Постанова 4857 № 140/8763/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8763/24 пров. № А/857/32107/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С.М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 140/8763/24 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м.Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїКаленюк Ж.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 140/8763/24 задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 24 липня 2024 року №UA205150/2024/000009/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 5468,96 грн (п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн 96 коп.). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В доводах апеляційної скарги вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема скаржник зазначає, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСАУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Зокрема у поданих до митного оформлення документах було встановлено розбіжності щодо власника та продавця транспортного засобу; не було можливим віднести оплату товару, проведену за двома рахунками, до цієї поставки у зв`язку із ненаданням однієї проформи; в декларації країни відправлення товару загальне числове значення вартості товару (66148,00 злотих) не відповідає вартості товару в інвойсі (15300,00 євро), а тому у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом. На пропозицію надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару ФОП ОСОБА_1 надав лист від 24 липня 2024 року №24/2024, звіт експерта від 24 липня 2024 року №237/24, інформацію з інтернету, курс валют відправника від 24 липня 2024 року, що не усували сумнівів митниці у правильності визначення декларантом митної вартості. З наведених підстав за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 цього Кодексу та митну вартість визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості. Відповідач зазначає, що його рішення про коригування митної вартості товару відповідає вимогам митного законодавства, є законним та обґрунтованим. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA305160/2024/9858 від 26 березня 2024 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Суду не надано і вказану митну декларацію, що позбавляє можливості оцінити цей документ на предмет належності як доказу, а з наданої позивачем митному органу та суду інформації (а.с.45-46) вбачається, що на європейських авторинках ціна пропозицій з продажу напівпричепу Koegel SN24 становить 12999,00 - 16310,00 євро, тобто значно менше від вартості у спірному рішенні (23500,00 євро). При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09 липня 2024 року між компанією Sale helper s.r.o. (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт №09/24-07/ВАВ (а.с.33-34), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити згідно з інвойсами автомобілі легкові, сідельні тягачі, причіпи, напівпричіпи, спеціальну будівельну техніку, спеціальну сільськогосподарську техніку - нові та які були у використанні. Згідно з інвойсом від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 на умовах DAP-Луцьк поставлено товар - напівпричіп Koegel SN24, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , за ціною 15300,00 євро (а.с.21, переклад на а.с.22). 23 липня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару - напівпричепа Koegel SN24, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , був у використанні, модельний рік виготовлення 2022 декларант в інтересах позивача подав МД №24UA205150011214U1 (а.с.18). Митна вартість імпортованого товару за першим методом її визначення становить 15300,00 євро (еквівалентно 688426,56 грн). Для підтвердження митної вартості надано: контракт від 09 липня 2024 року №09/24-07/BAB (а.с.33-34), проформу від 10 липня 2024 року №PROF/1007-2/SHEL/24 (а.с.19); інвойс від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 (а.с.21); копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 12 липня 2024 року №404 (а.с.30); міжнародну товарно-транспортну накладну (а.с.23); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17 липня 2024 року (а.с.25-26); копію митної декларації країни відправлення №24PL402010E0822504 від 20 липня 2024 року (а.с.37); експертну довідку від 23 липня 2024 року №8619/24 (а.с.32). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на наявність розбіжностей у поданих документах: 1) відповідно до рахунка-фактури від 17 липня 2024 року №GX709867 продавцем товару (власником) є Sale helper s.r.o., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 17 липня 2024 року № НОМЕР_3 зазначений інший власник - Bondarchuk Anatolii; документів про перехід права власності, а також щодо умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; 2) банківським платіжним документом від 12 липня 2024 року на суму 29600,00 євро оплачено два рахунки-проформи: №PROF/1007-2/SHEL/24 та №PROF/1007-1/SHEL/24, проте проформа №PROF/1007-1/SHEL/24 не подана до митного оформлення, тому ідентифікувати та віднести платіж до поставки немає можливості; 3) в декларації країни відправлення товару №24PL402010E0822504 від 20 липня 2024 року загальне числове значення вартості товару становить 66148,00 злотих, що суперечить вартості товару в інвойсі від 17 липня 2024 №GX709867 15300,00 євро. Одночасно запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); проформу №PROF/1007-1/SHEL/24; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.108 зворот). Не є спірною та обставина, що на електронне повідомлення митниці декларант листом від 24 липня 2024 року №24/2024 (а.с.40-41) надав пояснення з приводу зауважень митниці до поданих документів; копії проформи від 10 липня 2024 року №PROF/1007-1/SHEL/24 (а.с.42), відповіді компанії-експортера (а.с.44); звіту про оцінку транспортного засобу від 24 липня 2024 року №237/24 (а.с.47-55), скріншоти пропозицій аналогів оцінюваного товару на європейському ринку (а.с.45-46). 24 липня 2024 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2024/000009/2 (а.с.16). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (ті, про які йшлося в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби згідно з МД №UA305160/2024/9858 від 26 березня 2024 року, на рівні 23500,00 євро. Також 24 липня 2024 року Волинська митниця сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2024/000850 (а.с.15). Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205150011280U7 від 25 липня 2024 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.110). ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Судом установлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту). Оскаржуване позивачем рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Отож наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. З матеріалів справи убачається, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а зокрема: контракт від 09 липня 2024 року №09/24-07/BAB (а.с.33-34), проформу від 10 липня 2024 року №PROF/1007-2/SHEL/24 (а.с.19); інвойс від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 (а.с.21); копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 12 липня 2024 року №404 (а.с.30); міжнародну товарно-транспортну накладну (а.с.23); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17 липня 2024 року (а.с.25-26); копію митної декларації країни відправлення №24PL402010E0822504 від 20 липня 2024 року (а.с.37); експертну довідку від 23 липня 2024 року №8619/24 (а.с.32). На електронне повідомлення митниці декларант листом від 24 липня 2024 року №24/2024 (а.с.40-41) надав пояснення з приводу зауважень митниці до поданих документів; копії проформи від 10 липня 2024 року №PROF/1007-1/SHEL/24 (а.с.42), відповіді компанії-експортера (а.с.44); звіту про оцінку транспортного засобу від 24 липня 2024 року №237/24 (а.с.47-55), скріншоти пропозицій аналогів оцінюваного товару на європейському ринку (а.с.45-46). За змістом контракту від 09 липня 2024 року №09/24-07/BAB предметом поставки (автомобілі легкові, сідельні тягачі, причіпи, напівпричіпи, спеціальну будівельну техніку, спеціальну сільськогосподарську техніку - нові та які були у використанні). Також контрактом обумовлено, що ціна на товар визначена y відповідному інвойсі (та /або проформі- інвойсі) і встановлюються в євро (пункт 2.2); покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця (пункт 3.1); умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному інвойсі (та/або проформі-інвойсі) (пункт 4.2). У рахунку-проформі №PROF/1007-1/SHEL/24 встановлено умови поставки товару (напівпричепа Koegel SN24, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , був у використанні, модельний рік виготовлення 2022, за ціною 15300,00 євро) - DAP, Луцьк (а.с.19, переклад на а.с.20). Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 12 липня 2024 року №404 позивач перерахував на рахунок продавця 29600,00 євро (а.с.31, переклад на а.с.32). При цьому у платіжній інструкції вказано призначення платежу prpmnt for Semi-trailers Kogel SN2 4 ACC CNTR №09/24-07/BAB DD 09.07.2024, №PROF/1007-2/SHEL/24, №PROF/1007-1/SHEL/24 PO :CZ, POD:UA, що перекладається як передоплата згідно з контрактом 09 липня 2024 року №09/24-07/BAB, рахунками-проформами №PROF/1007-2/SHEL/24 та №PROF/1007-1/SHEL/24. Тобто, оплата відбувалася за двома рахунками-проформами, один з яких №PROF/1007-2/SHEL/24 стосувався оцінюваного товару, а другий - №PROF/1007-1/SHEL/24 іншого транспортного засобу (напівпричепа Koegel SN24, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , 2021 року випуску). Відносно ж доводів скаржника з приводу ненадання рахунку-проформи №PROF/1007-1/SHEL/2, то як слідує з матеріалів справи позивач на електронне повідомлення митниці декларант листом від 24 липня 2024 року №24/2024 (а.с.40-41) надав пояснення з приводу зауважень митниці до поданих документів та копію проформи від 10 липня 2024 року №PROF/1007-1/SHEL/24 (а.с.42), що дозволяло перевірити факт оплати за оцінюваний товар у тій сумі, що вказана продавцем у виставленому рахунку-проформі. Згідно з інвойсом від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24, у якому є посилання на контракт від 09 липня 2024 року №09/24-07/BAB, поставлено товар - напівпричіп Koegel SN24 ціною 15300,00 євро (а.с.21, переклад на а.с.22). Ідентифікаційні ознаки товару у вказаних документах відповідають експертній довідці від 23 липня 2024 року №8619/24 (а.с.32), а ціна товару в рахунку-проформі №PROF/1007-2/SHEL/24 від 09 липня 2024 року, в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 (15300,00 євро) - фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205150011214U1 від 23 липня 2024 року (графа 22). В інвойсі від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 також визначені умови поставки DAP, Луцьк (ті самі, що й в рахунку-проформі від 09 липня 2024 року №PROF/1007-2/SHEL/24). Умови постачання DAP (Delivered аt рlace - поставка в місце призначення) означають, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення. За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець. Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу ненадання всього переліку витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому колегією суддів ураховано, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі витребовувані документи мали підтвердити чи спростувати, натомість вимога про надання додаткових документів не містить повідомлення позивача про суть виявлених розбіжностей які мають вплив на правильність визначення митної вартості та наявність ознак підробки або відсутність відомостей про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Колегія суддів погоджується, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Водночас за обставин справи декларантом на електронне повідомлення митниці було надано звіт про оцінку транспортного засобу від 24 липня 2024 року №237/24, згідно з яким вартість транспортного засобу, що ввозиться на територію України, на дату оцінки становить 15232,00 євро, тобто не більше ціни, сплаченої продавцю (а.с.47-48). Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, наявності числових розбіжностей в декларації країни відправлення №24PL402010E0822504 від 20 липня 2024 року (66148,00 польських злотих) (а.с.37, переклад на а.с.38) та в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 (15300,00 євро), то вказані твердження є надуманими, адже очевидним є те, що в митній декларації країни відправлення йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається митна декларація, тобто, наведене числове значення у злотих при конвертації валют у митних цілях в Республіці Польща. На думку суду, митний орган не мав труднощів перевірити це числове значення за курсом валют. Так листом від 24 липня 2024 року компанія Sale helper s.r.o (а.с.44) повідомила, що при визначенні статистичної вартості товару в митній декларації країни відправлення №24PL402010E0822504 від 20 липня 2024 року використано курс: 1 євро = 4,3234 злотих. Тобто визначена в митній декларації країни відправлення №24PL402010E0822504 від 20 липня 2024 року статистична вартість у польських злотих відповідає вартості товару, зазначеної в рахунку-фактурі від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 в євро. Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №140/6689/20 виснував, що оскільки конвертація валют здійснювалася на території Євросоюзу та на основі даних банківської системи Євросоюзу й вказувалася відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації, то митний орган не може вказувати на неточності щодо заявлення митної вартості позивачем, яка визначена ним на підставі рахунка-фактури. Суд також зазначає, що митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу розбіжності в інвойсі від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24 та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 17 липня 2024 року № НОМЕР_3 щодо продавця та власника, суд зазначає, що продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Директивою Ради Європейського Союзу від 29 квітня 1999 року №1999/37/ЄС Про реєстраційні документи на транспортні засоби визначено обсяг інформації, що міститься в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави - члени Європейського Союзу. При цьому наявність в особи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядженням транспортним засобом. Із змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 17 липня 2024 року № НОМЕР_3 (переклад на а.с.27-29) вбачається, що власник цього свідоцтва може не бути власником транспортного засобу (графа С.4с). Порядок укладання зовнішньоекономічних договорів визначений Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, яка набула чинності в Україні 01 лютого 1991 року. Статтями 30, 41 Конвенції визначено що продавець зобов`язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Продавець зобов`язаний поставити товар вільним від будь-яких прав чи домагань третіх осіб, крім тих випадків, коли покупець погодився прийняти товар, обтяжений таким правом чи домаганням. Відповідно до статті 30 Конвенції покупець зобов`язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції. Також колегія суддів зазначає, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а МК України не надано права та не визначено обов`язку митним органам надавати оцінку господарській операції контрагентів (продавця та попереднього власника) та питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу й не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця. Натомість з поданих декларантом документів (контракту від 09 липня 2024 року №09/24-07/BAB та інвойсу від 18 липня 2024 року №1807-1/SHEL/24) зрозуміло, що продавцем є компанія Sale helper s.r.o. В експортній декларації (а.с.37, переклад на а.с.38), міжнародній товарно-транспортній накладній (а.с.23, переклад на а.с.24) продавцем і відправником також є компанія Sale helper s.r.o., а отримувачем ФОП ОСОБА_1 . На банківський рахунок компанії Sale helper s.r.o. позивач перерахував кошти за придбаний транспортний засіб. Встановлені судом обставини дозволяють дійти висновку, що розбіжності в документах, про які було вказано у повідомленні декларанту, у рішенні від 24 липня 2024 року №UA205150/2024/000009/2 про коригування митної вартості товарів є надуманими та носять суб`єктивний характер. Надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. Самі лише припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. На переконання суду апеляційної інстанції, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відносно ж доводів, які стосуються застосування другорядного методу при визначенні митної вартості товару, то колегія суддів також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17. Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Натомість як слідує з матеріалів справи відповідач не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та таким, що не відповідають вказаним вище нормам МК України. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 140/8763/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин