Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/7239/20

29.01.24 22-ц/812/154/24 Справа № 487/7239/20 Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко В. В. Провадження № 22ц/812/154/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 січня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючої- судді: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О. В., Серебрякової Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Кузьменко В. В. в місті Миколаєві о 9 годині 00 хвилині зі складанням його повного тексту, по справі за позовом Обласного комунального підприємства (ОКП) «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми боргу за теплову енергію, поставлену для опалення належних йому нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року включно в загальному розмірі 51 322 грн 19 коп., а також збитків від інфляції на суму 4 545 грн 41 коп. та 3% річних на суму 3 180 грн 30 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання, а всього суму заборгованості в розмірі 59 047 грн 90 коп.. В обґрунтування позову зазначало, що починаючи з 24 жовтня 2017 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 , де розташовані належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення, загальною площею 464кв.м., з яких він частину приміщень, а саме площею 189,3кв.м., передав 5 вересня 2016 року у власність іншої юридичної особі, а іншу частину (площею 274,7кв.м.) залишив у своїй власності. Тому в період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року для утримання належного відповідачу майна надавалася теплова енергія, яку він споживав, але не оплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість на суму 59 047 грн 90 коп.. Позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу укладення договорів та сплати отриманих послуг, але ОСОБА_1 на звернення не реагував та борг за споживання теплової енергії не сплатив. У відзиві на позовну заяву відповідач вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивачем не доведено направлення та вручення відповідачу договорів про надання теплової енергії та рахунків за поставлене тепло. Строк нарахування таких послуг перевищує строк позовної давності. Крім того відповідач не є власником приміщень, до яких постачалося тепло, оскільки 5 вересня 2016 року передав право власності на частину приміщень ТОВ «Біном СТ», а іншу частину 24 липня 2020 року продав ОСОБА_2 .. Внаслідок чого відсутні підстави для стягнення заборгованості разом зі збитками від інфляції та 3% річних. У відповіді на відзив ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» вказала на помилковість доводів відповідача, оскільки підприємство звернулося до суду виключно в межах строку позовної давності та просило про стягнення за поставлене тепло до нежитлових приміщень, загальною площею 274,7кв.м., які у період з жовтня 2017 року до квітня 2019 року належали відповідачу ОСОБА_1 . Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2023 року позов ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 борг за поставлену теплову енергію в сумі 51 322 грн 19 коп., а також збитки від інфляції на суму 4 545 грн 41 коп. та 3% річних на суму 3 180 грн 30 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання. Розподілено судові витрати. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію до належних йому на праві власності нежитлових приміщень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність рішення, яке порушує його законні права та інтереси, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На його думку позивачем не обґрунтовано, а судом першої інстанції не перепровірено розрахунок постачальника з постачання теплової енергії до приміщень відповідача згідно до положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22 листопада 2018 року (далі Методика №315 від 22.11.2018). Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 25 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав. При вирішенні справи судом встановлено, що 27 липня 2010 року відповідач ОСОБА_1 придбав у власність нежитлові приміщення, загальною площею 464кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14), частину з яких, загальною площею 189,3кв.м., ним продано 5 вересня 2016 року ТОВ «Біном СТ», яке в свою чергу, 24 липня 2020 року здійснило відчуження на користь ОСОБА_2 (а.с.15, 172). Іншу частину приміщень, площею 274,7кв.м., у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач 6 грудня 2010 року зареєстрував на себе за адресою: АДРЕСА_3 , та 27 червня 2019 року за актом приймання-передачі нерухомого майна передав їх у власність ТОВ «НПВ Інвестиції» (а.с.171). Отже, в період з 5 вересня 2016 року по 27 червня 2019 року ОСОБА_1 був власником нежитлових приміщень, загальною площею 274,70кв.м., які повинен був утримувати, як власник майна, у відповідності до частини 4 статті 319, статей 320, 322 ЦК України. Починаючи з 24 жовтня 2017 року нежитлові приміщення, площею 274,7кв.м., які належать ОСОБА_1 , та зареєстровані за адресою : АДРЕСА_3 , є частиною будинку АДРЕСА_3 , де створено ОСББ «Авіатор-2», системи теплопостачання якого є спільними та підключені разом до централізованої системи постачання, до якої подається тепло позивачем ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» (а.с.12-64). Листами від 10 березня і 10 листопада 2017 року, 14 травня 2018 року, направленими ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , останньому запропоновано укласти договір на куплю-продаж теплової енергії та сплатити борги за спожиту теплову енергію у відповідності до виставлених рахунків (а.с.17-41, 94-125). Разом з тим ОСОБА_1 договір купівлі-продажу теплової енергії не підписано, борги за спожиту теплову енергію не сплачені. За розрахунком сум, які підлягають сплаті за утримання майна, що належить власнику будинку, який підключений до централізованої системи теплопостачання будинку, що знаходиться на балансі ОСББ, та не вимагає складних розрахунків, які наведені у надісланому на його адресу договорі купівлі-продажу та рахунків за спожите тепло у кожний опалювальний сезон, оскільки визначається відповідно до розміру тарифу/внеску за 1Гкал, помноженого на загальну площу майна власника (а.с.17-41, 94-125), відповідачу ОСОБА_1 за утримання належних йому нежитлових приміщень, площею 274, 7кв.м., за період, починаючи з 1 жовтня 2017 року по квітень 2019 року, включно, нараховано 51 322 грн 19 коп. вартості наданих послуг з постачання тепла. Але сума боргу відповідачем не оплачена та претензій з неправильного врахування загальної площі приміщень відносно тарифу не пред`явлено. Не надано відповідачем і заперечень щодо правильності нарахованих позивачем сум до суду першої та апеляційної інстанцій, зокрема неправильного врахування площі, неправильності визначеного розміру тарифу за Гкал тощо. Самі доводи, наведені у скарзі, щодо Методики №315 від 22.11.2018 мають узагальнений характер, містять деякі витяги з її положень та не мають конкретики стосовно неправильності здійсненого позивачем розрахунку. Таким чином, спір у справі, за якою відкрито провадження, та яка переглядається у суді апеляційної інстанції, виник між постачальником тепла та власником нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, з приводу сплати останнім відповідних платежів за поставлену, спожиту ним, але неоплачену теплову енергію. Відповідно до частини 3 статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. В силу пункту 5 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Відповідно до статті 7 цього Закону обов`язки співвласників багатоквартирного будинку включають забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечення технічного обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. Тому звертаючись до суду з позовом, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» правильно посилалося на загальне централізоване опалення будинку АДРЕСА_2 , де за відокремленою адресою розташовані нежитлові приміщення, належні відповідачу, система теплопостачання яких під`єднана до системи теплопостачання будинку, до яких одночасно подається тепло позивачем, яке споживається усіма співвласниками будинку та відповідачем, як власником нежитлових приміщень, але своєчасно останнім не оплачено. Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції закону, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Для отримання такої комунальної послуги, як постачання теплової енергії, за приписами пункту 1 частини 2 статті 7 цього Закону та статті 24 Закону України «Про теплопостачання» індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір у порядку та випадках, визначених законом. Проект такого договору, підписаного позивачем, з додатками, направлено на адресу відповідача, яким такий примірник не підписано та не повернуто на адресу постачальника теплової енергії. Не здійснено відповідачем і робіт по відключенню від системи теплопостачання у відповідності до порядку, визначеному спеціальними нормативно-правовими актами. Тобто ОСОБА_1 , як власником нежитлових приміщень, загальною площею 274,7кв.м., у період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року теплова енергія спожита без укладення договору та без оплати за її фактичне споживання. Згідно із статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Виконання такого обов`язку фактичним споживачем послуг за загальними нормами цивільного права покладено на нього у відповідності до статті 11, частини 1 статті 14, статті 526 ЦК України. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв`язки. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, та відповідно до статті 509 ЦК України означають правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку. Отже, у розумінні положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» і Закону України «Про теплопостачання», а також положень Методики №315 від 22.11.2018, власник майна, яке розташовано у багатоквартирному будинку, що має спільні мережі теплопостачання, незважаючи на наявність окремо зареєстрованої адреси, повинен сплатити надані йому послуги з постачання теплової енергії за фактом їх надання, навіть без укладення договору. Але при цьому може оспорити якість та кількість наданих послуг у відповідності до статей 7, 8 та 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». В той же час актів-претензій матеріали справи не містять. Тому, аналізуючи наведені норми права за правильно встановлених судом першої інстанції обставин, які перепровірені колегією судів, слід дійти висновку, що відповідач ОСОБА_1 , будучі у спірний період власником майна, розташованого у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , за відокремлено зареєстрованим номером 10/10, в силу приписів закону був зобов`язаний сплачувати платежі за надані послуги з постачання теплової енергії за встановленими тарифами у Гкал, помноженими на площу нежитлових приміщень в 274,7кв.м., незалежно від наявності підписаного договору. За надані ОСОБА_1 фактичні послуги у відповідності до Методики №315 від 22.11.2018, на яку міститься посилання у наданих позивачем розрахунках, які не спростовані належним чином відповідачем в процесі розгляду справи, нараховано борг на суму 51 322 грн 19 коп.. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За частиною 2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи наведене, в межах доводів апеляційної скарги, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та збитків від інфляції судом першої інстанції визначено у відповідності до здійснених позивачем нарахувань та за період, коли відповідач був власником нежитлових приміщень, а тому за відсутності спору з правильності обрахування сум за статтею 625 ЦК України, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, додатково нарахованих кредитором сум в 3% річних та збитків від інфляції згідно наведеного ним розрахунку в розмірі 4 545 грн 41 коп. і 3 180 грн 30 коп.. За такого через встановлений судами факт невиконання відповідачем, як власником відокремленого майна, яке розташовано у багатоквартирному будинку, своїх обов`язків щодо сплати за поставлене тепло, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків. На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова Т. В. Серебрякова