Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/3349/25

10.09.25 22-ц/812/1576/25 Справа № 487/3349/25 Головуюча у 1-й інстанції Афоніна С. М. Провадження № 22ц/812/1576/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 вересня 2025 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем: Шурмою Є. М., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва, постановлену 10 липня 2025 року під головування судді Афоніної С. М. у приміщенні суду у місті Миколаєві зі складанням повного судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (далі - Служба у справах дітей) про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою компенсації та визнання права власності, В С Т А Н О В И Л А: У травні 2025 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей з позовом про припинення права на частку у спільному майні із виплатою компенсації та визнання права власності на частку. В обґрунтування пред`явленого позову зазначав, що йому належить частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на його ім`я 10 листопада 2021 року та зареєстрованого за №7101. Відповідачу відповідно належить право на частку у праві спільної часткової власності на цю квартиру. Крім того позивачу належить 2/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 8 грудня 2021 року, зареєстрованого за №3939, а також частини з 1/3 частини успадкованої після смерті батька сторін, а відповідачу відповідно право на частини в порядку спадкування за законом з 1/3 частини, що належала батьку за життя, у праві спільної часткової власності на цю квартиру. Між тим виділ та 1/12 частин цих часток в натурі, що належать відповідачу, є неможливим, у зв`язку із чим позивач пропонував відповідачу грошову компенсацію його часток, але він відмовився. Оскільки належні сторонам частки у праві спільної часткової власності не можливо виділити в натурі сторони не можуть в повній мірі розпоряджатись та користуватись своїм майном, що змусило позивача звернутись до суду із цим позовом. Ухвалою судді Заводського районного суд увід 29 травня 2025 року за позовом відкрито провадження. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходив з того, що позов поданий особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, оскільки не досягла повноліття. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу про залишення його позову без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права під час її постановлення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом порушено вимоги ЦПК України та Сімейного кодексу України про права неповнолітньої особи, яка може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин у яких вона особисто бере участь, якщо інше не встановлено законом. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд керувався пунктом 1 частини 1 статті 257 ЦПК України з тих підстав, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. З такими висновками суду слід погодитись, враховуючи наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме: часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 та 11/12 часток на квартиру АДРЕСА_3 за цією ж адресою (а.с. 4, 8, 16-18). Іншим співвласником цього нерухомого майна є відповідач. Тому, звертаючись до суду з цим позовом, неповнолітній позивач ОСОБА_3 , просив припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на належні йому частки у цьому нерухомому майні в порядку статті 365 ЦК України, вважаючи, що ці частки є незначними, та просив стягнути з нього, неповнолітньої особи, грошову компенсацію їх вартості, з подальшим визнанням за ним права власності. Наявність у себе джерел доходу неповнолітній позивач не навів. Втім, винесення судом рішення, у цьому разі та за умов доведення підстав для припинення права власності іншого співвласника на частину належного йому майна, можливо лише після внесення ініціатором спору вартості частки на депозитний рахунок відповідно до частини 2 статті 365 ЦПК України. Тому наступне стягнення чи виконання цього судового рішення може стати обов`язком для неповнолітньої особи, грошові зобов`язання якої за положеннями статті 99 Податкового Кодексу України підлягають виконанню не нею особисто, а її батьками до набуття цією особою цивільної дієздатності в повному обсязі. Саме батьки неповнолітніх і неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань. Отже, спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна між неповнолітнім власником та іншою фізичною особою, вирішення якого є можливим лише з письмового нотаріального дозволу батьків і дозволу органу опіки та піклування згідно до статті 32 ЦК України. Стягнення або виплата неповнолітньою особою коштів на користь іншої особи та відповідно настання відповідальності за невиконання такого обов`язку лише за підтвердженням джерел доходів неповнолітнього або за рахунок батьків, якщо угода потребує їх дозволу. Тобто, на відміну фізичної особи мати цивільну правоздатність (статті 25, 26 ЦК України), яка виникає у неї з моменту народження, цивільна дієздатність фізичної особи визначається досягненням певного віку або пов`язується з виникненням певних умов (статі 30-32, 34-35 ЦК України) та є підставою для несення нею цивільної відповідальності за неналежність виконання або невиконання своїх прав та обов`язків (статті 33 ЦК України). Внаслідок цього вчинення неповнолітньою особою правочинів з нерухомим майном, вимагає не лише її особистої участі, а ще обов`язкової участі батьків та дозволу органу опіки та піклування. Таким чином особиста участь неповнолітньої особи у спорах, що виникають з правовідносин стосовно нерухомого майна або стягнення з неї грошових коштів, вимагає обов`язкової участі її законних представників та дозволу органу опіки та піклування. При тому вимагає не формального залучення в якості представників, а участі, як повноцінної сторони у судовому процесі за відсутності у неповнолітнього особистого джерела доходів для виплати іншому співвласнику грошової компенсації при набутті ним права власності на частку у праві спільної часткової власності. У відповідності до змісту статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді ( цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, яка досягли повноліття, а також юридичні особи. В той же час неповнолітні особи, віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи. За наведеного аналізу норм права, колегія суддів висновує, що у цьому спорі позов подано особою, яка не має повної процесуальної дієздатності, а тому розгляд цієї справи за формальної можливості неповнолітнього звертатися до суду відповідно до частини 1 статті 18 СК України, не призведе до його вирішення за неможливості залучення у справу в якості позивача його законного представника, який може набувати процесуальні права та обов`язки. Про це свідчить і внесення на депозит ТУ ДСА коштів для подальшого їх стягнення з неповнолітнього власника іншою особою - ОСОБА_5 , яка не є ані учасником справи, ані законним представником неповнолітнього позивача. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано собою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Таким чином підстави для скасування законного та обґрунтованого судового рішення про залишення позову неповнолітнього ОСОБА_3 без розгляду відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні, внаслідок чого подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова Т. В. Крамаренко