Постанова 4851 № 520/9375/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 р.Справа № 520/9375/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. представника позивача Крайза О.В. представника ДПС України Ясніцької Т.С. представника Головного управління ДПС у Харківській області Іхненко Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.03.23 року по справі № 520/9375/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" ( далі - позивач, ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якій просило суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код 43983495), що полягає у невнесенні заяви ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393), що полягає у невнесенні заяви ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" (ідентифікаційний код 38158635) суми бюджетного відшкодування в розмірі 20541666,66 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначило, що ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" має право на узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилась у податковому періоді - вересень 2015 року у розмірі 20541666,66 грн, у зв`язку з чим позивач 28.07.2022 звернувся до Головного управління ДПС у Харківській області та ДПС України з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується. Разом з тим, відповідачі у визначений законодавством України строк жодних дій щодо реєстрації заяви не здійснили, проведення камеральної перевірки не ініціювали, чим порушили право позивача на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код 43983495), що полягає у невнесенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393), що полягає у невнесенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" суми бюджетного відшкодування в розмірі 20541666,66 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" судовий збір у розмірі 12405 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" судовий збір у розмірі 12405 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що податкова декларація за квітень 2022 року жодним чином не відноситься до періоду вересня 2015 року, травня 2019 року, а є самостійною з новим періодом та іншою сумою, заявленою до відшкодування з бюджету та не пов`язана зі справами № 2040/6747/18, 520/4810/2020, а тому посилання суду першої інстанції щодо невиконання рішень судів є безпідставним. На момент подачі декларації за квітень 2022 року ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" не є платником ПДВ, а податкова звітність подана засобами поштового зв`язку, тобто з порушенням вимог п. 49.4 ст.49 Кодексу, заява платника про повернення сум бюджетного відшкодування відповідно до пп 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України не підлягає внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а відповідно і відпрацюванню визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, зокрема і проведенню камеральної перевірки. Вказує, що відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України узгоджується контролюючим органом за результатами проведення контрольно-перевірочних заходів, що можливо тільки після внесення заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що станом на дату направлення засобами поштового зв`язку звітності з ПДВ за квітень 2022 року ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" не було платником ПДТ, тому не мало обов`язку щодо подання звітності до контролюючих органів, а подана звітність відповідно до норм чинного законодавства не вважається податковою декларацією. Крім того, ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" не дотримано вимог статті 200 ПК України в частині декларування суми ПДВ до відшкодування з бюджету, отже дані щодо заяв про повернення сум бюджетного відшкодування за травень 2019 року чи квітень 2022 року не можуть бути внесені до реєстру заяв. Представник позивача подав відзив на апеляційні скарги ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України, в якому заперечував проти їх задоволення та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник ГУ ДПС у Харківській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року. Представник ДПС України в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідачів та просив залишити без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідачів, представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт", зареєстровано як суб`єкт господарювання юридична особа за кодом ЄДРПОУ 38158635. Основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Відповідно до договору поставки від 25.06.2015 року №25МПРІ, укладеного між ТОВ "Торгівельний дім" Агросвіт" (постачальник) та ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" (покупець), за умовами якого позивач зобов`язався поставити покупцю ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" товар, а саме : олія соняшникова нерафінована, а покупець зобов`язався його оплатити. За умовами вказаного договору покупець здійснив попередню оплату товару у сумі 350000000 грн, на підставі чого позивач зареєстрував податкові накладні №160-242 від 25.06.2015 року. 29.06.2015 року позивач та ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" уклали додаткову угоду №1, згідно з якою загальна сума договору від 25.06.2015 року №25МПРІ зменшена до 123250000 грн. 16.07.2015 року позивач повернув покупцю попередню оплату за договором від 25.06.2015 року №25МПРІ у розмірі 226750000 грн. 20.08.2015 року розірвано договір укладений між ТОВ "Торгівельний дім" Агросвіт" та ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" від 25.06.2015 року №25МПРІ. 15.09.2015 року ТОВ "Торгівельний дім" Агросвіт" повернуло покупцю попередню оплату в сумі 250000 грн. 12.10.2015 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість №9215947964 за вересень 2015 року та розрахунок коригувань сум податку на додану вартість. ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2015 №1203/20-31-15-01-10/38158635 "Про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Торгівельний дім" Агросвіт" за вересень 2015 року". На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 04.12.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0003021501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальній сумі 24240698 грн, №0003031501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 1149109 грн. Позивачем складено розрахунки коригування до податкових накладних від 15.09.2015 року , від 16.09.2015 №1- 56, від 22.09.2015 №1-29, від 24.09.2015 №1-69 на суму ПДВ 20 541 666,66 грн та направлено електронною поштою ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області для реєстрації. Контролюючими органами розрахунки коригування прийняті не були у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Постановою Харківською окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року по справі №820/11513/15, що набрала законної сили 04.01.2016 року, задоволено адміністративний позов позивача до ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо відмови в реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 15.09.2015 року №1-83, від 16.09.2015 року №1-56, від 22.09.2015 року №1-29, від 24.09.2015 року №1-69, зобов`язано ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.12.2015 року №0003021501, №0003031501. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2016 року у справі №820/11513/15 відмовлено у відкритті апеляційного провадження відповідачу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.07.2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №820/11513/15. На виконання постанови Харківською окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року у адміністративній справі №820/11513/15, податковим органом здійснено реєстрацію розрахунків коригування кількісних і якісних показників до податкових накладних на суму ПДВ - 20541666, 66 грн, але у Єдиному реєстрі податкових накладних збільшення реєстраційного ліміту на суму ПДВ не відбулося, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року у справі №2040/6747/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року, задоволено адміністративний позов позивача до ДФС України. Зобов`язано ДФС України зареєструвати розрахунки коригування кількісних і якісних показників від 15.09.2015 року №1-83 до податкових накладних від 25.06.2015 року №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн, визнано протиправними дії (бездіяльність) ДФС України щодо не збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 15.09.2015 року №1-83 до податкових накладних від 25.06.2015 року №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн, зобов`язано ДФС України збільшити реєстраційну суму на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на 20541666,66 грн та відобразити таке збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Постановою Верховного Суду від 20.11.2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №2040/6747/18 залишені без змін. Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 06.08.2018 року №2110 (форма № 6-РПДВ) з 06.08.2018 року на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість анульовано. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року у справі №2040/7102/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року - позов задоволено. Зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відповідних відомостей, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС в Харківській області від 06.08.2018 року №2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту його прийняття, зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме - з 06.08.2018 року з усіма відповідними показниками. Постановою Верховного Суду від 25.11.2022 року у справі №2040/7102/18 задоволено касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивачем 04.02.2020 року до Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20541666, 66 грн. 05.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області отримано вищевказану заяву та зареєстровано її за вх.№7808/10. 07.02.2020 року ДПС України отримано вказану заяву, зареєстровано за вх.№5456/6 Однак, дій для проведення камеральної перевірки щодо правильності формування податкового кредиту позивачем не вчинено, у зв`язку з чим ТОВ "Торгівельний дім" Агросвіт" звернулось з позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у справі №520/4810/2020 задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Торгівельний дім" Агросвіт". Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України, що полягає у невнесені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Агросвіт" про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" суму бюджетного відшкодування у розмірі 20541666,66 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 по справі №520/4810/2020 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року по справі №520/4810/2020 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2022, частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт", постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі №520/4810/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за декларацією за травень 2019 року скасовано, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у цій частині залишено без змін. У іншій частині постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі №520/4810/2020 залишено без змін. 28.07.2022 року позивачем до Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20541666,66 грн. Головним управлінням ДПС у Харківській області та Державною податковою службою України вказані документи отримані 02.08.2022 року. Однак, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом та станом на момент розгляду даної справи, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не містить даних щодо подання позивачем заяви про повернення сум бюджетною відшкодування. Позивач, не погодившись з вказаною бездіяльністю відповідачів, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в ході судового розгляду справи відповідачами не доведено правомірності допущеної бездіяльності, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" підлягають задоволенню у повному обсязі. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі ПК України). Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VІІІ від 21 грудня 2016 року, який набрав чинності з 1 січня 2017 року (далі - Закон № 1797-VІІІ), був змінений порядок бюджетного відшкодування ПДВ платникам цього податку, який не передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку та його направлення до органу державного казначейства. Відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі ПК України в редакції чинній на час спірних правовідносин), при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 200.10 статті 200 ПК України). Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування визначений в пункті 200.12 статті 200 ПК України, відповідно до якої, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. При наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України). Якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків (пункт 200.15 статті 200 ПК України). Положення цієї норми узгоджуються з пунктом 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №

26. Також, відповідно до пунктів 3, 5, 6 вказаного Порядку визначено, що формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податковоговського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року позов задоволено. Заяви виключаються з Реєстру згідно з пунктом 48.7 статті 48, пунктом 49.11 статті 49 і пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Подання податкової декларації до контролюючих органів регулюється статтею 49 ПК України. Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті. Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів (пункт 49.4. стаття 49 ПК України). Щодо позовних вимог у частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною, що полягає у невнесенні заяви ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, колегія суддів зазначає наступне. Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивач за результатами завершеної процедури судового оскарження мав узгоджену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилась у податковому періоді - вересень 2015 року у розмірі 20541666,66 грн та засобами поштового зв`язку подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму. Спірні правовідносини виникли через те, що контролюючий орган не прийняв та не вніс подану позивачем в письмовому вигляді заяву до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, чим фактично позбавив ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" можливості реалізувати своє право на бюджетне відшкодування сум податку, в тому числі з урахуванням збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 15 вересня 2015 року №1-83 до податкових накладних від 25 червня 2015 року №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року у справі №2040/6747/18 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №520/4810/2020, постанови Верховного Суду від 11.04.2020 у справі №520/4810/2020. Підставою для не внесення заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, стали обставини анулювання Товариству реєстрації платника ПДВ, тобто станом на момент подання декларації з ПДВ позивач не був платником ПДВ, а звітність подана засобами поштового зв`язку, тобто з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 ПК України. Так, питання процедури анулювання реєстрації платника ПДВ визначено у розділі V ПК України. Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 ПК України). У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункт 184.6 статті 184 ПК України). Водночас, відповідно до пункту 184.9 статті 184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Отже, стаття 184 ПК України містить лише підстави для анулювання реєстрації платника податку та не регулює питань щодо порядку подання та прийняття податкової звітності, у тому числі заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, після анулювання реєстрації платника ПДВ. З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що за наявності права платника податків на отримання бюджетного відшкодування та який прийняв рішення про повернення суми такого відшкодування податку на додану вартість платник податку подає до контролюючого органу в електронній формі податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Лише виключно після подання та опрацювання/внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вказаної заяви виникають наслідки у вигляді або відмови в відшкодуванні, або отримання такого бюджетного відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, або у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Тобто, наведені положення податкового законодавства регулюють (встановлюють певний правовий алгоритм дій та юридичних наслідків як для платника податків так і для податкового органу) звичайний порядок відносин, що виникає (існує) за звичайних умов формування (складання), подання до контролюючого органу та прийняття в електронній формі податкової декларації з показників ПДВ та відповідної заяви про повернення таких сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, тобто у відповідності до існуючого вище порядку. При цьому, наведені положення податкового законодавства, не врегульовує обставини, що виникли між сторонами та ту ситуацію, в якій опинився позивач. Як було об`єктивно встановлено судами в інших адміністративних справах за позовом ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт", відповідачем протягом тривалого часу не виконувались судові рішення у справі №2040/6747/18, у справі №2040/7102/18 та у справі №520/4810/2020. Внаслідок протиправної бездіяльності, яка допускається з боку контролюючого органу, як то не відновлення прав позивача щодо реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 15 вересня 2015 року №1-83 до податкових накладних від 25 червня 2015 року №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн, не прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відповідних відомостей, виникли негативні правові наслідки для платника податків. У подальшому наведене унеможливило для позивача вчинити ним законодавчо передбачених дій та діяти у спосіб встановлений законом щодо реалізації ним свого права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом подання до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" податкову декларацію з ПДВ та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач не позбавлений права на подання податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування у спосіб, визначений підпунктом "б" пункту 49.3 статті 49 ПК України. Іншого законного та можливого способу для сторони не існувало. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним можливим в межах цієї справи способом відновлення порушеного права позивача стало подання ним відповідної декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування засобами поштового зв`язку відповідно до п.п."б" п. 49.3 ст. 49 ПК України. Вказана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2022 у справі №520/4810/2020, та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для застосування при вирішенні справ з аналогічним предметом та обставинами позову та в силу ч.4 ст.78 КАС України не потребують доказування. Судовим розглядом встановлено, що декларація з ПДВ за квітень 2022 року та заява про бюджетне відшкодування у розмірі 20541666, 66 грн, яка спрямована до Головного управління ДПС України у Харківській області та Державної податкової служби України поштою була фактично отримана відповідачами, але не прийнята у належний спосіб та її реєстрація не здійснена, до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не включена. Підпунктами 49.8 49.9 ст.49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Імперативний характер норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку). Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі, на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. Відповідно до підпункту 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк, то податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою. Отже, прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється. Разом з тим, зміст наведених положень податкового законодавства у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що у разі протиправного анулювання реєстрації платника ПДВ, що підтверджено судовим рішенням, та його непоновлення, не позбавляє останнього (платника ПДВ) у поданні податкової декларації разом з заявою про повернення сум бюджетного відшкодування саме засобами поштового зв`язку. При цьому, якщо у встановленому законом порядку контролюючим органом не було відмовлено у прийнятті поданої платником податків податкової звітності, останню слід вважати прийнятою відповідно до підпункту 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України. Так, на момент подачі до податкових органів заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі №2040/7102/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відповідних відомостей; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС в Харківській області від 06 серпня 2018 року №2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту його прийняття; зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме - з 06 серпня 2018 року з усіма відповідними показниками. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Наведене зумовлює висновок про те, що на момент подання позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, рішення ГУ ДФС в Харківській області від 06 серпня 2018 року №2110 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача вважалося нечинним, оскільки було скасоване в судовому порядку, а у контролюючого органу виник обов`язок вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме - з 06 серпня 2018 року з усіма відповідними показниками відповідно до судового рішення. Проте, станом на час подання декларації разом із заявою про повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування відповідачами не було вчинено зазначених дій, чим позбавлено позивача можливості подати у належний спосіб податкову звітність. З огляду на викладене, керуючись положеннями норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважає, що відповідачами протиправно позбавлено позивача права, на внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 20541666,66 грн. Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягає у невнесенні заяви ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Щодо позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, § 100)). За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06. 2014 (Sukhanov and Ilchenko v.Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35)). Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Як правомірно враховано судом першої інстанції, враховуючи порушення органами податкової служби прав позивача, не виконання відповідачами судових рішень, що набрали законної сили, та з огляду на те, що такий спосіб захисту як визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу не призведе до ефективного відновлення права платника податків, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20541666,66 грн. На підставі наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт". Доводи апелянтів вказаних вище висновків суду не спростовують. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави його скасування. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясував обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційних скарг вказаних висновків не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 по справі № 520/9375/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 25.07.2023 року