Постанова 4824 № 939/391/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 939/391/24 Головуючий у суді першої інстанції - Міланіч А.М. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1836/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Невідома Т.О., Соколова В.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Лазаренко Наталією Олександрівною на рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У лютому 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 18 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501101992. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконує у неї виникла заборгованість за кредитом у розмірі 236 540,52 грн, що порушує права позивача. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у вказаному розмірі та судові витрати. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 236 540,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3548,11 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у сумі 26 430,01 грн. Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач безпідставно продовжував нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору. Вказує, що суд не взяв до уваги надані відповідачкою квитанції про погашення кредиту на загальну суму 94 375 грн. Стверджує, що розрахунок боргу, наданий позивачем, є необґрунтованим та відрізняється від графіку графіка платежів, підписаного відповідачкою разом із кредитним договором. Відзив на апеляційну скаргу від АТ «Сенс банк» до апеляційного суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, чинній на день подачі апеляційної скарги), апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 236 540,52 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачка ухиляється від сплати боргу, в той час як розбір заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Встановлено, що 18 січня 2023 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501101992, за умовами якої відповідачці було надано кредит в розмірі 99 880,94 грн строком на 24 місяці, а також встановлено кредитний ліміт до 200 000 грн на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії картки (а.с.4-9). Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та використання кредитного ліміту підтверджується також відомостями виписки по картковому рахунку за період з 16 січня 2024 року по 17 липня 2023 року (а.с. 12-17). Факт укладення кредитного договору між сторонами відповідачка не заперечує. Також встановлено, що 01 грудня 2022 року АТ «Альфа-банк» змінило найменування на АТ «Сенс банк», що відображено у витягу з державного реєстру банків (а.с. 25). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору . Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Як встановлено судом, відповідачка свої зобов`язання за договором у повному обсязі не виконала внаслідок чого утворилася заборгованість. Факт існування між сторонами кредитних відносин та існування заборгованості не заперечує і відповідачка. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 17 липня 2023 року її заборгованість, згідно розрахунку позивача, складає 236 540,52 грн, з яких: 141650,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 69717,58 грн. - тіло кредиту, 4831,37 грн - заборгованість за несанкціонованим овердрафтом, 20 341,04 грн - заборгованість за відсотками (а.с.11). Разом з цим, як видно із наданої суду копії кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідачці було надано кредит в розмірі 99 880,94 грн строком на 24 місяці. Разом із договором сторони підписали також графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, у якому визначили розміри та дату повернення кожного чергового платежу, а також остаточну вартість кредиту - 174 760, 69 грн, з яких: тіло кредиту - 99 880,94 грн, відсотки - 20 944,07 грн, розрахунково-касове обслуговування - 53 935 грн. У матеріалах справи також містяться надані відповідачкоюквитанції про погашення кредиту (а.с. 46-49), з яких встановлено, що ОСОБА_1 за період з лютого 2019 року по травень 2020 року періодично вносила в рахунок погашення кредиту кошти, загальна сума яких становить 94 375 грн. Вказані кошти вносились на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі п. 2 розділу «Умови споживчого кредиту» укладеного між сторонами договору. Тобто, ОСОБА_1 вносила кошти на часткове погашення споживчого кредиту, виданого їй на підставі договору, із чітким зазначенням строку кредитування, процентної ставки, суми кредиту та із додатково підписаним графіком погашення. Колегія суддів зауважує, що вказані платежі не відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості та у виписці по рахунку відповідачки. Крім цього, у кредитному договорі, укладеному між сторонами, містяться умови про комісію за розрахунково-касове обслуговування заборгованості, розмір якої визначено у графіку погашення платежів - 53 935 грн. Однак, в умовах договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому суд доходить висновку, що АТ «Сенс Банк» не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за обслуговування кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічні висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22 (провадження 61-15120ск23). За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт часткового погашення боргу та нікчемність умови договору щодо комісії, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 430,01 грн (99 880,94 грн тіла кредиту + 20 944,07 грн відсотків - 94 375 грн, сплачених на повернення кредиту). В іншій частині позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Лазаренко Наталією Олександрівною задовольнити. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) гривень 01 копійку. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: В.А. Нежура Судді: Т.О. Невідома В.В. Соколова