Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/3266/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 вересня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/3266/23 Головуючий у першій інстанції Роздайбіда О. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1078/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Піцан В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року (місце ухвалення м. Бахмач, дата складення повного судового рішення 19.12.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про стягнення втраченого заробітку при травмуванні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» про стягнення втраченого заробітку при травмуванні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що 03.08.2021 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Renault Кегах д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Орищенка в с. Піски Ніжинського району Чернігівської області, в напрямку с. Красилівка Ніжинського району Чернігівської області, неподалік господарства №33, виїхав на зустрічну смугу руху в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-21121 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній полосі руху і у якому позивач знаходилась у якості пасажира, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди вона була травмована, отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості. Вказує, що відомості про вчинене водієм ОСОБА_2 ДТП були внесені слідчим відділом Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270310000315 від 03.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, було проведено досудове розслідування, у ході якого була призначена судово-медична експертиза отриманих позивачем тілесних ушкоджень від вчиненої водієм ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку якої позивач отримала тілесні ушкодження, які в своєму комплексі відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Як зазначає позивачка, за результатами проведеного досудового розслідування слідчим було повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, пізніше вручений обвинувальний акт, а вона була визнана потерпілою. За доводами позову, під час судового розгляду у суді першої інстанції кримінального провадження ОСОБА_2 пообіцяв найближчим часом відшкодувати спричинену моральну шкоду за умови, що позивачка напише суду розписку про те, що згодна з обіцянкою ОСОБА_2 відшкодувати моральну шкоду і що вона з ним примирилася, у зв`язку з чим ухвалою Бахмацького районного суду від 20.10.2021 ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.286 КК України, було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270310000315, 03.08.2021 закрито. Позивачка посилається, що після травмування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала інвалідність 3 групи, що підтверджується довідкою Серія 12 ААГ №148769 від 18.01.2023 і згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи отримані нею тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше ніж 21 добу). Стверджує, що відповідач у добровільному порядку втрачений заробіток після дорожньо-транспортної пригоди не відшкодовує, тому позивач звернулась до суду з даним позовом для примусового стягнення з відповідача на її користь заробітку (доходу), який втрачений нею внаслідок скоєною ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, з наданням його розрахунку. Також позивачка вказує, що на час її травмування внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивач працювала черговою на переїзді Виробничого підрозділу «Конотопська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», але у зв`язку з травмуванням вимушена була звільнитись з роботи. У позові ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 166-167 т. 1) просила: стягнути з відповідача у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом з втратою професійної працездатності - втрачений заробіток одноразово, за період з 03.08.2021 по 31.10.2024 у розмірі 200100,00 грн; стягувати з відповідача щомісячно у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом з втратою професійної працездатності втрачений внаслідок внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, починаючи з 01.11.2024 (або з наступного дня постановлення судом рішення по даній справі про термін стягнення одноразової виплати) у розмірі 6000 грн; зобов?язати ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» проводити перерахунок розміру щомісячних виплат втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати; стягнути судові витрати. Заочним рішенням Бахмацького районного суду від 11.12.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Бахмачгазбудсервіс" на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом з втратою професійної працездатності, одноразово, втрачений заробіток за період з 03.08.2021 по 31.10.2024 у розмірі 200100,00 грн; у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом з втратою професійної працездатності втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, починаючи з 01.11.2024 у розмірі 6000,00 грн щомісячно протягом трьох наступних років, а саме до травня місяця 2027 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду обгрунтовано тим, що у позивачки виникло право на відшкодування втраченого заробітку (доходу) на підставі ст. 1195 ЦК України у зазначеному у позові розмірі, який є обґрунтованим у заявленій сумі, доведеними є і вимоги про стягнення втраченого заробітку у зв`язку з втратою професійної працездатності у розмірі 6000,00 грн щомісячно. Щодо вимоги про зобов`язання ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» проводити перерахунок розміру щомісячних виплат втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної вимоги, оскільки не вбачає порушеного права позивачки на момент розгляду справи. Ухвалою Бахмацького районного суду від 01.04.2025 поновлено ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Бахмацького районного суду від 11.12.2024 у цій справі, заява про перегляд заочного рішення Бахмацького районного суду від 11.12.2024 у цій справі залишена без задоволення. Додатковим рішенням Бахмацького районного суду від 30.05.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» проводити перерахунок розміру щомісячних виплат втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, відмовлено. Не погодившись із заочним рішенням Бахмацького районного суду від 11.12.2024, в порядку положень ст. ч. 4 ст. 287 ЦПК України представник ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» - адвокат Кінебас О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. За доводами апеляційної скарги рішення суду ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи та неправильному застосуванні судом норм матеріального права. У скарзі заявник посилається на те, що позивач у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує втрачений заробіток після ДТП, проте будь-яких доказів щодо наявності самого факту втраченого заробітку позивач не надає і з приводу отримання шкоди здоров`ю позивач отримала страхове відшкодування, оскільки транспортний засіб відповідача був застрахований відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 99750 грн. За доводами скарги, позивачка отримувала заробітну плату за період з серпня 2021 року по грудень 2021 рік, тобто після дорожньо-транспортної пригоди і до виходу на пенсію по причині встановлення групи інвалідності, яка була встановлена 01.12.2021, а тому вважає, що саме з цього моменту рахується часткова втрата працездатності. Як стверджує заявник, позивачка звільнилась з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію, а не на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме за станом здоров`я і вихід на пенсію це не втрата заробітку, а перехід на інший вид доходу, тому вважає, що підстави для стягнення втраченого заробітку відсутні. Крім того, заявник посилається, що у постанові Чернігівського апеляційного суду від 24.10.2022 у справі № 728/333/22 встановлено, що позивачка просила звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням та зазначила, що між нею та ОСОБА_2 вирішено питання про відшкодування шкоди; між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо відшкодування шкоди; ОСОБА_1 у повному обсязі отримала грошову компенсацію заподіяної їй моральної шкоди від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи - ОСОБА_2 , що у даному випадку виключає відповідальність ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» на підставі ст.1172 ЦК України, тому вважає, що позивач отримала відшкодування усіх видів завданої їй шкоди та взяла на себе зобов`язання не мати жодних майнових вимог з приводу відшкодування по факту настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, відшкодування підприємством шкоди в особі відповідача, завданої працівником, у даних правовідносинах виключається. Також заявник вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що інвалідність позивачці встановлена в 1 рік з датою чергового переогляду 18.01.2024, проте відомостей про продовження терміну інвалідності до суду надано не було, тому суд першої інстанції безпідставно вирішив стягнувати на користь позивачки 6000 грн щомісячно протягом наступних трьох років до травня 2027 року. Зазначає, що довідка МСЕК серія 12 ААГ №148769 від 18.01.2023 видана на підставі повторного огляду, а група інвалідності встановлена з урахуванням п. 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (дата надходження повторних документів), проте судом не встановлено, коли було проведено первинний огляд МСЕК, на підставі якого захворювання встановлено інвалідність, тому заявник вважає, що довідка МСЕК не є належним доказом, що підтверджує викладені позивачем обставини. Виключно МСЕК встановлює групу інвалідності та відсоток втрати працездатності, чого не було зазначено у довідці МСЕК серія 12 ААГ №148769 від 18.01.2023, а тому експерти у даній справі перебрали на себе функції державного органу та встановили відсоток втрати працездатності без проведення медико- соціальної експертизи, що є порушенням, оскільки такі випадки встановлюються виключно МСЕК. В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.07.2022 у справі № 641/10491/15-ц. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи. У поданому відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Бахмачгазбудсервіс», а рішення Бахмацького районного суду від 11.12.2024 без змін. В обґрунтування посилається, що хоча кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито, проте він був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав і матеріалами кримінального провадження № 12021270310000315 від 03.08.2021 підтверджують обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди із завданням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також вину водія ОСОБА_2 та причинний зв`язок між його діями і наслідками. Вказує, що третя група інвалідності за травмування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була встановлена з 01.12.2022, тому написана нею заява 20.10.2021 стосувалась лише моральної шкоди і не повинна братись до уваги при вирішенні даного спору. Стверджує, що обов`язок відповідача відшкодувати спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду передбачений положеннями ст. 1172, 1187 ЦК України. Також посилається, що страхове відшкодування виплачене їй страховою компанією у межах страхової суми, страхова компанія виконала свої зобов`язання перед відповідачем, тому вважає, що у відповідача виник обов`язок відшкодувати шкоду в частині втраченого заробітку на підставі ст. 1195 ЦК України. За доводами відзиву, висновком судової медичної експертизи у кримінальному провадження було встановлено тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, встановлений прямий причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та отриманими травмами, проте процент стійкої втрати працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не визначався, як і не визначався висновком МСЕК при встановленні групи інвалідності, тому судом першої інстанції було обґрунтовано призначено у справі комісійну судово-медичну експертизу, згідно висновку якої позивачці було встановлено відсоток втрати працездатності. Як зазначає заявниця, у зв`язку з реформуванням МСЕК у неї виникли затримки у проходженні комісії, проте на даний час комісія пройдена. Вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано погодився із розрахунокм розміру втраченого заробітку, який відповідач на підставі положень ст. 1195 ЦК України зобовязаний їй виплатити. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 03.08.2021 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки RENAULT KERAX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Орищенка в с. Піски Ніжинського району Бахмацької ОТГ, Чернігівської області, неподалік господарства за № 33 в напрямку с. Красилівка Ніжинського району Бахмацької ОТГ Чернігівської області, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожньою обстановку, не переконався у безпечності свого руху, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21121 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки ВАЗ 21121 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно висновку судово- медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми правої верхньої кінцівки, яка виражалась просторою рваною раною плеча та розривом променевого нерву, які в своєму комплексі відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. У даній дорожній обстановці ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) та п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало причиною та умовою настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з її наслідкам. Відомості про вчинену водієм ОСОБА_2 подію були внесені слідчим відділом Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270310000315 від 03.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України. Ухвалою Бахмацького районного суду від 20.10.2021 ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270310000315 03.08.2021 закрито (а.с. 9-10 т. 1). За матеріалами справи, а саме згідно наказу № 59 від 22.07.2021, виданого Директором ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з 23.07.2021 прийнято на роботу на посаду водія автотранспортного засобу (а.с. 13 т. 1). Згідно наказу №59-К від 23.07.2021 за ОСОБА_2 був закріплений автомобіль автомобілем марки RENAULT KERAX, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 14 т. 1). Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААГ №148769 від 18.01.2023 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності на строк до 01.02.2024 (а.с. 11 т. 1). Висновком експерта № 33, складеним 16.05.2024 експертами Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», встановлено наступне: згідно до даних наданої для проведення комісійної судово-медичної експертизи медичної документації судово-медична експертна комісія вважає, що у громадянки ОСОБА_1 станом на 03.08.2021 року мались тілесні ушкодження у вигляді рваної рани правого плеча з повним розривом променевого нерву. Вказаний комплекс тілесних ушкоджень (в сукупності, як можливий наслідок одного впливу твердого предмету, що травмував) відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше ніж 21 добу) відповідно до пунктів 2.2.1в, 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Згідно даних наданої судом медичної документації на теперішній час у громадянки ОСОБА_1 маються наслідки загоєння описаного вище комплексу тілесних ушкоджень у вигляді правобічного переважно дистального моно парезу з сенсорними розладами та порушенням функції правої кисті легкого ступеня. Вказані наслідки, згідно до п.5.2 «Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», затверджених Наказом МОЗ 05.06.2012 № 420 (яким в разі необхідності встановлення ступеня втрати професійної працездатності керуються судово-медичні експертні комісії) є такими, що потягли за собою втрату професійної працездатності в розмірі 15 відсотків. Відповідно до п.12 «Додатку до правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України, громадянка ОСОБА_1 через три роки потребує переосвідування в зв`язку з можливістю повного або часткового відновлення працездатності завдяки засобам медичної реабілітації. (а.с.146-153 т. 1). Судом також встановлено, що ОСОБА_1 згідно копії трудової книжки працювала у Виробничому підрозділі «Конотопська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та була звільнена 06.12.2021 за власним бажанням (а.с.17-23 т. 1). Згідно довідки про доходи ВП «Конотопська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 09.10.2023, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню її здоров`я та втраті працездатності внаслідок каліцтва, становив 11738,62 грн (25272,90 грн за травень + 1951,44 грн за червень + 7991,52 грн за липень 2021 року = 35215,86 грн) (а.с. 15 т. 1). Судом першої інстанції приведений розрахунок розміру втраченого заробітку ОСОБА_1 на підставі положень +4 посилання за період з 03.08.2021 по 30.09.2024. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки виникло право на відшкодування втраченого заробітку (доходу) на підставі ст. 1195 ЦК України у зазначеному у позові розмірі, який є обґрунтованим у заявленій сумі, доведеними є і вимоги про стягнення втраченого заробітку у зв`язку з втратою професійної працездатності у розмірі 6000,00 грн щомісячно. Щодо вимоги про зобов`язання ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» проводити перерахунок розміру щомісячних виплат втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної вимоги, оскільки не вбачає порушеного права позивачки на момент розгляду справи. За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині не задоволених позовних вимог щодо вимоги про зобов`язання ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» проводити перерахунок розміру щомісячних виплат, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення шкоди, завданої каліцтвом у зв`язку з втратою професійної працездатності однорозаово та стягнення щомісячно розміру втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку, за змістом апеляційної скарги. З такими висновками місцевого суду в оскаржуваній частині погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи враховуючи наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 1195, частини першої статті 1197 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Тобто, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов`язково визначається з урахуванням ступеня втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності. З аналізу пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення медико-соціальною експертною комісією тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатності особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Чинне законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, у той час як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці медико-соціальна експертна комісія під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах. На підставі цих даних суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи. Належним і допустимим доказом, що підтверджує ступінь втрати професійної або загальної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК або висновок судово-медичної експертизи з визначення ступеня втрати працездатності потерпілого. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 2119/2-404/2011, від 12.08.2022 року у справі № 234/12481/17. Втрата працездатності поділяється на тимчасову та стійку. При тимчасовій втраті працездатності особа не може працювати протягом певного періоду часу, але згодом може відновити свою працездатність. Підтвердженням тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності (лікарняний). Стійка втрата працездатності (інвалідність) настає, коли втрата працездатності є тривалою або постійною, і може бути повною або частковою. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування України. Відповідно до частини першої статті 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Згідно із частиною третьою статті 1197 ЦК України, якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості. Аналіз наведених норм у взаємозв`язку дає підстави для висновку про те, що середньомісячний заробіток потерпілого обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за частиною першою статті 1197 ЦК України у тому разі, коли потерпілий на момент завдання шкоди працював та його середній заробіток був меншим від 5 мінімальних розмірів заробітної плати. Якщо потерпілий на момент завдання шкоди не працював, але до каліцтва перебував у трудових відносинах та був звільнений, застосовуються положення частини другої статті 1195 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 01.12.2022 і згідно висновку судово-медичної експертизи, проведеної в рамках розгляду кримінального провадження, позивачка отримала тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які в комплексі відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Відповідно до висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 33 від 16.05.2024, яка проведена в межах розгляду даної справи, встановлено ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у розмірі 15%. Отже, зменшення ступеня професійної працездатності позивачки на 15% відсотків відбулося внаслідок дорожньо-травнспортної пригоди та отриманих нею травми, що підтверджено належними доказами у справі, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між втратою професійної працездатності та травмою отриманою при дорожньо-транспортній пригоді є необґрунтованими. У справі, яка переглядається судом встановлено, що водій ОСОБА_2 , з вини якого завдано шкоди ОСОБА_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди перебував з ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» у трудових відносинах, що не спростовано відповідачем. Позивачка ОСОБА_1 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди працювала у Виробничому підрозділі «Конотопська дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та була звільнена 06.12.2021 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки на момент дорожньо-траспортної пригоди 03.08.2021 позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, відтак розмір відшкодування втраченого заробітку повинен проводитися за приписами ч. 1 ст 1197 ЦК України, виходячи з того, що середній заробіток потерпілого на момент завдання шкоди був меншим від 5 мінімальних розмірів заробітної плати. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатом проведеного розрахунку втраченого заробітку позивачки внаслідок стійкої втрати загальної працездатності в розмірі 15%, виходячи із розміру п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний рік, загальний розмір втраченого заробітку позивачки за період з 03.08.2021 по 30.09.2024 складає 200100,00 грн. Розрахунок розміру втраченого заробітку, зазначений позивачкою ОСОБА_1 у позовній заяві і з яким погодився суд першої інстанції, відповідачем не спростовано належними доказами та не приведено свій розрахунок у разі незгоди, як і не спростовано відповідачем наявність підстав для стягнення втраченого заробітку на користь позивачки. Доводи скарги про те, що позивачка отримала страхове відшкодування, оскільки транспортний засіб відповідача був застрахований відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 99750 грн та про те, що під час розгляду судом справи щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення між поивачкою та ОСОБА_2 вирішено питання про відшкодування шкоди та досягнуто згоди щодо відшкодування шкоди, у зв`язку з чим ОСОБА_1 у повному обсязі отримала грошову компенсацію заподіяної їй моральної шкоди від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи, що виплатою страхового відшкодування витрат на лікування в межах страхової суми страхова компанія виконала свої зобов`язання перед відповідачем, а відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди відбулось в рамках розгляду кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 1172, 1187 ЦК України, проте не позбавляє відповідача обов`язку виплатити позиваці втрачений заробіток на підставі ст. 1195, 1197 ЦК України. Необгрунтованими є доводи скарги про те, що позивачка звільнилась з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію, а не на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме за станом здоров`я і вихід на пенсію, оскільки підстави, за якими позивачка була звільнена з роботи не впливають на наявність або відсутність підстав на отримання втраченого заробітку у зв`язку з втратою професійної працездатності, оскільки ч. 3 ст. 1195 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції доводи скарги про те, що інвалідність позивачці встановлена в 1 рік з датою чергового переогляду 18.01.2024, відомостей про продовження терміну інвалідності до суду надано не було, тому суд першої інстанції безпідставно вирішив стягувати на користь позивачки 6000 грн щомісячно протягом наступних трьох років до травня 2027 року, враховуючи, що згідно наданого позивачкою витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.08.2025 позивачці встановлена третя група інвалідності з датою повторного оцінювання 01.08.2025 (а.с. 117 зворот-119 т. 2). Апеляційний суд враховує, що згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення змісту п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» та постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» визначено новий порядок проведення оцінювання і замінив процес медико-соціальної експертизи (МСЕК), згідно яких після 1 січня 2025 року документи для людей з безстроковим статусом інвалідності залишатимуться чинними; для решти людей з інвалідністю, чий повторний огляд припадає на час впровадження нової системи, термін повторного огляду подовжується на 6 місяців; всі права, документи, виплати, пільги, соціальні послуги та відстрочки зберігаються. Враховуючи викладене, позивачка не мала можливості надати вказаний висновок суду першої інстанції, оскільки отримала його лише 12.08.2025, тому наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.08.2025 оцінюється апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи. Крім того, висновком експерта № 33, складеним 16.05.2024 експертами Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», встановлено наступне: відповідно до п.12 «Додатку до правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України, громадянка ОСОБА_1 через три роки потребує переосвідування в зв`язку з можливістю повного або часткового відновлення працездатності завдяки засобам медичної реабілітації. (а.с.146-153 т. 1). Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і посилання заявника у скарзі на необґрунтоване стягнення на користь позивачки щомісячних платежів, враховуючи наступне. В постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року справі № 476/72/17 (провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що "відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другоюстатті 1208 ЦК Україниза заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати". Втрачений позивачем щомісячний заробіток, починаючи з 03.08.2021 складає 6000,00 грн (8000,00 грн х 5 х 25%), а тому визначений судом першої інстанції розмір щомісячного відшкодування розрахований у відповідності до вимог ст. 1202 ЦК України. Враховуючи викладене, оскільки надані позивачем докази підтверджують наявність підстав для стягнення на її користь втраченого заробітку у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої особою, яка перебувала у трудових правовідносинах з ТОВ «Бахмачгазбудсервіс», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, оскільки ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10.06.2025, на підставі ч. 4 ст. 359 ЦПК України, зупинено дію заочного рішення Бахмацького районного суду від 11.12.2024, тому дія цього рішення підлягає поновленню. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» залишити без задоволення. Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року залишити без змін. Поновити дію заочного рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.09.2025. Головуючий Судді :