Постанова Київський апеляційний суд № 371/192/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 371/192/24 Головуючий у І інстанції Гаврищук А.В. Провадження № 22-ц/824/3066/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 17 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Іванюка Євгенія Володимировичана постанову Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальностіза ч. 1 ст. 130 КУпАП, УСТАНОВИВ: Постановою Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Іванюк Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 08 лютого 2024 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, він чекав на виклик до суду, який не отримував, в тому числі перевіряв наявність відкритого провадження в Миронівському районному суді Київської області, за його участі, через сайт «Судової влади України», де інформація не з`являлася. Щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та рішення суду дізнався із застосунку «Дія», через який 07 травня 2024 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. 13 травня 2024 року, при ознайомленні із матеріалами справи, захиснику стало відомо, що титульний аркуш справи № 371/192/24 містить неправильні відомості про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, також такі хибні дані містить повістка про виклик до суду, зазначені документи містять відомості про особу - ОСОБА_2 , проте протокол був складений відносно ОСОБА_1 . Зазначає, що дії суду першої інстанції призвели до грубого порушено прав ОСОБА_1 на захист та належний судовий розгляд, позбавили можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, та можливості добровільно виконати судове рішення, уникнувши подвійного розміру штрафу. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку у зв`язку з неповідомленням його довірителя про розгляд даної справи в суді першої інстанції. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Іванюк Є.В. не з`явились, повідомлялись про розгляд справи належним чином. Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Іванюка Є.В. до Київського апеляційного суду надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд», про розгляд апеляційної скарги без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його захисника. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП, яка є спеціальною нормою закону і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім під час ухвалення оскаржуваного рішення. Докази вручення ОСОБА_1 постанови в день її винесення, тобто 05 березня 2024 року, в матеріалах справи відсутні. В свою чергу апелянт вказує, що з матеріалами справи останній ознайомився лише 13 травня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Іванюка Є.В. строк на апеляційне оскарження постанови Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023 року, як пропущений з поважних причин. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року). Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом. В рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183371 від 08.02.2024, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та, окрім іншого, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи із характеру вчинених дій, є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП; - в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; - в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08 лютого 2024 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, хитка хода); - у письмових поясненнях ОСОБА_1 , де він зазначив, що був зупинений працівниками поліції, та під час спілкування в нього були виявленні ознаки сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, хитка хода). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився; - в пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначили, що водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився; - на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, що здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому Законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній написав в ньому: «ознайомлений», тобто жодних заперечень щодо неправильності його змісту та опису самої події не висловив. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, виявлені працівниками поліції 08 лютого 2024 року в ОСОБА_1 , у розумінні п.п.1,3,4 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а в разі відмови від проходження чи незгодою з результатами тесту в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, пропонує водієві пройти огляд на місці зупинки, проте ОСОБА_1 відмовляється від проходження тесту; інспектор поліції пропонує водієві проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння - ОСОБА_1 також відмовляється. Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована за участі двох свідків. Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що дії суду першої інстанції, які полягають в неналежному повідомленні ОСОБА_1 , призвели до грубого порушено прав останнього на захист та належний судовий розгляд, позбавили можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП та можливості добровільно виконати судове рішення, уникнувши подвійного розміру штрафу, оскільки під час перегляду оскаржуваної постанови в суді апеляційної інстанції ані ОСОБА_1 ані його захисник не навели жодних доказів на спростування правильної по суті постанови Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що сторона захисту взагалі не виявила зацікавленості у розгляді даної справи, апеляційна скарга не містить доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин вини ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги зводяться до не згоди адвоката з оскаржуваною постановою. Крім того, апеляційний суд зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183371 від 08.02.2024 роз`яснено, що розгляд адміністративної справи буде відбуватися в Миронівському районному суді Київської області. ОСОБА_1 , в свою чергу, після складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення сам не виявив зацікавленості в його розгляді в суді першої інстанції, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів звернення до суду останнього з відповідними заявами про отримання інформації щодо стану розгляду даної справи в Миронівському районному суді Київської області. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Іванюку Євгенію Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Іванюка Євгенія Володимировича залишити без задоволення, постанову Миронівського районного суду Київської області від 05 березня 2023року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній