Постанова 4812 № 489/4268/25

08.09.25 22-ц/812/1616/25 Єдиний унікальний номер судової справи 489/4268/25 Номер провадження 22-ц/812/1616/25 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 08 вересня 2025 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участі: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бєлової Р.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником адвокатом Бєловою Родікою Володимирівною, ухвалу, яка постановлена Інгульським районним судом міста Миколаєва 23 липня 2025 року, під головуванням судді Кокорєва В.В. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі, УСТАНОВИЛА: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна в натурі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 08 жовтня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021 року. Сторони є батьками двох дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 березня 2023 року було поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя. Натепер, в спільній частковій власності сторін є наступне майно: приміщення магазину промислових товарів, загальна площа 82.7 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин промислових товарів, загальна площа 121.6 кв.м, розташований на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 . Право оренди на вказані нежитлові приміщення перебуває у ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права, а саме оренди двох земельних ділянок, загальною площею 37 кв.м, по АДРЕСА_3 . Даними приміщеннями користується ОСОБА_1 , оскільки є зареєстрованим фізичним особою підприємцем. Відповідно до витягу з реєстру платника єдиного податку, ОСОБА_1 займається таким видом діяльності: оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах та інші види діяльності. Місце провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Згідно з декларацією про режим роботи, ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 з 09.00 год. до 18.00 год. За висновком судової будівельно-технічної експертизи №125-149 від 20 червня 2024 року, виконаної судовим експертом РТПП Миколаївської області Лесків С.А., ринкова вартість нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, адреса: АДРЕСА_1 , складає 2 480 326 грн., ринкова вартість нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, адреса АДРЕСА_2 складає 3 829 739 грн., та провести поділ по 1/2 частки вказаного нерухомого майна технічно неможливо. Оскільки вказані об`єкти нерухомого майна є неподільними, дані два магазину складають один цілий комплекс магазину та мають один вхід, в якому здійснює господарську діяльність ОСОБА_1 одноособово, спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим, а відтак, на думку позивача, вказане майно підлягає реальному поділу між сторонами, шляхом визнання права власності на цілий комплекс нежитлових приміщень за позивачем, припинення права спільної часткової власності за відповідачем та виплатою останньому грошової компенсації вартості його частки у майні. Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_1 просила: провести реальний поділ спільного часткового майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та яке належить їм по 1/2 частки кожному; припинити право особистої власності ОСОБА_3 на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 240 163 грн. компенсації вартості 1/2 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, адреса: АДРЕСА_1 ; припинити право особистої власності ОСОБА_3 на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 914 869 грн. 50 коп. компенсації вартості 1/2 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на проведення експертизи, а також витрати на правову допомогу адвоката. Ухвалою судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 09 червня 2025 року відкрито провадження в справі. 17 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Родіонова В.Є. подала до суду заяву, в якій просила зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №489/6984/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про реальний поділ майна. Заява обґрунтована тим, що вказана цивільна справа та цивільна справа №489/6984/23 мають один й той самий предмет позову, оскільки у справі №489/6984/23 ОСОБА_3 просить здійснити реальний поділ приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 , а також магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою АДРЕСА_2 . 18 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бєлова Р.В. подала до суду заяву, в якій просила об`єднати в одне провадження цивільну справу №489/4268/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі та цивільну справу №489/6984/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про реальний поділ майна. Заява обґрунтована тим, що вищезазначені цивільні справи пов`язані між собою колом учасників, підставами виникнення та поданими доказами, а також основними та похідними позовними вимогами, а тому доцільно об`єднати їх в одне провадження. Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бєлової Р.В. про об`єднання в одне провадження цивільних справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про реальний поділ майна. Наступною ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2025 року зупинено провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі до вирішення цивільної справи №489/6984/23. Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для зупинення провадження у справі, оскільки між справами, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв`язок. Не погодившись із зазначеними ухвалами, 31 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник адвокат Бєлова Р.В., подала апеляційну скаргу. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана її представником адвокатом Бєловою Р.В., в частині оскарження ухвали Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про об`єднання в одне провадження цивільних справ, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі повернуто особі, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , діючи через свого представника адвоката Бєлову Р.В., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просила ухвалу районного суду про зупинення провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга в частині оскарження ухвали про зупинення провадження у справі мотивована відсутністю об`єктивних підстав для зупинення провадження у справі. Суд першої інстанції не врахував, що неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується лише у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. В даному випадку, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги в одній справі, так і заперечення в іншій, посилається на одні і ті ж самі підстави та докази, а тому розгляд однієї із таких справ не впливає на розгляд іншої, а є взаємопов`язаними між собою. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала районного суду не відповідає. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі, в якому просила: провести реальний поділ спільно часткового майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та яке належить їм по 1/2 частки кожному; припинити право особистої власності ОСОБА_3 на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 240 163 грн. компенсації вартості 1/2 частки нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право особистої власності ОСОБА_3 на 1/2 частку магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 914 869 грн. 50 коп. компенсації вартості 1/2 частки магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на проведення експертизи, а також витрат на правову допомогу адвоката (а.с.1-5). Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 09 червня 2025 року відкрито провадження в справі (а.с.64). 17 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Родіонова В.Є. подала до суду заяву, в якій просила зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №489/6984/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про реальний поділ майна (а.с.70-71). Заява обґрунтована тим, що вказана справа та справа за №489/6984/23 мають один й той самий предмет позову, оскільки у справі №489/6984/23 ОСОБА_3 просить здійснити поділ приміщення магазину промислових товарів, загальна площа 82.7 кв.м, які знаходяться на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, адреса: АДРЕСА_1 , а також магазину промислових товарів, загальна площа 121.6 кв.м, які знаходяться на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, адреса АДРЕСА_2 . Так у цивільній справі за №489/6984/23 ОСОБА_3 просить: виділити ОСОБА_1 нежитлові приміщення магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. А-2, за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на право 1/2 частку вказаного об`єкту; виділити ОСОБА_3 нежитлові приміщення магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на право 1/2 частину вказаного об`єкту; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку на нежитлових приміщень магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку на нежитлових приміщень магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_1 компенсацію вартості різниці нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у розмірі 674 706 грн. 50 коп. При перегляді даної справи, колегія суддів виходить з наступного. Так, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Зупинення провадження у справі не повинно призводити до затягування розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення. Таке право кореспондується з обов`язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» та параграфи 66, 69 Рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №761/33089/20 вказано, що тлумачення п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №588/1156/21 звернув увагу, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Колегія суддів не погоджується із висновком районного суду про те, що розгляд справи є неможливий до набрання законної сили судовим рішенням у справі №489/6984/23. Так, суд першої інстанції, у порушення вимог п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не врахував, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій цивільній справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №489/6984/23, суд першої інстанції має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи. Також, зазначивши справу №489/6984/23, до вирішення якої зупиняється провадження у даній справі, суд першої інстанції не навів беззаперечних обставин, які б унеможливлювали розгляд даної справи та виключали для суду можливість на підставі поданих сторонами доказів провести розгляд справи та встановити фактичні обставини, перевірити доводи та заперечення сторін та надати їм відповідну правову оцінку. На думку колегії суддів, розгляд справи №489/6984/23 не перешкоджає з`ясуванню обставин у цій справі, не є правовою підставою для зупинення провадження на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України та негативно впливає на право позивача на розумні строки розгляду справи. За такого, оскільки судом першої інстанції не визначено, яким чином впливає розгляд іншої справи та унеможливлює розгляд даної справи, судом не проаналізовано та не встановлено, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі, то відсутні і правові підстави для зупинення провадження у справі у розумінні положень ст.251ЦПК України. Також з матеріалів справи вбачається, що провадження у цивільній справі за №489/6984/23 відкрито раніше (ухвала суду про прийняття до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 30 листопада 2023 року), ніж провадження у даній справі (ухвала про відкриття провадження у цивільній справі від 09 червня 2025 року). Проте суд першої інстанції не з`ясував підстави позову у цивільній справі №489/6984/23, як елементу його змісту, та не встановив на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач ОСОБА_3 у справі за №489/6984/23 просить про захист свого права. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду від 23 липня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При цьому, оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат у даній справі колегією суддів не вирішується. Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником адвокатом Бєловою Родікою Володимирівною, задовольнити. Ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2025 року про зупинення провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: В.В. Коломієць Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2025 року