і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитиний ліміт. Підпис цього договору являється прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. На підставі наведеного відповідачу на одній із кредитних карток починаючи з 19.04.2023 встановлений кредитний ліміт в сумі 19 000 грн, починаючи з 19.04.2023 кредитний ліміт відповідача збільшено до 46 700 грн. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 19 квітня 2023 року, у відповідача станом на 15 серпня 2024 року утворилась заборгованість в загальній сумі 56 115,71 грн, з яких: 46 695,95 грн заборгованість за кредитом; 9 419,76 грн, заборгованість по відсоткам. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 9 419 грн 76 коп, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайновіта майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з Положенням про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 № 78 використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (пункт 14). Відповідно до пункту 29 Положення фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: 1) електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технології, визначеної банком; 2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення. Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Матеріалами справи підтверджується, що 19.04.2023 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а. с.7). Згідно Анкети-заяви відповідач підтвердив власноручним підписом або цифровим (на екрані телефону), що надані ним документи є чинними та відповідають оригіналу. Надав згоду про те, що дана Анкета-заява, а також умови та правила надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні на сайті банку, становлять Договір про надання банківських послуг, а також про те, що використаний удосконалений електронний підпис буде використовуватись відповідачем для вчинення правочинів та платіжних операцій. Відповідно до копії довідки за картками ОСОБА_1 було видано три кредитні картки: № НОМЕР_1 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року (а. с. 14 на звороті). Згідно з копією довідки за лімітами 19.04.2023 за кредитним договором було збільшено кредитний ліміт ОСОБА_1 до 46 700 грн (а. с. 15). Відповідно до умов, визначених у заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 19.04.2023 ОСОБА_1 просив банк відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт, на умовах, визначених у заяві (а. с. 7-9). Згідно з реквізитів вказаної заяви відповідач підписав її 19.04.2023, шляхом накладення електронного підпису. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Зі змісту вказаних норм вбачається, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). На підтвердження позовних вимог АТ «А-Банк», крім анкети-заяви, надало крім Паспорта споживчого кредиту, суду першої інстанції Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 19.04.2023, підписану електронним підписом ОСОБА_1 . У вказаній вище заяві сторонами погоджено вид кредиту, тип кредиту, встановлення пільгового періоду користування кредитним лімітом, який становить 62 дні за ставкою 0,000001 %, строк кредитування, який складає 240 місяців, та процентну ставку, у разі виходу з пільгового періоду, яка буде нараховуватись на кредит у розмірі 3,4 % на місяць. Крім цього, сторонами було погоджено відповідальність за порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов`язань. Зокрема, п. 9.1 сторонами погоджено, що при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, застосовується ставка у розмірі 6,8 % на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.04.2023, доданого до позовної заяви, станом на 15.08.2024 відповідачу нараховано: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 46 695,95 грн, з яких залишок заборгованості за тілом кредиту 43 596,65 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) 3 099,3 грн, а також визначено загальний залишок заборгованості за процентами 9 419,76 грн, з яких залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість 2 073,28 грн, залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість 7 346,48 грн, всього разом 56 115,71 грн (а. с. 5-6). Вказаний розрахунок здійснено позивачем у відповідності до погоджених сторонами умов, зокрема щодо процентної ставки за користування кредитними коштами, його правильність відповідачем не оспорювалася та не спростовувалась, а відтак такий розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує заборгованість за укладеним договором. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, суд приходить до висновку, що підписавши Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка є складовою частиною кредитного договору та встановлює процентну ставку за користування кредитними коштами, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 9 419 грн 76 коп. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки не врахував те, що сторонами було погоджено, зокрема, процентну ставку, її розмір і порядок нарахування, як наслідок, дійшов помилково висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам скасуванню з ухваленням в цій частині нового про задоволення вказаних вимог. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задволенню в повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню 3 028 грн судового збору, сплаченого позивачем за подання позову. Крім того, в порядку розподілу судових витрат із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 16,79 % (9 419,76*100/56 115,71) від ціни позову підлягає стягненню 762,6 (3 028*150 %*16,79 %) грн судового збору, сплаченого позивачем при поданні апеляційної скарги. Остаточно, в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню 3 790 грн 60 коп (3 028+762,6) судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вказані вимоги. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) 9 419 (дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 76 коп заборгованості по відсоткам за Кредтним договором № б/н від 19 квітня 2023 року. Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) 3 790 (три тисячі сімсот дев`яносто) грн 60 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко