Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/3102/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/530/25 Справа № 695/3102/25 Категорія: ст. 173 КУпАП Головуючий у І інстанції Степченко М. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2025 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року ВСТАНОВИВ Постановою, що оскаржується, провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №437323 від 08 липня 2025 року вбачається, що 16 червня 2025 року близько 01 год. 00 хв., за адресою: м. Золотоноша, вул. Нагірна, ОСОБА_2 кинула камінь в будинок АДРЕСА_1 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. В апеляційній скарзі потерпілий просить скасувати вищевказану постанову та повернути справу на новий судовий розгляд у законному складі суду. У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилається на те, що строк ним пропущений через невчасне отримання ним від суду першої інстанції необхідних для підготовки апеляційної скарги документів. Зазначає, що суддя Степченко М. 13 серпня 2025 року, зловживаючи службовим становищем відмовився створити законний склад суду, оскільки не залучив у справу секретаря, який повинен був оформити журнал судового засідання та здійснити аудіо-відеозапис судового засідання. Також вказує на те, що всупереч ст.269 КУпАП він та члени його сім`ї не визнані потеплілими від музикального українофобства хуліганського типу. Стверджує, що працівники поліції не відібрали у нього та членів його сім`ї пояснення у котрих би було зафіксовано, яка саме шкода була заподіяна у результаті порушення громадського порядку шляхом музикального українофобства вчиненого хуліганським способом. Також зазначає, що працівники поліції не оформили протокол огляду місця події з обов`язковим виготовленням фототаблиць, планів та схем для фіксації механічних пошкодження металевих воріт його садиби українофобами. На яких його сусіди масляною фарбою вчинили антиукраїнські написи та проросійські символи, котрі, на думку апелянта, були приховані працівниками поліції. Апеляційна скарга на постанову судді подана після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. Однак клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв`язку з чим вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження постанови судді. Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував проти вимог апеляційної скарги, пославшись на законність постанови судді, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо. Апеляційний суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Даних вимог закону суддею було дотримано. Стаття 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими нормами та іншими соціальними (моральними) нормами система відносин, що складаються в громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ, організацій. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце. Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Суб`єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушений громадський порядок і прагне цього. Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судді місцевого суду є обґрунтованим, а його висновки підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке. Уповноваженою особою поліції було встановлено, що 16 червня 2025 року близько 01 год. 00 хв., за адресою: м. Золотоноша, вул. Нагірна, ОСОБА_2 кинула камінь в будинок №5-Б, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Згідно з поясненнями потерпілого ОСОБА_1 наданих у судовому засіданні, події почали відбуватися ще 14.06.2025 р. близько 23.00 год., коли до них почала телефонувати сусідка ОСОБА_3 та вимагати повернути її права. Вона погрожувала викликати поліцію. В ніч з 14 на 15 червня вони з дружиною почули гуркіт у хвіртку. Коли ОСОБА_1 вийшов, то побачив ОСОБА_2 та працівників поліції. Останні йому повідомили про необхідність перекрити воду, бо каналізаційна шахта розташована на території його домоволодіння. ОСОБА_1 підтвердив, що в них з ОСОБА_2 неприязні відносини, які тривають близько 11 років. Указав, що бруківку у вікна ОСОБА_4 кидала зі свого подвір`я. У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються сусідами та між ними вже тривалий час існують неприязні відносини. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недостатність доказів для доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дрібного хуліганства. Також суд першої інстанції вмотивовано вказав, що матеріали справи містять відомості, підтверджені ОСОБА_1 в судовому засіданні, що інкриміноване правопорушення було вчинене в ніч з 14 на 15 червня. Тобто відсутні належні та допустимі докази того, що вказана подія мала місце 16 червня 2025року. Таким чином, в матеріалах справи про адміністративні правопорушення відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення ОСОБА_2 умисних протиправних дій, в результаті яких вона прагнула порушити громадський порядок. Дії ОСОБА_2 , котра, перед вчиненням дій, що їй інкримінуються, викликала поліцію, не супроводжувались зневагою до правил і норм поведінки у суспільстві, самоствердженням за рахунок приниження інших осіб з приводу кидання каміння в сторону будинку, де проживає ОСОБА_1 . Інші дії ОСОБА_2 , що описані апелянтом, їй не інкримінуються, тому не можуть бутим перевірені судом. Доводи потерпілого щодо неналежного виконання особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо збирання доказів, передбаченого ч. 2 ст. 251 КУпАП, не є предметом судового контролю та не може бути підставою для скасування постанови судді про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Заразом відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»). Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції. З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Частина 6 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що 6. при розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому законом, крім справ щодо надання дозволу на проведення розвідувальних заходів. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 15-1 цього Закону у судах, функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує: аудіо- та відео фіксацію судових засідань, їх транслювання в мережі Інтернет у порядку, визначеному законом. Законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає фіксування судового процесу. За таких обставин, не прийняття, за відсутності відповідного клопотання, суддею рішення про повне фіксування технічними засобами судового процесу, у цьому випадку, не є безумовною підставою для скасування постанови суді про закриття провадження у справі, адже апеляційним судом встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Поновити потерпілому ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року. Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_2 - без змін. Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук