Постанова 4816 № 592/19446/25

Справа №592/19446/25 Номер провадження 22-ц/816/1959/26 Категорія - 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2026 року (суддя Фоменко І.М.), ухвалене у м. Суми, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 02 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано такими обставинами. 15 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 6535894, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн у безготівковій формі, на загальний строк 105 днів, з яких 15 днів - пільговий період зі сплатою процентів за ставкою 2 % від залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що закінчується 30 січня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів і закінчується 30 квітня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості), проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 19 %, тобто 1330 грн. 29 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ, за яким до позивача, за плату, перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 у розмірі 29 330 грн, із яких: 7000 грн - тіло кредиту, 21 000 грн - відсотки за користування кредитними коштами, 1330 грн - комісія. ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором про споживчий кредит не виконує, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» у розмірі 29 330 грн, яку товариство просило стягнути з нього на свою користь, а також понесені судові витрати. Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2023 року № 6535894 в розмірі 10 430 грн, а також 861,41 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору в електронній формі, отримання позичальником грошових коштів та невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним договором на підставі договору відступлення прав вимоги. При цьому суд вважав, що строк кредитування становив 15 днів, тобто до 30 січня 2023 року (як зазначено в анкеті-заяві), а за відсутності доказів пролонгації строку дії договору, нарахування відсотків після цієї дати є безпідставним, тому суд погодився із заборгованістю за тілом кредиту - 7000 грн та комісією - 1330 грн, а відсотки визначив за 15 днів користування кредитом у розмірі 2100 грн, всього визначивши до стягнення 10 430 грн, ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-капітал», оскаржило його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення відсотків за користування кредитом та судових витрат і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зазначає, підписавши кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитування, зокрема зі строком, процентною ставкою та загальною вартістю кредиту, а також розуміння правових наслідків укладення такого договору. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а згідно зі статтями 11, 12 Закон України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми, отже, укладення кредитного договору відбулося з дотриманням вимог законодавства. Доводить, що за умовами договору, позичальник отримав 7000 грн строком на 105 днів, які поділяються на пільговий період - 15 днів із нарахуванням 2 % щоденно, та поточний період - 90 днів із нарахуванням 3 % щоденно. У результаті за пільговий період нараховано 2100 грн відсотків, а за поточний період - 18 900 грн, що разом становить заборгованість за відсотками у сумі 21 000 грн. Окрім цього, передбачена одноразова комісія за надання кредиту у розмірі 1330 грн (19 % від суми кредитування), встановлення якої, на думку суду, не суперечить законодавству та є складовою загальної вартості кредиту. Враховуючи відсутність доказів протилежного, розрахунок заборгованості є обґрунтованим, а загальна сума боргу складає 29 330 грн (7000 грн - тіло кредиту, 21 000 грн - відсотки, 1330 грн - комісія) і підлягає стягненню з позичальника. Вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу є документально підтверджені та доведені. Судове рішення в частині стягнення тіла кредиту та комісії в апеляційному порядку сторонами не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Правом на відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції 15 січня 2023 року ОСОБА_1 на сайті: miloan.com подана анкета-заява на кредит № 6535894, де вказані його анкетні дані, номер мобільного телефону: НОМЕР_1 . Погоджена сума кредиту - 7000 грн (замовлена до погодження була сума 15 000 грн ), строк кредиту - 15 днів (із 15 по 30 січня 2023 року), сума до повернення - 10 430 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1330 грн (нараховується одноразово за ставкою 19 % від суми кредиту за договором), проценти за користування кредитом - 2100 грн (за ставкою 2 % за день) (а.с. 9-10). 15 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 6535894, про надання 7000 грн, на строк 105 днів, з яких перші 15 днів, до 30 січня 2023 року, є пільговим періодом, з процентною ставкою 2 % на день, з розміром процентів - 2100 грн, а наступних 90 днів, до 30 квітня 2023 року, є поточним періодом, з процентною ставкою 3 % на день, з розміром процентів - 18 900 грн. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором U10436 (а.с. 6-8). Комісія за надання кредиту: 1330 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки 537523хххххх7825 (підп. 2.1). Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пункти 6.1, 6.3). Додатками до кредитного договору є Графік платежів за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 8, 9). Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит від 15 січня 2023 року № 6535894, ідентифікований товариством (а.с. 9). Платіжним дорученням № 91400928 від 15 січня 2023 року підтверджується перерахування ТОВ «Мілоан» 7000 грн на кредит рахунок № НОМЕР_3 , призначення платежу: кошти згідно з договором 6535894 (а.с.10). За даними виписки, сформованої ТОВ «ФК «Кредит-капітал», а також розрахунку щоденних нарахувань ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 6535894 від 15 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 29 330 грн (а.с. 10, 11). 29 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 97-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 6535894, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 11-15) Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 29 травня 2023 року та витягом з Реєстру боржників до договору від 29 травня 2023 року № 97-МЛ підтверджується набуття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6535894 від 15 січня 2023 року в сумі 29 330 грн (а.с. 15, 16). Здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29 травня 2023 року, підтверджується платіжною інструкцією від 29 травня 2023 року № 71529 (а.с. 15). ТОВ «ФК «Кредит-капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу від 04 листопада 2025 року про погашення кредитної заборгованості за договором № 6535894 від 15 січня 2023 року в сумі 29 330 грн (а.с. 16). Згідно із наведеним позивачем у позові розрахунком станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» становить 29 330 грн, з яких: 7000 грн кредит, 21 000 грн відсотки за користування кредитними коштами, 1330 грн комісія (а.с. 2). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 у справі №727/2790/25 зробив висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідним договором про відступлення права вимоги, складеними на його виконання Актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстром боржників, платіжною інструкцією. Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується із положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема і щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорах. На виконання умов вказаного кредитного договору первісний кредитор на картковий рахунок відповідача перерахував грошові кошти в сумі 7000 грн. У постанові від 03 липня 2025 у справі №219/10735/2013 Верховний Суд зауважив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (також див.: пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності є переконливими та достатніми для висновку про укладення сторонами кредитного договору, наявність між ними зобов`язання за цим договором та стягнення заборгованості за таким договором. Відповідач таких доказів не спростував і не надав доказів на підтвердження того, що кредитні кошти на підставі цього кредитного договору не зараховувалися на його картку. Договір про споживчий кредит від 15 січня 2023 року № 6535894 підписаний ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду на отримання кредиту на умовах визначених цим договором, зокрема і щодо строку кредитування 105 днів із 15 січня 2023 року, який складається з пільгового періоду (становить 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30 січня 2023 року - рекомендована дата платежу) та поточного періоду (становить 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 30 квітня 2023 року - дата остаточного погашення заборгованості). Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про погоджений сторонами строк кредитування за кредитним договором лише 15 днів (до 30 січня 2023 року), оскільки умови надання кредиту визначені саме підписаним сторонами договором про споживчий кредит, а не Анкетою-заявою на кредит, на яку суд першої інстанції помилково послався як на доказ погодження умов кредитування. Анкета-заява на отримання кредиту - це документ (паперовий чи електронний), який заповнює клієнт для звернення до банку чи фінансової установи з метою отримання кредитних коштів. Вона містить особисті дані, фінансову інформацію позичальника, мету кредиту та є основою для прийняття рішення про видачу позики, а сам кредит, згідно з приписами статті 1054 ЦК України, видається на підставі кредитного договору. Посилання суду на безпідставність нарахування відсотків за кредитом після 30 січня 2023 року через відсутність доказів пролонгації строку дії договору на визначених пунктом 2.3 договору умовах є помилковим. Оскільки згідно із передбаченими умовами кредитного договору (п. 2.3) пролонгація може застосовуватися позичальником для продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування саме на таких умовах (нарахування процентів по кредиту за ставкою 2 %), за умови, що кредитодавцем надана така можливість. Тобто, погоджений сторонами строк кредитування 105 днів (15 днів - пільговий період + 90 днів - поточний період) не залежить від вчинення позичальником дій визначених п. 2.3 договору. Зазначеним положенням кредитного договору визначається не строк дії кредитного договору, а можливість продовження чи поновлення кредитування на умовах для пільгового періоду. За встановлених обставин на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 21 000 грн ((7000 грн х 2% х 15 днів) + (7000 грн х 3% х 90 днів)), а не у визначеному судом першої інстанції розмірі. Щодо вирішення питання про стягнення комісії Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту. Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21). У справі, яка переглядається, встановлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за послугу банку, пов`язану з наданням кредиту при його отриманні. При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив разову комісію. Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 1.5.1 кредитного договору від 15 січня 2023 року щодо обов`язку позичальника одноразово в момент видачі кредиту сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1330 грн, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з викладеним сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії - 1330 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України). За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині визначеної до стягнення суми заборгованості по кредиту та в частині розподілу між сторонами судових витрат - зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 000 грн (29 330 грн - 1330 грн), з яких: 7000 грн - кредит, 21 000 грн - відсотки за користування кредитними коштами. Висновки суду щодо судових витрат Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру. У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23). Отже подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені представником позивача адвокатом Усенком М.І. витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на те, що така допомога стосувалася лише підготовки матеріалів позову, тому заявлений розмір судових витрат у 8000 грн, підлягає зменшенню до 5000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 95,5 %), до стягнення з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4775 грн. Щодо стягнення (розподілу) судового збору Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Зважаючи на часткове (на 95,5 %) задоволення позову, пропорційно задоволеним позовним вимогам із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2313,4 грн (2422,40 грн х 95,5 %). Також у зв`язку із частковим (на 97 %) задоволенням апеляційної скарги, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3524,6 грн (3633,6 грн х 97 %) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2023 року № 6535894 у розмірі 28 000 грн, з яких: 7000 грн - кредит, 21 000 грн - проценти за користування кредитними коштами. У частині позовних вимог про стягнення комісії відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2313,4 грн судового збору та 4775 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції». Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 3524,6 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена «02» червня 2026 року. Головуючий - Д.В. Сізов Судді: О.І. Собина А.П. Сидоренко