Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/2426/24

ПОСТАНОВА Іменем України 29 серпня 2025 року м. Кропивницький справа № 398/2426/24 провадження № 22-ц/4809/1200/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., за участі секретаря Бойко В. В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи,цивільну справу за апеляційною скаргою двоката Семенової Олени Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року у складі судді Молонової Ю. В. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В травні 2024 року Акціонерне товариство «Ацент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.04.2024 у розмірі 13 992 грн 16 коп та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн. Позовна заява мотивована тим, що 26.01.2013 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у Анкеті-заяві. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 21.04.2024 утворилась заборгованість в розмірі 13 992 грн 16 коп, яка складається з наступного: 12 005 грн 51 коп заборгованості за кредитом, 1 986 грн 65 коп заборгованості по відсоткам. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, останній звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року позовну заяву АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26.01.2013 станом на 21.04.2024 у розмірі 12 005 грн 51 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 598 грн 02 коп. Рішення суду мотивовано тим, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти, натомість позичальник свої кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість по тілу кредиту. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Семенова О. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року та відмовити в задоволенні позовної заяви АТ «Акцент-Банк» у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування інформації та розглянуто справу за відсутності відповідача та його представника, чим порушено право на захист. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про факт перевипуску кредитної карти відповідача внаслідок кримінального правопорушення невстановлених осіб без участі відповідача, а вина ОСОБА_2 у виникненні заборгованості не встановлена. Відповідач не зверталась до відділення банку з проханням перевипустити картку, на її номер не надходило жодного повідомлення про перевипуск картки та вона вважала, що її кредитна картка закрита в 2016 році. Позивач не надав належних та допустимих доказів видачі відповідачеві банківської картки № НОМЕР_1 , з якої можна було б встановити факт користування відповідачем кредитними коштами та наявність у неї заборгованості за кредитом. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу Від АТ «А-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року залишити без змін. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК Україниу суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки, ціна позову становить 13 992 грн 16 коп менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2013 ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк», у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого банком нарахована заборгованість, яка станом на 21.04.2024 становить 13 992,16 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом 12 005,51 грн; заборгованість за відсотками 1 986,65 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 005 грн 51 коп, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 26.01.2013 у розмірі 13 992 грн 16 коп станом на 21.04.2024, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 005 грн 51 коп та заборгованості по відсоткам у розмірі 1 986 грн 65 коп (а. с. 1-3). На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем було надано до суду першої інстанції письмові докази, зокрема: 1.Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 26.01.2013, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 21.04.2024 (а. с. 4-5); 2.Копію Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 26.01.2013 (а. с. 6); 3.Виписку по картці ОСОБА_1 за період з 26.01.2013 по 21.04.2024 (а. с. 7-8); 4.Копію Довідки за картами, в яких мітститься інформація про видані відповідачу картки та строк їх дії (а. с. 9); 5.Копію довідки за лімітами по рахунку ОСОБА_1 (а. с. 10); 6.Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а. с. 12-18); 7.Копію Витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold» (а. с. 18-19). З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 висловила однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами, що слідує з підписаної нею Анкети-заяви від 26.01.2013. Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем виписка по рахунку відповідає вимогам вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом. З виписки по рахунку, наданої позивачем, вбачається, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. З аналізу наданої позивачем виписки по рахунку відповідача за період з 26.01.2013 по 21.04.2024 вбачається, що відповідач дійсно отримувала кредитні кошти в АТ «А-Банк», користувалася ними та здійснювала їх погашення. Зокрема, за вказаний період витрачено кошти в сумі 15 230 грн 10 коп, а повернуто кошти в розмірі 3 224 грн 59 коп, що з урахуванням того, що сторонами не було погоджено відсоткову ставку, яка безпідставно стягувалась за вказаний період в сукупному розмірі 1 745 грн 75 коп, свідчить про наявність заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «А-Банк» за кредитним договором № б/н від 26.01.2013 у вигляді тіла кредиту в розмірі 12 005 грн 51 коп. Таким чином, встановивши, що відповідач користувалася кредитними коштами, однак, використані кошти в повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить в сумі 12 005,51 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування інформації та розглянуто справу за відсутності відповідача та його представника, чим порушено право на захист, з огляду на те, що клопотання відповідача про витребування доказів було вирішено судом першої інстанції з викладенням мотивів такої відмови в оскаржуваному рішенні, а згідно довідки про доставку електронного документу про судове засідання суду першої інстанції, призначене на 09 травня 2025 року, сторона відповідача була повідомлена належним чином, що спростовує доводи останньої. Суд не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на факт перевипуску кредитної карти ОСОБА_1 внаслідок кримінального правопорушення невстановлених осіб, оскільки вони не підтверджуються належними та допустими доказами. При цьому, надана відповідачем копія Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує вищезазначену обставину, а свідчить тільки про факт реєстрації кримінального провадження (а. с. 47). Безпіставними є доводи апеляційної скарги про те, що АТ «А-Банк» не надало належних та допустимих доказів видачі відповідачеві банківської картки № НОМЕР_1 , з якої можна було б встановити факт користування відповідачем кредитними коштами та наявність у неї заборгованості за кредитом, оскільки факт видачі вказаної картки підтверджується наданою позивачем довідкою за картами (а. с. 9), а факт користування кредитними коштами підтверджується відповідною випискою по рахунку відповідача (а. с. 7-8). При цьому, посилаючись на факт закриття кредитного рахунку в 2016 році, ОСОБА_1 не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаної обставини. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенц/ії зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу адвоката Семенової Олени Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року в частині, яка оскаржується, без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник