Постанова 4857 № 460/8910/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8910/24 пров. № А/857/33189/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Кузьмича С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (головуючого судді Недашківської К.М., ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення в м. Рівне повний текст рішення складено 06.11.2024) у справі № 460/8910/24 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2024/000001/1 від 31.07.2024. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 через уповноваженого представника Демченка Віталія Олександровича оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу Рівненська митниця заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 01.07.2024 придбано транспортний засіб - вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 519, що був у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 р.в., у продавця VB COMMERCIAL LTD за ціною 5500,00 фунтів стерлінгів. Для здійснення митного оформлення автомобіля до Рівненської митниці подано МД №24UA204130011809U2 від 23.07.2024, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля зазначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме: за ціною у розмірі 5500,00 фунтів стерлінгів (а.с. 22). До МД №24UA204130011809U2 декларантом надані документи: рахунок-фактуру (Tax Invoice) № 179 від 01.07.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 02.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.07.2017; рахунок-фактура (Faktura VAT) №F2024/07/08 від 08.07.2024 на послуги з перевезення; повідомлення про розмір транспортних витрат б/н від 22.07.2024; транспортний (перевізний) документ CMR б/н від 09.07.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №24UA204130011778U8 від 22.07.2024; експертну довідку №240717/024 від 17.07.2024; довіреність №1002 від 17.07.2024; довідку № 22/07/2024-78 від 22.07.2024; експортну декларацію 24GB7KDA6AZBH3XAA0 від 09.07.2024. Декларанту надійшли електронні Повідомлення до МД №24UA204130011809U2 Рівненської митниці із зазначенням (а.с. 38, 39): "При проведенні відповідно до положень статті 54 МКУ контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за МД, встановлено наступне: У наданому до митного оформлення інвойсі від 01.07.2024 №179 зазначено, що платіж за оцінюваний транспортний засіб має бути здійснений в термін до 02.07.2024. Проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу. Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2017 №72081400653 містить відомості про продавця WB COMERCIAL LTD, які не кореспондуються із відомостями про продавця, заявленими декларантом. Для підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано інвойс від 08.07.2024 №F2024/07/08 у якому зазначено, що платіж за перевезення транспортного засобу має бути здійснений в термін до 15.07.2024. Проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються даного транспортного перевезення. До митного оформлення надіслано довідку щодо вартості транспортування від 22.07.2024 б/н від ОСОБА_2 , але даний документ відсутній у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення, який визначений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296. При цьому відомості у повідомленні щодо вартості транспортування від 22.07.2024 б/н не підтверджені документально (чеки, рахунки тощо). Разом з тим, до митного оформлення надано довіреність від 17.07.2024 №1002, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 здійснити дії та надати послуги, що не обмежуються лише доставкою транспортного засобу до митного кордону України. Однак до митного оформлення не надано відомостей про вартість усіх наданих послуг. Митна декларація країни відправлення від 09.07.2024 № 24GB7KDA6AZBH3XAA0 не містить жодних відміток митниці відправлення. Згідно з частиною 5 статті 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р. Ураховуючи викладене, вам необхідно надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з поставкою товарів, митна вартість яких визначається; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення з місця продажу HU 143 НН Melton - GB - 36-001 Trzebownisko - PL; 5) документи в межах положень наказу №599 щодо транспортних витрат за межами території України, а саме рахунок-фактуру про надання транспортних послуг та договір про перевезення. Відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару". "Консультація. Митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах. У Рівненської митниці відсутня цінова інформація про вартість ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-61 Митного кодексу України. У Рівненської митниці відсутня цінова інформація про вартість продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 62 Митного кодексу України. У Рівненської митниці відсутня цінова інформація про вартість товарів, надана виробником товарів, що оцінюються, для застосування методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 63 Митного кодексу України. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару даної марки, моделі та року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 05.07.2024 №UA305130/2024/15149 - 13500,00 EUR. У разі наявності у декларанта цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень статей 59 - 64 Митного кодексу України просимо повідомити для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару". У відповідь на Повідомлення від 23.07.2024 до МД №24UA204130011809U2 декларантом надіслано письмові пояснення від 26.07.2024 та документи: банківську виписку продавця VB COMMERCIAL LTD за 02.07.2024, щодо зарахування грошових коштів в розмірі 5500 Ј (фунтів стерлінгів) - 02.07.2024; банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару від 02.07.2024 (код 3002) повторно; транспортний (перевізний) документ, що стосується перевезення - CMR б/н від 09.07.2024 (код 0730) повторно; документ щодо транспортних витрат за межами території України - рахунок-фактуру про надання транспортних послуг № F2024/07/08 від 08.07.2024 (код 3004) повторно (а.с. 40). Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA204130/2024/000001/1 від 31.07.2024 (далі - Рішення №UA204130/2024/000001/1) та оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2024/000135 (а.с. 44-47). Рішенням №UA204130/2024/000001/1 митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, внаслідок чого вартість автомобіля збільшена з 5500 фунтів стерлінгів до 13500 євро, а розмір митних платежів збільшився на 84967,56 грн (згідно з митною декларацією №24UA204130001229U6 від 01.08.2024, за якою здійснено випуск товару у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій). В оскаржуваному Рішенні №UA204130/2024/000001/1 митним органом зазначені підстави для коригування митної вартості товару: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2017 №72081400653 містить відомості про продавця WB COMERCIAL LTD, які не кореспондуються із відомостями про продавця, заявленими декларантом. Для підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано інвойс від 08.07.2024 №F2024/07/08 у якому зазначено, що платіж за перевезення транспортного засобу має бути здійснений в термін до 15.07.2024. Проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються даного транспортного перевезення. До митного оформлення надіслано довідку щодо вартості транспортування від 22.07.2024 б/н від ОСОБА_2 , але даний документ відсутній у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення, який визначений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296. При цьому відомості у повідомленні щодо вартості транспортування від 22.07.2024 б/н не підтверджені документально (чеки, рахунки тощо). Разом з тим, до митного оформлення надано довіреність від 17.07.2024 №1002, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 здійснити дії та надати послуги, що не обмежуються лише доставкою транспортного засобу до митного кордону України. Однак до митного оформлення не надано відомостей про вартість усіх наданих послуг. Митна декларація країни відправлення від 09.07.2024 № 24GB7KDA6AZBH3XAA0 не містить жодних відміток митниці відправлення". Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204130/2024/000001/1 від 31.07.2024, позивач звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі - МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України). Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. Апеляційний суд аналізуючи апеляційні вимоги та підстави прийняття оскаржуваного рішення враховує, що декларантом до митного оформлення подано: рахунок-фактура (Tax Invoice) № 179 від 01.07.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 02.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.07.2017; рахунок-фактура (Faktura VAT) №F2024/07/08 від 08.07.2024 на послуги з перевезення; повідомлення про розмір транспортних витрат б/н від 22.07.2024; транспортний (перевізний) документ CMR б/н від 09.07.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №24UA204130011778U8 від 22.07.2024; експертна довідка №240717/024 від 17.07.2024; довіреність №1002 від 17.07.2024; довідка № 22/07/2024-78 від 22.07.2024; експортна декларація 24GB7KDA6AZBH3XAA0 від 09.07.2024; банківська виписка продавця VB COMMERCIAL LTD за 02.07.2024, щодо зарахування грошових коштів в розмірі 5500 Ј (фунтів стерлінгів) - 02.07.2024. Митний орган в оскаржуваному рішенні №UA204130/2024/000001/1 зазначив: "У наданому до митного оформлення інвойсі від 01.07.2024 №179 зазначено, що платіж за оцінюваний транспортний засіб має бути здійснений в термін до 02.07.2024. Проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу". Колегія суддів враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару та декларантом під час декларування надано банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару та підтверджує переказ коштів на рахунок продавця (квитанція б/н від 02.07.2024), та у відповідь на повідомлення митниці надано банківську виписку продавця VB COMMERCIAL LTD за 02.07.2024, яка додатково підтверджує зарахування грошових коштів в розмірі 5500 Ј (фунтів стерлінгів) саме 02.07.2024. Також митний орган в оскаржуваному рішенні №UA204130/2024/000001/1 зазначив: подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2017 №72081400653 містить відомості про продавця WB COMERCIAL LTD, які не кореспондуються із відомостями про продавця, заявленими декларантом. Колегія суддів враховує, що Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.07.2017 містить відомості про продавця VB COMERCIAL LTD, що цілком кореспондується із відомостями про продавця, заявленими декларантом. Про це також зазначалося декларантом у письмових поясненнях від 26.07.2024, однак вказаний факт не враховано відповідачем. Крім цього колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в частині, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу, а, отже, відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, жодним чином не впливають на митну вартість, а тому не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підставою для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товарів. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує походження товару та містить інформацію про технічні характеристики транспортного засобу, необхідні для заповнення митної декларації. Реєстраційні документи на транспортний засіб не впливають на рівень митної вартості транспортного засобу, оскільки вони не стосуються числових значень вартості товару. Митний орган в оскаржуваному рішенні №UA204130/2024/000001/1 також зазначив: "Для підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано інвойс від 08.07.2024 № F2024/07/08, у якому зазначено, що платіж за перевезення транспортного засобу має бути здійснений в термін до 15.07.2024. Проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються даного транспортного перевезення". Митний орган в оскаржуваному рішенні №UA204130/2024/000001/1 також зазначив: "До митного оформлення надіслано довідку щодо вартості транспортування від 22.07.2024 б/н від ОСОБА_2 , але даний документ відсутній у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення, який визначений Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі - Наказ № 599). При цьому відомості у повідомленні щодо вартості транспортування від 22.07.2024 б/н не підтверджені документально (чеки, рахунки тощо). Разом з тим, до митного оформлення надано довіреність від 17.07.2024 №1002, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2., здійснити дії та надати послуги, що не обмежуються лише доставкою транспортного засобу до митного кордону України. Однак, до митного оформлення не надано відомостей про вартість усіх наданих послуг". Суд зазначає, що за правилами пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 (далі - Наказ № 599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Варто наголосити, що Наказ №599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування. Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 519, що був у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 р.в., куплений у продавця VB COMMERCIAL LTD за ціною 5500,00 фунтів стерлінгів. Відповідно до МД №24UA204130011809U2 від 23.07.2024 вартість автомобіля зазначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме: за ціною у розмірі 5500,00 фунтів стерлінгів. Разом з цим, в матеріалах справи наявна Фактура (Faktura VAT) № F2024/07/08 від 08.07.2024, якою визначено вартість транспортування - 800,00 Євро та Повідомлення від 22.07.2024 (а.с. 49) із зазначенням про те, що вартість витрат на доставку автомобіля з міста Тшебовнисько (Польща) до кордону України становить 200,00 Євро. Загальна вартість транспортування товару становить 1000,00 Євро. Тобто, за умови понесення витрат на транспортування товару відповідно до Фактури (Faktura VAT) № F2024/07/08 від 08.07.2024 та Повідомлення від 22.07.2024, митна вартість товару повинна була б визначатися: 5500,00 + 800,00 Євро + 200,00 Євро. Відповідно до п.2 Розділу II. Заповнення граф митних декларацій Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерство фінансів України № 651 від 30.05.2012 (далі - Порядку): Графа 12 «Відомості про вартість» - Графа заповнюється у разі нарахування митних платежів, необхідності надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України, а також у разі ненадання гарантії, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суми, еквівалентної 1 000 євро. У графі зазначається у валюті України сума наведених у графах 45 ЄАД і додаткових аркушів митних вартостей задекларованих товарів. В поданій МД №24UA204130011809U2 від 23.07.2024 декларантом вказана сума - 338848,65 грн., також судом встановлено проаналізувавши подану МД, що вказана сума 5500 (фунти стерлінгів) - це фактурна вартість, ціна товару згідно рахунку-фактури № 179 від 01.07.2024, яка зазначена декларантом у графах, передбачених Порядком, а 338848,65 грн. - це митна вартість товару, визначена декларантом, для нарахування митних платежів. Вказане значення митної вартості в розмірі 338848,65 грн. було отримано декларантом шляхом математичних операцій, на підставі офіційного курсу валют НБУ станом 23.07.2024 - (1 Фунт стерлінгів = 53,4279, 1 Євро = 44,9952 грн): Ціна товару 5500 фунтів стерлінгів х 53,4279 = 293 853,45 грн., а витрати на транспортування 1000 Євро х 44,9952 = 44 995,20 грн., що разом складає рівно 338 848,65 грн. Отже, декларантом для розмитнення автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 519, що був у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 р.в. було подано до Рівненської митниці митну декларацію №24UA204130011809U2 від 23.07.2024, відповідно до якої заявлена митна вартість визначалася в розмірі 338 848,65 грн. (триста тридцять вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень 65 копійок), що в перерахунку за курсом НБУ на дату подання 23.07.2024 включала 5 500,00 фунтів стерлінгів та 1 000,00 євро. Разом з вказаною митною декларацією митному органу були подані всі обов`язкові (передбачені ч.2 ст. 53 МК України) документи, які повністю документально підтверджували числові значення складових митної вартості. Таким чином, суд першої інстанції на думку колегії суддів досліджуючи подану митну декларацію прийшов до помилкових висновків, що понесені витрати на транспортування (800,00 Євро + 200,00 Євро) не включалися до митної вартості товару під час його декларування за основним (першим) методом відповідно до п.1 ч,1 ст.57 МКУ, на спростування вказаних розрахунків відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводів не зазначив При цьому, всупереч вимога МК України, відповідач не проводив консультацію з декларантом з приводу перевірки або уточнення інформації, яка міститься у поданих декларантом документах щодо визначення митної вартості та порівняння вартості товару з статистичної вартості у деклараціях країни відправлення. У вимозі відповідача про надання додаткових документів не зазначено, які з поданих декларантом документів містять розбіжності, у чому вони полягають та які документи потрібно надати додатково для з`ясування (перевірки) можливих розбіжностей. Верховний Суд в постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль. Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію. Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 08.05.2025 у справі № 380/25301/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що Рівненською митницею не доведено наявності підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці №UA204130/2024/000001/1 від 31.07.2024, яке слід визнати протиправним та скасувати, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відтак оскаржене рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового рішення та задоволення позовних вимог, з наведених вище підстав, тому вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити. Щодо стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як передбачено частинами 6,7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн. Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З метою отримання правової допомоги щодо розгляду цієї справи між позивачем - ОСОБА_1 , та адвокатом Демченком Віталієм Олександровичем (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії РН №2068) укладено Договір про надання правової допомоги № 07/24 від 05.08.2024. Відповідно до укладених з Адвокатом Додаткової угоди № 1 від 05.08.2024 та Додаткової угоди № 2 від 07.1 1.2024 до Договору про надання правової допомоги № 07/24 від 05.08.2024 загальна вартість наданих послуг складає 12 000 гривень 00 копійок. З метою підтвердження конкретного розміру судових витрат, додатково понесених позивачем під час апеляційного оскарження, надано: копію Додаткової угоди № 2 від 07.11.2024 до Договору про надання правової допомоги № 07/24 від 05.08.2024; копію Рахунку-фактури на оплату № 9Д від 07 листопада 2024 р. копію платіжної інструкції №@2РЬ826727 від 11.11.2024 про оплату послуг за надання правової допомоги; копію Акта приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024 за Договором про надання правової допомоги № 07/24 від 05.08.2024. Отже, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу в спорі між позивачем та відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат підлягає стягненню в розмірі 6000 грн., а не в 12000 грн., як просить апелянт, відповідно судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 460/8910/24 - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці №UA204130/2024/000001/1 від 31.07.2024. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (ЄДРПОУ 43958370) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. понесених витрат по сплаті судового збору та 6000 (шість тисяч) грн. частково понесених витрат на правову допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк С.М. Кузьмич Повний текст постанови складено 19.06.2025