Постанова 4850 № 200/2012/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року справа №200/2012/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/2012/20-а (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та несплати індексації щомісячних страхових виплат за період з 22.05.2012 року, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 22.05.2012 року по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату суми індексації щомісячних страхових виплат за період з 22.05.2012 року, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 22.05.2012 року по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 02.07.1977 року по 28.04.2014 року позивач працював на різних робочих посадах у ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", де 14.02.2012 року під час праці на виробництві з позивачем трапився нещасний випадок, про що був складений акт форми Н-1 про нещасний випадок від 17.02.2012 року, на підставі чого з 22.05.2012 року він отримує страхові виплати. В серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації щодо індексації щомісячних страхових виплат за весь час перебування на обліку в фонді соціального страхування. Листом від 29.08.2019 року №С-01-04/19-446 відповідач повідомив про те, що позивач не має права на індексацію страхових виплат у зв`язку з тим, що до 28.04.2018 року він був працевлаштованою особою. Вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на отримання індексації щомісячної страхової виплати у зв`язку зі знецінення доходів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації щомісячних страхових виплат за період з 22.05.2012 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію щомісячних страхових виплат з 22.05.2012 року, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги позивача. Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частин: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки ці нормативні акти не містять буд-якого виключення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Відповідач також вернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги відповідача. Пункт 10 Порядку індексації №1078 встановлює черговість проведення індексації доходів громадян, а саме: працюючому потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в першу чергу індексується сума оплата праці. Якщо потерпілий на виробництві не працює, у першу чергу має проводитись індексація щомісячної страхової виплати. На момент взяття на облік потерпілого він був працевлаштованою особою, до відповідача не надходили відомості стосовно проіндексованої суми заробітної плати потерпілого та відомості щодо зміни стану працевлаштування позивача. Діючим законодавством не передбачений обов`язок Фонду щодо самостійного збирання будь - якої інформації стосовно особи, яка перебуває на обліку у відділенні (працевлаштований чи ні, місце проживання/фактичного перебування, пенсіонер чи ні, розмір заробітної плати, пенсії тощо). Доступ до відомостей щодо розмірів заробітної плати кожного працівника Фонд не має, оскільки ця інформація відноситься до персональних даних та охороняється законом. Органом Фонду систематично, у визначені законодавством строки здійснювались перерахування щомісячних страхових виплат, що підтверджується довідкою про нараховані та виплачені позивачу доходи, отже відповідач в повному обсязі виконав та виконує свої зобов`язання перед позивачем. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с. 11-14). Актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 та актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 14 лютого 2012 року о 10 год. 40 хв. ТОВ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", встановлений факт нещасного випадку з ОСОБА_1 ,. пов`язаний з виробництвом (а.с. 21-28). Згідно з Довідкою МСЕК серії ДОН-04 №041422 від 11.06.2012 року, позивачу встановлено 25% ступеня втрати професійної працездатності з визначенням дати переогляду - 11.06.2013 року. Відповідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 247196 від 11.06.2013 року, позивачу безстроково встановлено 15% ступені втрати професійної працездатності (а.с. 29). 09.08.2019 року позивач звернувся до Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації щомісячних страхових виплат за весь час перебування на обліку (а.с. 30). Листом від 29.08.2019 року №С-01-04/19-446 управління Виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України повідомило позивача про те, що за інформацією, наданою ним до відділення 28.08.2019 року, з 14.03.1994 по 28.04.2014 позивач працював на ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", а з 19.05.2014 до звільнення у зв`язку з виходом на пенсію, 28.02.2019 на ПАТ "Завод "Часівоярські автобуси". З 11.10.2017 року індексація страхових виплат здійснюється згідно частини 15 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" одночасно з проведенням перерахунку щомісячної страхової виплати відповідно до частини 2 статті 37 вище зазначеного Закону щорічно у березні (а.с. 31). Відповідно довідки про доходи позивачу виплачені щомісячні страхові виплати за липень 2012 року - 48870,65 грн., з серпня 2012 року по лютий 2013 року по 725,92 грн., з березня по червень 2013 року по 834,08 грн., з липня 2013 року по грудень 2014 року по 500,45 грн., у січні 2015 року - 935,28 грн., з лютого 2015 року по лютий 2017 року по 539,98 грн., з березня 2017 року по лютий 2018 року по 667,42 грн., з березня 2018 року по лютий 2019 року по 800,90 грн., з березня 2019 року по березень 2020 року по 840,95 грн. (а.с. 49-52). Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача з приводу не нарахування позивачу індексації щомісячної страхової виплати після її призначення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації за період з 22.05.2012 року. Оцінка суду. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон № 1105-XIV, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року. Вказаний Закон передбачає індексацію суми страхової виплати. Так, відповідно до ч. 15 ст. 42 Закон № 1105-XIV в редакції, яка була чинною, до 11 жовтня 2017 року було передбачено, що індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Статтею 2 вказаного Закону, яка визначає об`єкти індексації грошових доходів населення, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню до 11 жовтня 2017 року, було визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (абз.5 ч. 1 ст. 2). Частиною 5 ст. 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі: до 01 січня 2016 року - 101 відсоток, після 01 січня 2016 року - 103 відсотки (з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким внесено зміни до вказаного Закону, зокрема змінено відсоток порогу індексації в сторону збільшення). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно зі ст. 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. З 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким, зокрема: - ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV викладено в редакції, згідно з якою індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону; - абз. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII викладено в редакції, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, - суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування. Статтею 5 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України. (Аналогічні положення вказана стаття містила і до 11 жовтня 2017 року.) Відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону, якою передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Отже, законодавством передбачений обов`язок відповідача здійснювати індексацію страхових виплат. При цьому такий обов`язок не залежить від здійснення застрахованою особою певних активних дій, як помилково вважав відповідач. Посилання відповідача в доводах апеляційної скарги на неможливість отримання відомостей про доходи позивача є безпідставними з огляду за зміст Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, що затверджено постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року №

5. Відповідно до вказаного Положення Фонд соціального страхування, в тому числі: забезпечує ведення реєстру потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які у разі смерті потерпілого мають право на одержання страхових виплат (п.3.1.3); здійснює обмін Інформацією з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної фінансової політики, реалізації державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Пенсійним Фондом України іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України (п.3.1.4.). Крім того, спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, передбачено, що у разі необхідності органи Пенсійного фонду повинні безкоштовно надавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків додаткову інформацію щодо призначення та розміру пенсій, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, допомоги на поховання і витрат на виплату та доставку пенсій (п.11). Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Положеннями абзаців 1-3 пункту 10 Порядку № 1078 встановлено, що у разі, коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума. Якщо особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одночасно із щомісячною страховою виплатою виплачується пенсія, в першу чергу індексується сума щомісячної страхової виплати. Індексація пенсій у випадках, зазначених у першому і другому абзацах цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації. Таким чином, виходячи з наведених вище положень, правових підстав для здійснення індексації одного виду грошового доходу (щомісячної страхової виплати) населення у разі підвищення розміру іншого (пенсії) на підставі отриманих від органу Пенсійного фонду України довідок про підвищення розміру пенсії у позивача відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17 травня 2019 року у справі № 824/497/16-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 81795779). Відповідно до запису у трудовій книжці позивача він працював з 14.03.1994 по 28.04.2014 в ТОВ "Часівярський вогнетривкий комбінат", з 19.05.2014 року по 28.02.2019 року в ПАТ "Завод "Часівоярські автобуси" (а.с. 16-20). Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач має право на індексацію страхових виплат, оскільки перебуває на обліку в фонді соціального страхування з 22.05.2012 року, як особа яка має зареєстрований страховий випадок, з 01.03.2019 року не працює, і такі обставини не заперечуються відповідачем. Доводи апелянта, що на момент взяття на облік потерпілого він був працевлаштованою особою, до відповідача не надходили відомості стосовно проіндексованої суми заробітної плати потерпілого та відомості щодо зміни стану працевлаштування позивача, суд не приймає, оскільки за вищевказаними нормами підприємства, установи та організації зобов`язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань інформацію про розмір оплати праці працюючого потерпілого, проіндексовану її суму та суму індексації. В свою чергу, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на підставі поданої інформації здійснюють перерахунок сум індексації щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача на відсутність підстав для нарахування сум індексації за минулий період, такими що не ґрунтується на положеннях ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV, відповідно до якої якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Вказаний висновок не спростовує і зміст ч. 4 ст. 47 вказаного Закону, яка передбачає, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Адже зазначена норма передбачає випадки, коли виплати призначені, але не одержані потерпілим. Тоді як у цій справі судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що виплати індексації страхових виплат не були призначені саме Управлінням. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації щомісячних страхових виплат за спірний період та зобов`язання відповідача здійснити такі нарахування та виплати на користь позивача за вирахуванням фактично виплачених сум підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги Управління наведених висновків не спростовують, а тому у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків виплати індексації страхових виплат, суд першої інстанції виходив з такого. Відповідачем щодо спірного періоду дохід у вигляді індексації страхової виплати нарахований не був і не виплачувався. Відповідно, за відсутності нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати проводитися не могла. Задоволення позову в цій частині свідчило би про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 КАС України. З такими висновками не може погодитись суд апеляційної інстанції та зазначає наступне. При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат" (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159). Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 7 листопада 2012 року № 6-131цс12. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. У такому випадку правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159, формулювання щодо обчислення компенсації, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень наведеного Порядку, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17). Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасністю виплати індексації щомісячних страхових виплат з 22.05.2012 року по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат - задоволенню. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/2012/20-а - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/2012/20-а - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/2012/20-а - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат за період з 22.05.2012 року по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат. В цій частині прийняти нову постанову. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат за період з 22.05.2012 року по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/2012/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 26 травня 2020 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Гаврищук Г.М. Міронова