Постанова Київський апеляційний суд № 752/1300/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 752/1300/20 Провадження № 33/824/532/2021 Суддя 1 інстанції - Валігура Д.М. Категорія: ст. 173 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 173 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб. Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту затримання. Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2020 року о 02-10 год. за адресою: м. Київ, просп. Науки, 54-б, висловлювався нецензурною лайкою на адресу перехожих та працівників поліції, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Тим самим, ОСОБА_1 здійснив дії, передбачені ст. 173 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі та звільнити його від адміністративної відповідальності. За доводами ОСОБА_1 , судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ст.33 КУпАП України та загальних принципів накладення адміністративного стягнення, оскільки стягнення у вигляді адміністративного арешту є найсуворішим видом «адміністративного стягнення, що застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень, що за ступенем громадської безпеки, наближені до злочинів. Апелянт вказує на те, що при обранні даного виду адміністративного стягнення щодо нього судом не вказано жодної обставини, що обтяжують скоєне ним правопорушення, з матеріалів справи вбачається, що по справі відсутні потерпілі, відсутня матеріальна шкода, відсутні докази знаходження його у стані алкогольного сп`яніння. Також ОСОБА_1 вказує на те, що диспозиція статті 173 КУпАП передбачає дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. На переконання апелянта, з протоколу про адміністративне правопорушення від 15.01.2020 та рапорту від 15.01.2020 вбачається, що в його діях взагалі відсутній склад правопорушення передбачений ст. 173 КУпАП. ОСОБА_1 не заперечує, що висловлював своє обурення діями поліцейських за допомогою нелітературної лексики, однак вказує на те, що його слова не були спрямовані на образу будь-якої конкретної особи. Крім цього апелянт зазначає, що громадський порядок загалом визначається як стан, за якого поліцейські слідкують за безпекою в громадських місцях, гарантують вільне використання громадянами своїх прав і свобод, а також додержання громадських місць в умовах, що не заважають трудовій діяльності та відпочинку громадян, а тому, оскільки події 15.01.2020 року відбувались не у громадському місці, а на автомобільній дорозі, під час зупинення автомобіля на вимогу патрульних, тому апелянт вважає, що в даному випадку порушення саме громадського порядку у громадському місці з його боку відсутнє. Також ОСОБА_1 зазначає, що з огляду на пізній час та те, що події відбувались на автомобільній дорозі, поряд не було інших громадян, чий спокій він міг би порушити своїми діями, про що власне і зазначено у протоколі від 15.01.2020, де в графі потерпілі та свідки відсутні відомості щодо наявності таких осіб. Апелянт вважає, що висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є нобгрунтованим. Окрім цього ОСОБА_1 зазначає на те, що за змістом ч. 1 ст. 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п`ятнадцяти діб. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які відомості про те, що він негативно характеризується або перебуває на обліку у поліції. Не є особою, що була піддана адміністративному стягненню, оскільки протягом року з дня закінчення виконання попереднього адміністративного стягнення 13.01.2018 року не вчинив нового адміністративного правопорушення, що передбачено ст. 39 КУпАП, а відтак вважає, що в даному випадку в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП та вид адміністративного стягнення у вигляді 7 (сім) днів адміністративного арешту є занадто суворим та не співмірним із діями, які ним було вчинено. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, допитавши інспекторів поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши за клопотанням ОСОБА_1 нові докази у справі, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав. У відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався вище зазначених вимог закону та дійшов необґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст.173 КУпАП. Так, диспозиція статті 173 КпАП України передбачає, що об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства. Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії КИ №025031 від 15.01.2020 року, ОСОБА_1 15.01.2020 року о 02-10 год. за адресою: м. Київ, просп. Науки, 54-б, перебуваючи у громадському місці нецензурно виражався в присутності співробітників поліції, чим ображав людську гідність та громадську мораль. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за статтею 173 КпАП України. Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому не зазначено і не розкрито наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене диспозицією статті 173 КпАП України, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення. Суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено всіх обставин, в тому числі всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме те, що дії були вчиненні у громадському місці та здійснено образливе чіпляння, що є невід`ємними ознаками хуліганства. Як вбачається зі змісту постанови, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, за обставин, наведених у протоколі, суд першої інстанції взагалі не зазначив, якими доказами підтверджується вина ОСОБА_1 , чим допустив неповноту та однобічність з`ясування обставин справи. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, 15.01.2020 року, приблизно о 02 год. 00 хв. їхав зі своїми товаришами в автомобілі по пр.-т. Науки в м. Києві, при цьому знаходився на пасажирському сидінні. Недоїжджаючи до АЗС «WOG», їх авто було зупинено працівниками поліції. Після перевірки документів на автомобіль та водійського посвідчення, вони почали проводити поверхневий огляд водія. ОСОБА_1 обурили такі дії працівників поліції по відношенню до його товариша, і він, вийшовши з авто, почав висловлювати свою незгоду, просив припинити вчиняти такі дії та викликав за номером 102 інший наряд поліції, при цьому дійсно виражався нецензурно, проте, будь - яких перехожих не було, і громадський порядок порушено не було. Визнає, що виражався нецензурно в бік поліцейських, проте, така поведінка була викликана діями самих поліцейських. На підтвердження своїх пояснень, ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції відеозапис подій, що відбувалися 15.01.2020 року о 02 год. 00 хв., з якого вбачається, що в присутності працівників поліції ОСОБА_1 дійсно виражався нецензурно, однак, такі висловлювання допускав, виражаючи свою незгоду з приводу дій інспекторів поліції по відношенню до його товариша, а саме проведення у нього поверхневого огляду, та просив припинити вчиняти такі, на його думку, незаконні дії. За клопотанням захисника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було допитано інспекторів поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надали аналогічні пояснення та пояснили, що 15.01.2020 року приблизно о 02 год. 00 хв. під час патрулювання у складі екіпажу, рухаючись по пр.-т. Науки в м. Києві, недоїзджаючи 200 м. до АЗС «WOG», ними було помічено автомобіль марки «Тойота», який, в порушення п. 11.5 ПДР України, рухався у крайній лівій смузі, при вільній крайній правій смузі, у зв`язку з чим, ними було прийнято рішення про зупинку вказаного транспортного засобу. У автомобілі, крім водія, знаходилось ще 5 осіб. Під час спілкування з водієм, із автомобіля вийшов пасажир, як в подальшому було встановлено, ним був ОСОБА_1 , який будучи в стані алкогольного сп`яніння, вийшов на проїжджу частину дороги та почав нецензурно висловлюватися в їх бік. Інспектори поліції зазначили, що ОСОБА_1 неодноразово було зроблено зауваження, щоб він припинив свої дії, проте, він не реагував на такі зауваження та знімав все на свій телефон. Також працівники поліції зазначили, що оскільки був нічний час доби, то будь-яких сторонніх людей поряд не було, всі інші пасажири залишалися сидіти в автомобілі. Інспектори поліції пояснили, що оскільки ОСОБА_1 нецензурно висловлювався саме в їх адресу, тим самим принизив їхню честь і гідність, а тому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП. Відтак, з пояснень інспекторів поліції та протоколу вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено лише у зв`язку з тим, що він своїми нецензурними висловлюваннями в бік поліцейських принижував їх честь та гідність, однак в протоколі жодного посилання на те, що такими висловлюваннями було порушено громадський порядок та спокій громадян не має, як і не зазначені потерпілі від таких дій. Більш того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 та працівниками поліції відбувся не безпосередньо на пр. Науки, 54-б (житловий будинок), як про те вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, на значній відстані від нього, на обочині проїзної частини. Більш того, з врахуванням наданого ОСОБА_1 відео, та пояснень як самих працівників поліції, так і ОСОБА_1 вбачається, що місце конфлікту не було в громадському місці, більш того, під час такого конфлікту були відсутні інші громадяни. Всі обставини поведінки ОСОБА_1 , як вони були встановлені апеляційним судом, не свідчать про його прагнення показати зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, не свідчать про те, що такі дії були вчинені саме з мотивів неповаги до громадського порядку і спокою громадян, що були безпричинними та порушували громадський порядок і спокій громадян, а тому дії ОСОБА_1 не утворювали об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП. Суд же першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах протоколу про адміністративне правопорушення, не дотримався вимог КУпАП, та вийшов за межі складеного протоколу, вказавши, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою на адресу перехожих, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, про що не було зазначено в суті правопорушення, виписаній в протоколі. Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У справі "Малофєєва проти Росії" Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само, не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, із закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб - скасувати. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ч. ст.247 КУпАП, а саме за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Кепкал Л.І.