Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/509/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року м. Черкаси Справа № 712/509/25 Провадження № 22-ц/821/1122/25 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Ватажок-Сташинської А.В. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складено 01 квітня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 16 січня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 17.09.2020 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено Кредитний договір №Z76.00615.007024405. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №07072023, за умовами якого позивач набув права вимоги, зокрема і до відповідача. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 40 271 грн 41 коп, з яких: 15 854 грн 51 коп сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 642 грн 12 коп сума заборгованості за відсотками; 17 774 грн 78 коп заборгованість за комісіями. Позивач вказує, що всі нарахування відбулися до дати отримання позивачем права грошової вимоги та безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги, жодних нарахувань позивачем в односторонньому порядку не здійснювалось. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК ««Європейська агенція з повернення боргів» просило суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 року у розмірі 40 271,41 грн та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що на момент укладення договору факторингу від 07.07.2023 №07072023 між ТОВ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» між відповідачем та первісним кредитором договірні відносини були припинені у зв`язку з виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті кредиту, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позову відмовив повністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій через засоби поштового зв`язку 02 травня 2025 року апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вважаючи рішення суду необгрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процеуального права, ухваленим без фактичного з`ясування обставин справи, просило скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції поверхнево, без повного дослідження обставин справи, без оцінки всіх наявних доказів та з порушенням норм права, виніс незаконне рішення. Судом встановлено , що 17.09.2020 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір. Наголошує на тому, що жодних заперечень щодо укладення кредитного договору відповідач не надав. Суд першої істанції, вирішуючи спір виходив із того, що на момент укладення договору факторингу, між відповідачем та первісним кредитором договірні відносини були припинені у зв`язку з виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті кредиту, що на думку скаржника, є помилковим, оскільки згідно виписки по рахунку відповідача, яка є належним доказом, вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти на свій рахунок, 17.09.2023 та 17.05.2023 ним було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 19 050,00 грн, який був зарахований на погашення прострочених відсотків по кредиту та обслуговування кредиту, проте, коштів на погашення тіла кредиту не було зараховано. Судом першої інстанції не було враховано та досліджено суми видачі кредиту та суми, які були зараховані в погашення заборгованості по кредиту. Скаржник посилається також на те, що в матеріалах справи відсутні докази на укладення між первісним кредитором і відповідачем додаткових угод, про зміну умов договору, які б змінювали умови та порядок повернення кредитних коштів. Наголошує на тому, що Верховним Судом у постанові 07.06.2023 у справі №234/3840/15-ц зазначено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд, у будь-якому разі, має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував наявні в матеріалах справи докази та вимоги процесуального законодавства, фактично ухилився від вирішення спору по суті. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2020 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування №Z76.00615.007024405. Відповідно до п. 1.2-1.4, 1.6, 1.8 Договору №Z76.00615.007024405, сума кредиту 29 700 грн 00 коп., процентна ставка 9,99% змінювана, визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 0,49%, строк кредиту 12 місяців, дата повернення кредиту 17.09.2021. Згідно з п. 1.5 договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку №1 як «плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується відповідно до діючих Тарифів Банку. Пунктом 1.7 Договору визначено, що банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у сумі 25 603 грн 45 коп. на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4 096 грн 55 коп., згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Відповідно до п. 2 Договору, нанесенням власноручного підпису під цим Договором застрахована особа акцептує оферту та укладає Договір добровільного страхування життя. Крім того, відповідно до п. 3.2 Договору, нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник зобов`язується виконувати умови договору та його невід`ємних складових. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується, ордером-розпорядженням №1 та ордером розпорядженням №2 від 17.09.2020. Відповідачем отримано досудові вимоги від 05.05.2023 №22617439 та від 09.03.2023 вих. №1221920180 від первісного кредитора про пропозицію щодо списання банком частини боргу за умови погашення ним 19 049 грн. 00 коп кредиту. Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №6043942 від 17.05.2023 відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Ідея Банк» та сплатив 19 050 грн 00 коп на погашення кредиту. 07 липня 2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №07072023. Відповідно до п.2 Договору факторингу №07072023, Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається Клієнтом Фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр Боржників після належного його підписання Сторонами вважається невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №07072023 від 07.07.2023, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z76.00615.007024405 в сумі 40 271 грн 41 коп, з яких: 15 854 грн 21 коп сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 642 грн 12 коп сума заборгованості за відсотками; 17 774 грн 78 коп заборгованість за комісіями. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 07.07.2023 заборгованість за кредитним договором №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 не погашена, залишок заборгованості 40 271 грн 41 коп. Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Звертаючись з даним позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалось на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором кредиту та страхування №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах. На підтвердження заявлених вимог позивачем було долучено копію Кредитного договору та страхування №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020, копію Паспорту споживчого кредиту Додаток №1 до договору кредиту та страхування № Z76.00615.007024405 від 17.09.2020, копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту, копії ордеру-розпорядження № 1-№ 2, копію паспорта відповідача, копія Інформації з Єдиного реєстру боржників, копію виписки по рахунку відповідачаза період з 17.09.2020-по 07.07.2023, копія довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 07.07.2023, копію договору факторингу №07072023 від 07.07.2023, Витяг з Реєстру боржників № 2 від 07.07.2023 до договору факторингу №07072023, копію платіжної інструкції №19913 від 11.07.2023. Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення договору кредиту та страхування №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем. Договір факторингу №07072023 від 07.07.2023, укладений між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не оспорюється. Суд першої інстанції встановив, що АТ «Ідея Банк», направивши відповідачу досудові вимоги від 05.05.2023 Вих. №22617439 ( а.с. 52) та від 09.03.2023 Вих. №1221920180 ( а.с. 53) запропонувало боржнику списати частину суми боргу, за умови сплати ним коштів на погашення існуючої заборгованості у сумі 19 050,00 грн. Відповідачем дана пропозиція була прийнята та останній сплатив на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 050,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інстукції на переказ готівки №6043942 від 17.05.2023 ( а.с. 51). Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання умов досудової вимоги в повному обсязі, а саме, відповідачем не надано доказів, що ним було вчинено інші дії, зокрема, надання згоди на оплату акційної суми з обов`язковим зверненням за номером гарачої лінії 0 800 200

920. Як зазначено у досудовій вимозі, якщо боржник не узгодить всі умови даної пропозиції (сплати акційної суми до 20.05.2023) з працівником банку, то платіж буде враховано як частковий в погашення існуючого боргу. Із наведеного слідує, що відповідач сплатив визначену первісним кредитором акційну суму 19 500,00 грн, проте, не виконав іншу частину умови досудової вимоги, тому вказаний платіж був зарахований саме як часткове погашення боргу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, що первісним кредитором було внесено пропозицію щодо зміни умов договору, яку відповідач мав прийняти або відхилити. Сплата суми боргу без укладення додаткової угоди до кредитного договору, що змінює умови кредитування у розумінні ст. 651 ЦПК України, не є належним виконанням зобов`язання. Враховуючи, що відповідач не у повному обсязі виконав умови кредитного договору, приймаючи до уваги наявність договору факторингу, який відповідачем у встановленому порядку недійсним не визнаний,тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, позивач набув права вимоги щодо договору кредиту та страхування № Z76.00615.007024405 від 17.09.2020. За договором факторингу можливо передати лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору і на момент укладення договору факторингу у відповідача перед первісним кредитором існувала заборгованість, загальна сума якої згідно довідки-розрахунку від 07.07.2023 становить 40 271,41 грн, тому позивач набув права вимоги саме на кошти у визначеному розмірі, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20. Проте, є помилковими висновки суду першої інстанції, що на момент укладення договору факторингу від 07.07.2023 № 07072023 між ТОВ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» між відповідачем та первісним кредитором договірні відносини були припинені у зв`язку з повним виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті кредиту, оскільки як зазначалось раніше, договірні відносини між первісним кредитором та відповідачем не були припинені. Щодо розміру заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Так, умовами договору кредиту та страхування№Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 визначена сума кредиту 25 603,45,00 грн. ( п. 1.7 договору), строк на який надається кредит, тобто на 12 місяців з 17.09.2020 по 17.09.2021 ( п. 1.6 договору). Пунктом 1.8 договору визначено, що змінювана процентна ставка, згідно п. 1.3 договору, визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу банку в розмірі 0,49%. Пуктом 1.3 договору визначена процентна ставка у розмір 9,99 % річних. Згідно паспорту споживчого кредиту Додаток № 1, який підписаний відповідачем та АТ «Ідеал Банк» 17.09.2020, вбачається, що за умовами договору визначено, що тип процентної ставки змінюваний, плата за обслуговування кредитної заборгованості 2.10% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5, загальні витрати за кредитом 13 306,58 грн, реальна річна процентна ставка 68,65959168 та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісія та інші платежі) 43 006,58 грн. Також у паспорті споживчого кредитування встановлені наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит : пеня за кожен день прострочки на прострочену суму ( кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,15% в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% в період прострочення оплати з 61 календарного дня; штраф - - 500,00 грн. за кожен випадок неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та/або копій документів про доходи; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 9,99 %. Крім того, до договору долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в якій визначено кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення. На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, позивачем було надано довідку-розрахунок від 07.07.2023 та виписку по рахунку боржника за період з 17.09.2023 по 07.07.2023. Перевіривши наведену позивачем суму заборгованості згідно умов договору кредиту та страхування №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020, колегія суддів вважає, що надана позивачем довідка-розрахунок є помилковою, оскільки вона не є повною, а враховуючи, що сплачені відповідачем кошти у розмірі 19 050,00 грн. були зараховані як відсотки, тому нарахування відсотків у розмірі 6 642,12 грн. після 07.07.2023, тобто після визначеного періоду кредитування, є таким, що не відповідає умовам договору. Крім того, договір кредитування та страхування не містить пункту про автоматичну пролонгацію договору. Додаткових угод на продовження строку дії договоруміж сторонами також не укладалось. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 6 642,12 грн. внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Крім того, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 17 774,78 грн також не підлягає до стягнення по наступних підставах. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі№ 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z76.00615.007024405 від 17.09.2020, станом на 07.07.2023 сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями становить 17 774,78 грн. Водночас, банк, встановивши у кредитному договорі сплату за інші послуги банку та плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,10% щомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п. 5, не зазначив, за які саме послуги сплачуються комісії. За наведених підстав, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 17 774,78 грн. є необгрунтованою. За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і вимогам закону, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 376 ЦПК України. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором кредиту та страхування №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 у розмірі 15 854,51,00 грн. Щодо вирішення питання про стягнення судового збору. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів » при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (39,4%), а саме у розмірі 1 193,03 грн ( 3 028,00 грн*39,4%). При зверненні із апеляційної скаргою відповідач сплатив судовий збір у розмірі 4 542,00 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача в розмірі 1 789,55 грн ( 4 542,00 грн х 39,4%). Враховуючи вищевикладене, із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 982,58 грн. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z76.00615.007024405 від 17.09.2020 у розмірі 15 854,51,00 грн. В решті позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 982,58 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді О.М. Новіков Л.І. Василенко