Постанова 4824 № 755/16362/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 75516362/24 Головуючий у І інстанції Омельян І.М. Провадження № 33/824/3935/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 08 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Мазура Кирила Станіславовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу. Строк адміністративного стягнення ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту його затримання. Виконання постанови в частині адміністративного арешту покладено на Дніпровське УП ГУНП у м. Києві. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 адвокат Мазур К.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 01 вересня 2024 року керував автомобілем.Натомість на відео зафіксовано, що автомобіль знаходиться на узбіччі дороги, а ОСОБА_1 навіть не знаходиться за кермом. Скаржник вказує, що суд першої інстанції не перевірив належним чином докази на підтвердження законності вимог працівників поліції та обґрунтованості їх сумнівів щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. Вважає, що працівниками поліції було порушено процедуру огляду на стан наркотичного сп`яніння, передбачену ст. 266 КУпАП. На думку захисника, працівниками поліції було грубо порушено вимоги «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом від 09.11.2015 № 1452/735. Крім того, як вбачається з відеозапису, який не є безперервним, жодних об`єктивних причин чи ознак, які могли б стати підставою вважати, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння, немає. Скаржник також звертає увагу на те, що з боку працівників поліції мала місце провокація, оскільки останні вмовляли ОСОБА_1 відмовитись від проходження перевірки на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Захисник ОСОБА_1 адвокат Мазур К.С. просить апеляційний суд врахувати те, що на утриманні у ОСОБА_1 знаходиться дві малолітні дитини 2020 та 2022 років народження, а його батько інвалід другої групи. В апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_1 адвокат Мазур К.С. також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, жодної повістки про виклик до суду він не отримував, оскаржувана постанова суду йому надіслана не була, про наявність постанови ОСОБА_1 дізнався лише 29 червня 2025 року від працівників Нацполіцїї, які прийшли на адресу проживання його матері для виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людинита основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Мазуру К.С. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин. В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мазур К.С. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мазура К.С., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. При цьому, ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735). За такого наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння. Як ст.266 КУпАП, так і Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачають проведення огляду на стан сп`яніння як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і лікарем у визначеному закладі охорони здоров`я. Проте, Інструкція, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння. Так, згідно пункту 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 Розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння. Відповідно до положень п.7 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд звертає увагу на те, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: - керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці, який зазначається в протоколі про адміністративне правопорушення; - вимоги поліцейського до такої особи (водія) пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану сп`яніння; - наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп`яніння. Згідно з ч.3 ст.130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення. Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1№121353, який надійшов на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва та був складений працівником поліції 01 вересня 2024 року, встановлено, що 01 вересня 2024 року о 23 год. 00 хв. в місті Києві по площі Керченській водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей звужені та не реагують на світло, тремтіння кінцівок, пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водій від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в законом установленому порядку у лікаря нарколога відмовився. Вказаним останній порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року, рішенням Деснянського районного суду м. Києва усправі№754/17180/23 від 25.12.2023 року. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 2 ст.130 КУпАП. У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Правом на подання пояснень та заперечень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не скористався, підписавши протокол без зауважень. Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить. Отже, вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853. До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Матеріали даного провадження містять відеозапис події, який є доказом у справі, та який підтверджує обставини справи, які зафіксовані в протоколі про адміністративні правопорушення. Так, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року). Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування із працівником поліції не заперечував факту керування транспортним засобом; у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп`яніння, останньому було запропоновано проїхати до лікаря нарколога для огляду на стан наркотичного сп`яніння та роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, погодившись на те, щоб відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис спростовує доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять доказів відмови водія від огляду на визначення стану сп`яніння. При цьому, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим. До того ж, з відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, навпаки роз`яснено наслідки такої відмови. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у водія ОСОБА_1 після роз`яснення поліцейським порядку проходження огляду та можливих наслідків такого огляду, був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо він вважав, що не має ознак наркотичного сп`яніння, або відмовитися від проходження огляду. При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до вимог п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 КУпАП. Таким чином, інформація з відеозапису є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом. В рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується також іншими наявними у справі доказами, а саме: - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 01 вересня 2024 року; - довідкою щодо проведення заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 двічі притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року. - картками обліку адміністративних правопорушень, в одній з яких зазначено, що посвідчення водія НОМЕР_3 29 грудня 2016 року вилучено; - постановами Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та 07 серпня 2024 року. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з НОМЕР_2 , що автомобіль останнього перебував припаркований на узбіччі дороги апеляційний суд критично оцінює, оскільки з відеозапису вбачається, що жодних заперечень щодо не керування автомобілем ОСОБА_1 не висловлював. Крім того, в матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2961485 від 01 вересня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 01 вересня 2024 року о 23:00 год у м. Києві, на площі Керченській, керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки. Вищевказана обставина, також спростовує доводи апеляційної скарги про не керування ОСОБА_1 автомобілем. Наявний в матеріалах справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Крім того, судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 статті 130 КУпАП, оскільки матеріалами справи підтверджено, що останнього було двічі протягом року притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, а саме постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року. Із вищевказаних постанов вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, керуючи саме транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з НОМЕР_2 . Доводи захисника про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами. Так, ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, відповідно до п. 1.3 ПДР України зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, зокрема п. 2.5 ПДР України, яким передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Неухильне виконання вимог ПДР України водієм, зокрема, вимог п. 2.5 ПДР України полягає у тому, що водій на вимогу поліцейського зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У даному випадку ОСОБА_1 , не зважаючи на пропозиції поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, після роз`яснення наслідків відмови від проходження такого огляду у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, не виконав вимог п. 2.5 ПДР України, які згідно з п. 1.3 ПДР України зобов`язаний був виконати на першу вимогу поліцейського. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення. Посилання сторони захисту на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявний у справі відеозапис містить дані достатні для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на утриманні у ОСОБА_1 знаходиться дві малолітні дитини 2020 та 2022 років народження, батько інвалід другої групи не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Стосовно доводу апелянта про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка не була повідомлена про час та місце розгляду справи, то апеляційний суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. У матеріалах справи відсутні докази дотримання судом першої інстанції при розгляді справи наведених вимог закону щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про судові засідання. Натомість хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у відсутність ОСОБА_1 , але процесуальні права останнього, в тому числі право на доступ до правосуддя та право «бути почутим судом», поновлені шляхом допуску його скарги до апеляційного перегляду та оцінки усіх викладених ним аргументів. До того ж відповідно до положень КУпАП (стаття 294) не передбачені наслідки у вигляді скасування постанови судді лише у разі недотримання вимог закону щодо повідомлення про розгляд справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку правильності висновків суду по суті справи. Щодо обраного судом виду адміністративного стягнення. Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч. 3 ст. 130 КУпАП, є одним із найбільш тяжких порушень у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями. Водій ОСОБА_1 повинен розуміти, що сідаючи за кермо транспортного засобу, не маючи права керування транспортними засобами, у стані алкогольного сп`яніння вже не вперше, і не вдруге, поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля. Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення. Обраний судом першої інстанції вид стягнення у вигляді адміністративного арешту відповідає важкості та характеру вчиненого правопорушення, поведінці ОСОБА_1 , який незважаючи на раніше вчинені правопорушення, за які судом він був підданий штрафу, скоїв їх знову. Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме арешт ОСОБА_1 буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд враховує, що викладені постанові суду першої інстанції висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 адвоката Мазура Кирила Станіславовича - залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Мазуру Кирилу Станіславовичу строк на оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мазура Кирила Станіславовича залишити без задоволення, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній