Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2642/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 жовтня 2025 р. Категорія: 106000000м. ОдесаСправа № 420/2642/25 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я., час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просив: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати; - зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 за період з 29.01.2020 по 22.01.2025 (день її фактичної виплати), відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, мотивуючи його тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/22215/24 відповідач 22.01.2025 сплатив на картковий рахунок позивача кошти в сумі 224 856,99 гривень. При цьому, на звернення позивача щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідач листом відмовив у задоволенні такої заяви. Позивач вважає, нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття ним права на його нарахування та виплату відповідно в повному обсязі. Проте, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати грошового забезпечення в повному розмірі, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів, а тому звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/22215/24 за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати 22.01.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №

159. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/22215/24 за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати 22.01.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №

159. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що як позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі № 420/22215/24, яке набрало законної сили 17 грудня 2024 року, то обов`язок виконати рішення і виплатити перераховану індексацію у в/ч НОМЕР_1 виник не раніше 17 грудня 2024 року, а не 29 січня 2020 року, як помилково вважає позивач. Виплата доходу повинна була відбутись не пізніше 17 січня 2025 року, так як після цієї дати вже виникає обов`язок нарахувати компенсацію. Представник наголосив, що присуджені кошти були зараховані на картковий рахунок позивача 22 січня 2025 року, тобто з затримкою на 5 днів. З огляду на те, що платіжне доручення на виплату було направлене ще 20 січня 2025 року, а затримка нарахування та виплати доходу становить взагалі 3 дні, що є несуттєвою затримкою. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке: Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у відповідача та відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.02.2024 № 83-ос позивача з 08.02.2024 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Не погоджуючись із розміром виплаченого за період проходження служби грошового забезпечення позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки 2022, 2023 роки, одноразової допомоги при звільнені, за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальні допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошову компенсацію за невикористані відпустки 2022, 2023 роки, одноразової допомоги при звільнені, за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишено без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року змінено, зазначивши в другому та третьому абзаці його резолютивної частини, період, за який грошове забезпечення ОСОБА_1 підлягає перерахунку та виплаті - з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року залишено без змін. 18.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, в тому числі, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. Відповідач листом від 15.01.2025 № 09/М-14536/275 відмовив позивачу у такій виплаті у зв`язку з відсутність правих підстав. 22.01.2025 відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24 виплатив позивачу кошти в сумі 224 856, 99 грн. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кошти у сумі 224 856, 99 грн., що були присудженою позивачу сумою недоплаченого грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виплачені на виконання судового рішення від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24 лише 22.01.2025, то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі. П`ятий апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України № 2050-ІІІ свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.01.2024 у справі № 200/7529/20-а, та яка відповідно до положень статті 242 КАС України має бути врахована судом. Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 21.02.2001 № 159, (далі і вище - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють норми Закону № 2050-ІІІ, а також конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Так, згідно приписів п.п.2, 3 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Суд першої інстанції ґрунтовно відзначив, що з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону № 2050 та п.4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Відтак, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-ІV, ст.2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення. Указана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 року у справі № 465/322/17. При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ та окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 року у справі № 814/1527/17, від 18.12.2018 року у справі № 816/301/16, від 04.01.2019 року у справі № 159/1615/17, від 30.09.2020 року у справі № 2-а-1/11, від 15.10.2020 року у справі № 240/11439/19, від 31.08.2021 року у справі № 264/6796/16-а. Водночас, як доцільно також було зауважено судом першої інстанції, Верховний Суд в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 815/2454/18, з посилання на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670 правові висновки, зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. В спірному випадку, як свідчать матеріали справи, станом на час звільнення позивача відповідач не здійснив йому виплату індексації грошового забезпечення та така була фактично виплачена лише 22.01.2025 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24. Обставини справи свідчать, що відповідач на підставі відповідного рішення суду від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24, яке набрало законної сили 17.12.2024 р. згідно даних єдиного державного реєстру судових рішень, 22.01.2025 р. здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення, не виплаченого позивачу під час звільнення. За таких підстав, за відсутності нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати не могла бути проведена. З огляду на викладене вбачається доведеним право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченої 22.01.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24. Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 20.05.2020 по справі № 815/2454/18, із посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 № 2а-1102/09/2670 зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстави для виплати компенсації виникають у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. За аналізом наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування доходу та фактичної виплати вказаного доходу, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. З матеріалів справи вбачається, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишено без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року змінено, зазначивши в другому та третьому абзаці його резолютивної частини, період, за який грошове забезпечення ОСОБА_1 підлягає перерахунку та виплаті з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року залишено без змін. 18.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, в тому числі, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. Відповідач листом від 15.01.2025 № 09/М-14536/275 відмовив позивачу у такій виплаті у зв`язку з відсутність правих підстав. 22.01.2025 відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 420/22215/24 виплатив позивачу кошти в сумі 224 856, 99 грн. Слід зазначити, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року у справі № 420/22215/24 набрало законної сили 17.12.2024 року (про що зазначено в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Отже, саме з 18.12.2025 (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу грошове забезпечення. За таких підстав, апеляційний суд вважає за доцільне «Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/22215/24 за період з 18.12.2024 по день фактичної виплати 22.01.2025 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.». Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету. Колегія суддів зазначає, що дані правовідносини вирішуються з урахуванням норм статі 3 Закону № 2050-ІІІ, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. При цьому, обов`язок щодо обрахунку розміру компенсації покладається на відповідача та у спірних правовідносинах на останнього покладається обов`язок здійснити такий обрахунок, та виплату позивачці нарахованої компенсації згідно Закону № 2050-III та положень Порядку №

159. Колегія суддів враховує, що визначення судом лише періоду, за який має бути здійснена компенсація втрати частини доходів без зазначення розміру, який підлягає нарахуванню та виплаті (що фактично повинен здійснювати відповідач) відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 14.05.2019 у справах № 487/6312/16-а та № 804/2994/18. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року по справі № 420/2642/25, - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/22215/24 за період з 18.12.2024 по день фактичної виплати 22.01.2025 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.». В решті рішення № 420/2642/25, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький