Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9375/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 р.Справа № 520/9375/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Калиновського В.А. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. представника позивача - Кувакіної Н.В., представника відповідача 1 - Рогози Д.В., представника відповідача 2 - Лисенка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С.) по справі № 520/9375/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області, що полягає у невнесенні заяви платника про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - визнати протиправною бездіяльність ДПС України, що полягає у невнесенні заяви ТОВ «ТД «Агросвіт» про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» суми бюджетного відшкодування в розмірі 20 541 666,66 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28.07.2022, у відповідності до ПК України, подало до ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України заяву про повернення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 20 541 666,66 грн, однак відповідачі у встановлений законодавством строк не внесли в базу даних інформацію про узгоджені суми податку для формування Реєстру заяв про повернення заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування, не ініціювали проведення камеральної перевірки, чим порушили право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 позов задоволено. За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 29.10.2024 касаційні скарги ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області, що полягає у невнесенні заяви ТОВ «ТД «Агросвіт» про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Визнано протиправною бездіяльність ДПС України, що полягає у невнесенні заяви ТОВ «ТД «Агросвіт» про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» суму бюджетного відшкодування в розмірі 20 541 666,66 грн. ДПС України, ГУ ДПС у Харківській області, (далі відповідачі 1, 2), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просили його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що у серпні 2018 р. позивачу анульовано реєстрацію платника ПДВ, як наслідок, підприємство втратило право на подання будь-яких декларацій після серпня 2018 р. Отже, суми, зазначені ТОВ «ТД «Агросвіт» у деклараціях після серпня 2018 року не могли бути узгодженими, оскільки декларації подавались позивачем, як неплатником ПДВ. Вважають, що ТОВ «ТД «Агросвіт» мало подати у серпні 2018 р. податкову декларацію, в якій заявити до відшкодування спірну суму від`ємного значення. Звертають увагу, що у справах № 820/11513/15, № 2040/6747/18, № 2040/7102/18 не розглядалось питання узгодженості бюджетного відшкодування ПДВ, зменшення від`ємного значення, не зобов`язано відповідачів повернути позивачу суму бюджетного відшкодування. Зауважують, що рішеннями судів у справі № 520/4810/2020 дійсно визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування заяви позивача про повернення сум бюджетного відшкодування за травень 2019 року в розмірі 20 541 666,66 грн. Висновки судів ґрунтувались на тому, що позивач є платником ПДВ. Водночас, Верховний Суд у постанові від 25.11.2022 у справі № 2040/7102/18 дійшов висновку про правомірне анулювання позивачу реєстрації платника ПДВ, а отже з урахуванням наведеної постанови, ТОВ «ТД «Агросвіт» не мало право на бюджетне відшкодування сум ПДВ. Таким чином, виконати судове рішення у справі № 520/4810/2020 податкові органи не мають можливості. Зазначають, що у вересні 2015 р. у ТОВ «ТД «Агросвіт» виникло від`ємне значення податку на додану вартість та ліміт на електронному рахунку. Водночас, до бюджетного відшкодування заявлена сума від`ємного значення за квітень 2022 р. Натомість, в період з 2015 р. до квітня 2022 р. позивачем не подавались декларації з заявленою сумою від`ємного значення. Висновки суду першої інстанції про те, що від`ємне значення виникло за рахунок збільшення реєстраційної суми вважають такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування, оскільки в такому випадку, ТОВ «ТД «Агросвіт» мало звернутись в порядку ст. 43 ПК України. ДПС України також зазначає, що ТОВ «ТД «Агросвіт» подано податкову декларацію за квітень 2022 р. не в спосіб, встановлений ПК України. Крім того, вказують, що поверненню бюджетного відшкодування передує процедура перевірки та внесення відповідної заяви до Реєстру заяв про повернення сум. Враховуючи, що податковим органом не проведено перевірку підприємства, не внесено заяву до Реєстру, тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» заявленої суми бюджетного відшкодування є передчасними. Просять врахувати, що фактично зазначений позов спрямований на виконання судового рішення у справі № 520/4810/2020, а отже вимоги ТОВ «ТД «Агросвіт» не могли розглядатись судом в окремому провадженні. Позивач надав відзиви на апеляційні скарги, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судовому засіданні представники відповідачів підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, просила залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзивів на них, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ТД «Агросвіт» зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, мало реєстрацію платника ПДВ. 04.02.2020 ТОВ «ТД «Агросвіт» засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20 541 666,66 грн. З огляду на те, що відповідачами дій для проведення камеральної перевірки щодо правильності формування позивачем податкового кредиту не вчинено, ТОВ «ТД «Агросвіт» звернулося з позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 520/4810/2020 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України, що полягає у невнесені заяви платника про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» суму бюджетного відшкодування в розмірі 20541666,66 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/4810/2020 скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 11.04.2022 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 520/4810/2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за декларацією за травень 2019 року скасовано, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року в цій частині залишено без змін; в іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 520/4810/2020 залишено без змін. 28.07.2022 позивачем засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20 541 666,66 грн. Станом на дату звернення позивачем з даним адміністративним позовом до суду податковими органами в реєстр заяв на відшкодування податку на додану вартість не внесена заява ТОВ «ТД «Агросвіт», спірна сума податку на додану вартість не відшкодована. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення заяви платника про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за результатами завершеної процедури судового оскарження мав узгоджену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилася у вересні 2015 року, в розмірі 20 541 666,66 грн., подавав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка податковим органом не зареєстрована та засобами поштового зв`язку подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками . Проте, контролюючий орган не прийняв та не вніс подану позивачем в письмовому вигляді заяву до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, чим фактично позбавив ТОВ «ТД «Агросвіт» можливості реалізувати своє право на бюджетне відшкодування сум податку. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на невиконання відповідачами судових рішень, що набрали законної сили, а також те, що такий спосіб захисту як визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу не призведе до ефективного відновлення його права, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника, є стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 20 541 666,66 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правовірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано статтею 200 ПК України, відповідно до пункту 200.1 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з приписами п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Згідно з пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (абз. 2 п. 200.10 ст. 200 ПК України). Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування визначений в п. 200.12 ст. 200 ПК України, відповідно до якої, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України). У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків (пункт 200.15 статті 200 ПК України). Положення цієї норми узгоджуються з пунктом 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі Порядок № 26). Відповідно до пунктів 3, 5, 6 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Заяви виключаються з Реєстру згідно з пунктом 48.7 статті 48, пунктом 49.11 статті 49 і пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Подання податкової декларації до контролюючих органів регулюється статтею 49 ПК України. Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті. Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів (пункт 49.4. стаття 49 ПК України). Судом встановлено, що 25.06.2015 між ТОВ «ТД «Агросвіт» (постачальник) та ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» (покупець) укладено договір поставки № 25МПРІ, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (олію соняшникову нерафіновану), а покупець зобов`язався його оплатити. На виконання умов вказаного договору покупець здійснив попередню оплату за товар на суму 350 000 000 грн, на підставі чого позивач склав податкову накладну від 25 червня 2015 року № 160-242. 29.06.2015 між ТОВ «ТД «Агросвіт» та ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою загальну суму договору від 25 червня 2015 року № 25МПРІ зменшено до 123 250 000,00 грн. 16.07.2015 позивач повернув покупцю попередню оплату за договором від 25 червня 2015 року № 25МПРІ у розмірі 226 750 000,00 грн. 20.08.2015 сторонами розірвано договір від 25 червня 2015 року № 25МПРІ, у зв`язку з чим ТОВ «ТД «Агросвіт» 15.09.2015 повернуто ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» попередню оплату в сумі 250 000,00 грн. 12.10.2015 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року. Крім того, ТОВ «ТД «Агросвіт» складено розрахунки коригування до податкових накладних від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20 541 666,66 грн, які направлено засобами електронного зв`язку на реєстрацію. Контролюючим органом відмовлено у реєстрації вищенаведених розрахунків коригування. У листопаді 2015 р. контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2015 № 1203/20-31-15-01-10/38158635 та 04.12.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003021501, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 24 240 698,00 грн; № 0003031501, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 149 109,00 грн. Постановою Харківською окружного адміністративного суду від 14.12.2015 у справі № 820/11513/15, яка набрала законної сили 04.01.2016 визнано протиправними дії контролюючого органу щодо відмови в реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69. Зобов`язано контролюючий орган зареєструвати вказані розрахунки коригування до податкових накладних. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2016 року № 0003021501 та від 04 грудня 2016 року № 0003031501. На виконання постанови суду, контролюючим органом здійснено реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20 541 666,66 грн, але в Єдиному реєстрі податкових накладних збільшення реєстраційного ліміту на зазначену суму податку не відбулося, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі № 2040/6747/18, залишеним без змін постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 та Верховного Суду від 20.11.2019 зобов`язано ДПС України зареєструвати розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20 541 666,66 грн. Визнано протиправними дії (бездіяльність) ДПС України щодо не збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20541666,66 грн. Зобов`язано ДПС України збільшити реєстраційну суму, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, на 20 541 666,66 грн та відобразити таке збільшення у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, ТОВ «ТД «Агросвіт» за результатами завершеної процедури судового оскарження мало узгоджену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилась у податковому періоді - вересень 2015 року у розмірі 20 541 666,66 грн. Доводи апелянтів щодо відсутності показника від`ємного значення 20 541 666,66 грн як у декларації за вересень 2015 р., так і в деклараціях, що подавались позивачем до серпня 2018 р., що свідчить про відсутність узгоджених сум бюджетного відшкодування, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини правомірності зменшення суми податкових зобов`язань з ПДВ за цей період встановлені судовими рішеннями у справах № 820/11513/15 та № 2040/6747/18. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 04.02.2020 ТОВ «ТД «Агросвіт» засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 20 541 666,66 грн. З огляду на те, що відповідачами дій для проведення камеральної перевірки щодо правильності формування позивачем податкового кредиту не вчинено, ТОВ «ТД «Агросвіт» звернулося з позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 520/4810/2020 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України, щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за декларацією за травень 2019 року. В цій частині рішення суду набрало законної сили згідно постанови Верховного Суду від 11.04.2022 у справі № 520/4810/2020 . Судове рішення у справі № 520/4810/2020 не виконано відповідачами, що ними не заперечується. 28.07.2022 позивачем засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20 541 666,66 грн. Станом на дату звернення позивачем з даним адміністративним позовом до суду податковими органами у реєстрі заяв на відшкодування податку на додану вартість відсутня заява ТОВ «ТД «Агросвіт», спірну суму податку на додану вартість не відшкодовано. Підставою не внесення заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, як зазначають апелянти, слугували обставини анулювання у серпні 2018 р. реєстрації платника ПДВ ТОВ «ТД «Агросвіт». Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 ПК України). У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункт 184.6 статті 184 ПК України). Водночас, у відповідності до пункту 184.9 статті 184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Отже, стаття 184 ПК України містить лише підстави для анулювання реєстрації платника податку та не регулює питань щодо порядку подання та прийняття податкової звітності, у тому числі заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, після анулювання реєстрації платника ПДВ. З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що за наявності права платника податків на отримання бюджетного відшкодування та який прийняв рішення про повернення суми такого відшкодування податку на додану вартість платник податку подає до контролюючого органу в електронній формі податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Лише виключно після подання та опрацювання/внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вказаної заяви виникають наслідки у вигляді або відмови в відшкодуванні, або отримання такого бюджетного відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, або у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Тобто, наведені положення податкового законодавства врегульовують звичайний порядок відносин, що виникає (існує) за звичайних умов формування (складання), подання до контролюючого органу та прийняття в електронній формі податкової декларації з показників ПДВ та відповідної заяви про повернення таких сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, тобто у відповідності до існуючого вище порядку. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, наведені положення податкового законодавства, не врегульовують обставини, що виникли між сторонами та ту ситуацію, в якій опинився позивач. Колегія суддів враховує, що 06.08.2018 рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 2110 анульовано ТОВ «ТД «Агросвіт» з 06.08.2018 реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України. За наслідками судового оскарження, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі № 2040/7102/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС в Харківській області № 2110 від 06.08.2018 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" з моменту його прийняття. Зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме з 06.08.2018 з усіма відповідними показниками. Відповідно до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України. Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Враховуючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі № 2040/7102/18 набрало законної сили 06.03.2019 за наслідками прийняття постанови апеляційного суду, тому саме з цього моменту податковий орган мав вчинити дії, спрямовані на поновлення реєстрації ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме з 06.08.2018. Зазначені вище судові рішення скасовані постановою Верховного Суду лише 25.11.2022. Під час касаційного оскарження судових рішень у справі № 2040/7102/18, їх дія не зупинялась, що свідчить про те, що останні підлягали виконанню суб`єктом владних повноважень. Тобто, з 06.03.2019 до 25.11.2022 позивач фактично вважався таким, що має реєстрацію платника ПДВ. В свою чергу, постановою Верховного Суду від 11.04.2022 у справі № 520/4810/2020 визнано право за позивачем на отримання суми бюджетного відшкодування в розмірі 20 541 666,66 грн за декларацією за травень 2019 року. Як наслідок, залишено в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/4810/2020 в частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за декларацією за травень 2019 року. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідачами судове рішення не виконано. Невиконання податковим органом обов`язку, встановленого судовим рішенням стало підставою для подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 20 541 666,66 грн. Станом на момент подання декларації за квітень 2022 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, ТОВ «ТД «Агросвіт» мало реєстрацію платника ПДВ. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі мали вчинити дії щодо ініціювання перевірки, що є передумовою для повернення відповідних коштів та в подальшому внесення відповідної заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, водночас жодних дій не вчинили. Як вже зазначалось, на виконання судового рішення № 520/4810/2020 податковими органами також ніяких дій по внесенню попередньої заяви Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вчинено не було. Крім того, як зауважив суд першої інстанції, згідно з нормами ПК України, сума надмірно сплаченого податку підлягає відшкодуванню незалежно від того, чи залишається особа платником податку на додану вартість, за умови, що на дату виникнення права на відшкодування особа була платником податку. Таким чином, навіть ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 2040/7102/18, якою визнано законним анулювання статусу платника податку на додану вартість ТОВ «ТД «Агросвіт» жодним чином не позбавляє права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, право на яке позивач набув, перебуваючи у статусі платника ПДВ (вересень 2015 р.). Доводи апеляційних скарг про те, що ТОВ «ТД «Агросвіт» мало подати до серпня 2018 р. податкову декларацію, в якій заявити до відшкодування спірну суму від`ємного значення колегія суддів вважає помилковими, оскільки лише на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 2040/6747/18, після їх перегляду у касаційному порядку 20 листопада 2019 року, ДПС України зареєструвало в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і якісних показників №1-83 від 15.09.2015 до податкових накладних від 25.06.2015 за №160-242 на суму ПДВ 20 541 666,66 грн, виписані ТОВ «ТД «Агросвіт», тобто вже після останнього податкового періоду, за який позивач подавав відповідні податкові декларації. Доводи апеляційної скарги ДПС України щодо тотожності спорів у справі, що розглядається та справі № 520/4810/2020 колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально- правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними. Судом встановлено, що в межах справи № 520/4810/2020 судом надавалась оцінка заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, що подавалась з податковою декларацією за травень 2019 р. В свою чергу, у справі, що розглядається ТОВ «ТД «Агросвіт» звернулось з новою заявою, до якої додало податкову декларацію за квітень 2022 р., в якій повторно визначило суму від`ємного значення з ПДВ за податковий період вересень 2015 р., з огляду на бездіяльність відповідачів по розгляду попередньої заяви. Таким чином, позови у наведених вище справах не є тотожними. Щодо доводів скаржників про подання ТОВ «ТД «Агросвіт» податкової декларації засобами поштового зв`язку, тобто не в спосіб, встановлений ПК України. Судом встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми розмірі 20 540 000,00 грн ТОВ «ТД «Агросвіт» подало 28.07.2022 засобами поштового зв`язку. Відповідно до пунктів 49.2, 49.3 ст. 49 ПК України (в редакції, чинній на момент подання декларацій) платник податків зобов`язаний у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Отже, законодавство передбачало можливість подання декларацій засобами поштового зв`язку, зокрема з податку на додану вартість. Верховний Суд в постанові від 11.04.2022 у справі № 520/4810/2020 також зазначив, що єдино можливим в межах цієї справи способом відновлення порушеного права позивача стало подання ним відповідної декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування засобами поштового зв`язку, як то передбачено п.п. б п. 49.3 ст. 49 ПК України. Декларація відповідає вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, а отже, податковий орган мав прийняти таку декларацію. Доводи апелянтів щодо складання підприємством податкової декларації за квітень 2022 р. з помилками колегія суддів оцінює критично, оскільки в даному випадку наведена декларація взагалі прийнята не була, оцінка правильності зазначення показників у ній під час подання такої декларації податковими органами не надавалась. Водночас, підпунктами 49.8, 49.9 ст.49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі, на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. Відповідно до пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк, то податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою. Отже, прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється. Якщо у встановленому законом порядку контролюючим органом не було відмовлено у прийнятті поданої платником податків податкової звітності, останню слід вважати прийнятою відповідно до підпункту 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України. Доводи апеляційних скарг про те, що позивач мав звернутись в порядку ст. 43 ПК України за поверненням коштів, з огляду на те, що від`ємне значення виникло за рахунок збільшення реєстраційного ліміту ТОВ «ТД «Агросвіт» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку спірні кошти не є помилково та/або надміру сплаченими сумами грошового зобов`язання, які повертаються платнику податків в порядку ст. 43 ПК України. В даному випадку від`ємне значення з ПДВ виникло у ТОВ «ТД «Агросвіт» за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Проперті Менеджмент Україна», а не через надміру або помилково сплачені суми грошового зобов`язання. Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною, що полягає у невнесенні заяви ТОВ "ТД "Агросвіт" про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Щодо доводів апелянтів про передчасне задоволення судом першої інстанції позову в частині стягнення на користь ТОВ "ТД "Агросвіт" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, ТОВ "ТД "Агросвіт" у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, § 100)). За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06. 2014 (Sukhanov and Ilchenko v.Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35)). ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v.Ukraine, заява №803/02, §3132). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Водночас, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…". Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку). Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Такий правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15. За своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Суд першої інстанції правильно зазначив, що у межах цієї справи не є спірною невідшкодована сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20 541 666,66 грн, яка за результатами завершеної процедури судового оскарження у справі № 2040/6747/18 є узгодженою. За наслідками судового оскарження бездіяльності відповідачів по внесенню заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, судове рішення у справі № 520/4810/2020 залишається невиконаним. Як наслідок, лише визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у невнесенні заяв платника про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не відновлює його права та інтереси. Відповідно до пунктів 184.5, 184.8 статті 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні. На дату прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «ТД «Агросвіт» не мало податкових зобов`язань з податку на додану вартість та не мало можливості їх набути з моменту такого анулювання. Отже, збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на 20 541 666,66 грн за рішенням суду, призводить до виникнення від`ємного значення суми в розмірі 20 541 666,66 грн, визначеної за правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України, та підлягає бюджетному відшкодуванню. Враховуючи порушення органами податкової служби прав позивача, невиконання відповідачами судових рішень, що набрали законної сили, та з огляду на те, що такий спосіб захисту як визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу не призведе до ефективного відновлення права платника податків, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20 541 666,66 грн. Інші доводи апеляційних скарг не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 по справі № 520/9375/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді В.А. Калиновський З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 02.10.2025 року