Постанова 4824 № 711/10059/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 711/10059/25 Головуючий у суді першої інстанції - Демчик Р.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/5987/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Черкаського апеляційного суду, Кропивницького апеляційного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Черкаського апеляційного суду, Кропивницького апеляційного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просить залучити відповідача ДКС, відповідно до ст. 25 БКУ; стягнути на його користь з належного відповідача судовий збір в сумі 440,40 грн; судові витрати в справах в сумі 6092 грн, та 280 грн у даній справі; матеріальну шкоду в сумі 1 862 896 грн та моральну шкоду в сумі 55 60 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що у провадженні суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа №706/875/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на договором позики. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.08.2028 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі основного боргу 1360 доларів США та пеню за невиконання умов договору у розмірі 11764 долари США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 21.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Скасовано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.08.202. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та пені за договором позики задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 1360 доларів США та 680 доларів США неустойки, а всього 2040 доларів США, що еквівалентно 54 670 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову у розмірі 768,40 грн. Вважаючи, що під час розгляду судами цієї справи йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, 04.04.2024 він звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаського апеляційного суду в складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення процесуальних, судових, матеріальних та моральних збитків внаслідок порушень всіх процесуальних норм ЦПК України у справі №706/875/19 (справа №711/3215/25). Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.04.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду в складі ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення процесуальних, судових, матеріальних та моральних збитків внаслідок порушень всіх процесуальних норм ЦПК України в справі №706/875/19. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.04.2025 повернуто особі, яка її подала. Позивач вважає, що за таких підстав йому гарантований судовий захист на відшкодування завданої майнової, матеріальної, моральної шкоди судами, які порушили всі процесуальні та матеріальні норми, катуючи його фізично та морально в Уманському міськрайонному суді. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалу суду мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погодившись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року визначено підсудність справи Київському апеляційному суду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Черкаський апеляційний суд проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Відзиви від інших учасників справи до Київського апеляційного суду не надходили. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частини 2 статті 16 ЦК України. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Згідно з ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 заявив вимоги до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Черкаського апеляційного суду, Кропивницького апеляційного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яких він визначив як відповідачів по справі. Предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому суддями Уманського міськрайонного суду Черкаської області та Черкаського апеляційного суду під час ухвалення рішень по цивільній справі №706/875/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на договором позики, а також постановленням ухвали Кропивницького апеляційного суду у справі у справі №711/3215/25. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами. Частинами 1, 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом З аналізу означених норм як матеріального, так і процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що чинним законодавством України не передбачено розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Суд правильно зауважив, що оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій, а також про стягнення із них процесуальних, судових, матеріальних та моральних збитків. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, у випадку їх допущення судами (суддями) після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею, колегією суддів) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2025 року в справі № 308/14962/23 (провадження № 61-16135св24), що застосовується суддею до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України. Згідно з ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, встановивши, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за вказаним позовом. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а зводяться до незгоди скаржника з висновком суду про неможливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 22 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома