Постанова 4812 № 487/714/25

15.07.26 22-ц/812/1489/26 Справа № 487/714/25 Головуюча у 1-й інстанції Афоніна С. М. Провадження № 22ц/812/1489/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 15 липня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем: Повертайленко Ю. В., за участю: заявниці ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Афоніної С. М. у приміщенні суду в місті Миколаєві о 16 год 20 хв зі складанням повного судового рішення, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Миколаївська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі МО ТЦК), Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю до часу відкриття спадщини, - В С Т А Н О В И Л А: 31 січня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свою представницю ОСОБА_3 , звернулася до суду з заявою про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю, протягом не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що познайомилася зі своїм чоловіком ОСОБА_4 у 2016 році, між ними виникли почуття взаємоповаги та любові, невдовзі вони почали проживати разом в квартирі заявниці за адресою АДРЕСА_1 , створивши сім`ю як чоловік та дружина. ОСОБА_4 мав інвалідність у зв`язку з пульмонологічним захворюванням та отримав кімнату у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , де був зареєстрований з 2018 року, але фактично ніколи не проживав. ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який не мав власної родини та сприймав сім`ю батька із ОСОБА_6 як власну. У зв`язку з перебуванням ОСОБА_4 у безпорадному стані, усі турботи пов`язані з похованням його загиблого сина взяла на себе заявниця. У червні 2023 року ОСОБА_7 проведено операцію з відновлення зору, після чого його стан здоров`я почав стрімко погіршуватись та ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Зазначала, що через похилий вік шлюб не реєстрували, оскільки і так розуміли, що створили сім`ю, тому з 2016 року фактично проживали як чоловік та дружина, були пов`язані спільним побутом та вели спільний бюджет та господарство. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на залишок сум одноразової грошової допомоги, призначеної після загибелі його сина, тому заявниця, отримавши у 2024 році відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії в порядку прийняття нею спадщини, звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак у задоволенні цих вимог відмовлено на підставі рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2024 року. Посилаючись на ці обставини та необхідність встановлення для неї факту проживання зі спадкодавцем не менш п`яти років до часу відкриття спадщини задля оформлення спадкових прав на належні спадкодавцю виплати, які він оформив за життя, але не отримав повністю, заявниця просила задовольнити її вимоги. У відзиві на заяву представник заінтересованої особи МО ТЦК заперечував щодо її задоволення та встановлення факту, вважаючи що обґрунтовуючи необхідність встановлення проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, заявниця вказує на отримання недоплачених сум одноразової грошової допомоги, внаслідок чого має місце спір про право, який має розглядатись в порядку позовного, а не окремого провадження. Посилався на відповідну судову практику. Надав заяву про закриття провадження у справі, з підстав пред`явлення заявницею заяви з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, посилаючись на набрання законної сили рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2025 року, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 19 лютого 2025 року заінтересована особа МО ТЦК клопотав про залучення співвідповідача Міністерства оборони України. 1 квітня 2025 року представник зацікавленої особи Миколаївської міськради надав додаткові пояснення у справі, зазначивши, що лише надання допомоги одинокій особі похилого віку, яка є спадкодавцем, та яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, так як для підтвердження цього факту мають слугувати виключно докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї тощо, і тому факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка не може бути встановлений лише на підставі показів свідків та наявності спільних фотографій за відсутності інших доказів. 21 травня 2025 року заявниця ОСОБА_1 надала письмові докази у вигляді квитанцій на купівлю побутової техніки та клопотання про виклик свідків. У червні 2025 року ОСОБА_1 надано письмові пояснення з детальним обґрунтуванням вимог з посиланням на судову практику ВС та рішення Європейського суду з прав людини за обставин, зазначених нею у поданій заяві. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 вересня 2025 року залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи Міністерство оборони України. 6 жовтня 2025 року надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 5 листопада 2025 року заінтересованою особою Міністерство оборони України подано заяву, в якій викладено заперечення щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Вказував, що заявниця, реалізуючи право на отримання спадщини, не зазначає відомостей про інших родичів померлого ОСОБА_4 , окрім померлого сина, які також набули право на спадщину. Тому зазначав про наявність у поданій заяві ознак спору про право, який повинен розглядати в порядку позовного, а не окремого провадження, та неналежність поданих ОСОБА_1 доказів. Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд виходив з недоведення заявницею за допомогою письмових доказів та показів свідків факту її проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 , за його життя, з 2016 року по 16 серпня 2023 року, зокрема, за відсутності підтвердження обставин щодо їх спільного побуту, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків, що могло беззаперечно свідчити на користь того, що їх відносини мали характер сімейних. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповної оцінки обставин справи та наданих доказів, а також з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити подану нею заяву у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначила, що обставини викладені нею у поданій заяві, підтверджені у судових засіданнях за допомогою доказів, таких як копій спільних фотознімків, виписок з лікувальних установ та медичних карт, документів із замовлення поховання ОСОБА_7 та його сина, чеки та гарантійні талони за придбання побутової техніки. Внаслідок цього вважала висновок суду помилковим стосовно того, що нею не подано достатньо доказів, які б підтверджували факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Вважала ухвалене рішення таким, що порушує її права, оскільки надані документи про стан здоров`я ОСОБА_7 свідчать про її турботу про нього як про члена її родини, а надані акти про проживання підтверджують факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_7 в її квартирі. Посилалась на відповідну судову практику. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. При вирішенні справи судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві часткової спільної власності ОСОБА_1 , в частині 2/3 частки, де вона є зареєстрованою та постійно проживає. (т.1 а.с.11, 42-44). На підставі її звернення мешканцями будинку АДРЕСА_4 складено акт від 11 вересня 2023 року, в якому зазначено про фактичне проживання заявниці ОСОБА_1 за цією адресою в період з 2016 року по 16 серпня 2023 року разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як чоловіка з дружиною (т. 1 а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (т.1 а.с.25, 34-35) і після його смерті відкрилася спадщина у виді 15 000 000 грн одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка йому була призначена за життя на підставі протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України №83/168 від 10 березня 2023 року, у зв`язку з загибеллю його сина старшого солдата ОСОБА_5 (т.1 а.с.49, 41, 14, 20-24, 30, 32). Посилаючись на неповне отримання ОСОБА_4 за життя, призначеної одноразової грошової допомоги, та постійне проживання його разом із заявницею однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 подала заяву про прийняття нею спадщини (т.1 а.с.51, 42, 48), на що отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та звернулася до суду вперше а встановленням факту проживання з нею померлого за його життя однією сім`єю як чоловіка та дружини (т.1 а.с.51, 63). Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу відмовлено, та у змісті судового рішення судом надана оцінка усім поданим заявницею доказам, зокрема, і складеному акту мешканцями будинку АДРЕСА_4 , фотографіям, показанням сусідів та даних про поховання, які визнані недостатніми та неналежними за відсутністю підтвердження спільного проживання як однієї родини з веденням спільного побуту та наявності спільного бюджету тощо, що повинно бути притаманно подружжю ( т. 1 а.с.56-62). Після чого, у січні 2025 року звернулася до суду із цією заявою про встановлення іншого юридичного факту, а саме її спільного проживання з ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю протягом не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. На підтвердження цих обставин надала ті ж самі докази, що надавала суду під час свого звернення до суду із заявою про встановлення іншого факту, у задоволенні якого їй було відмовлено. Зокрема, надала довідку Миколаївського обласного центру обліку бездомних громадян, видану 7 липня 2016 року, що ОСОБА_4 станом на час її видачі перебував на обліку в центі як особа, яка не має постійного місця проживання і переважне місцезнаходження якої може бути зареєстроване за адресою АДРЕСА_5 , ( т. 1 а.с.23). ОСОБА_4 мав інвалідність ІІ групи безстроково ( т. 1 а.с.36,37,47) та проходив стаціонарне лікуванні в Обласній офтальмологічній лікарні, крім того за життя отримував консультації офтальмолога та пульмонолога та інших фахівців, де місцем його проживання вказано за адресою АДРЕСА_6 (т.1. а.с.12, 31, 38, 39, 40, 79-80, 71). Така ж адреса проживання значиться у документах про смерть ОСОБА_4 , який помер внаслідок хвороби 16 серпня 2023 року (т. 1. а.с.25, 34-35, 65). В той же час ОСОБА_1 надані копії документів про здійснення поховання ОСОБА_4 та оплату нею ритуальних послуг (т. 1 а.с.26, -27, 48, 65-66), а також фотографії, на яких вона зображена разом із особою, яка нею же позначена, як ОСОБА_4 , та іншими особами ( т. 1 а.с.66-76), квитанції з придбання 3 серпня 2019 року Led телевізору Sony з кронштейном та послугою налаштування, газової плити Indesit, 15 червня 2019 року мультиварки і 29 серпня 2023 року, після смерті ОСОБА_7 вимірювача артеріального тиску ( т. 1 а.с.161-162). Усі ці докази належним чином досліджені та ним надана оцінка під час розгляду першої справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка з дружиною, та вони перепровірені повторно судом під час розгляду цієї справи, яким встановлено, що ці докази за наявністю преюдиційного рішення у справі про відмову у встановленні факту спільного проживання як чоловіка з дружиною, не є належними та достовірними відповідно до статей 77, 79 ЦПК України про встановлення іншого факту спільного проживання однією сім`єю цих самих осіб. З аналізу статті 3 СК України, розділу V СК України та змісту статті 64 ЖК України вбачається, що законодавцем до визначення однієї сім`ї віднесено, крім одинокої особи, ще чоловіка та дружину, батьків та дітей, усиновлювачів та усиновлених, дідів та бабусь, прабабусь та прадідів, онуків, правнуків, братів та сестер. Тому, зважаючи на те, що заявниці вже відмовлено судом у встановленні спільного проживання однією сім`єю з померлим, як дружини та чоловіка, то подавши до суду нову заяву про спільне проживання з померлим однією сім`єю, без зазначенням статусів членів такої сім`ї, заявницею ОСОБА_1 фактично заявлено про спільне проживання однією сім`єю, знову як чоловіка і дружини, але вже з підстав, передбачених статтею 1264 ЦК України та статтею 315 ЦПК України, оскільки іншого статусу такої сім`ї нею не наведено. За такого складення 20 січня та 17 березня 2025 року актів про фактичне не проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_7 у період з 6 листопада 2017 року по 16 серпня 2023 року (т. 1 а.с.78, 174), не має правового значення, за відсутністю доказів ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету та піклування осіб один про одного, як членів однієї родини. У цьому разі, установивши, що у справі відсутні докази на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю протягом п`яти років до його смерті, як чоловіка та дружини, на підставі рішення суду від 11 жовтня 2024 року, або з будь-яким іншим статусом членів такої сім`ї що є відмінним від чоловіка та дружини, за відсутністю пов`язаності таких членів сім`ї спільним побутом, спільним бюджетом, веденням спільного господарства та відсутності взаємних спільних прав і обов`язків протягом не менше п`яти років до смерті ОСОБА_4 , судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Фактів допущення місцевим судом процесуальних порушень, які є самостійною підставою для скасування рішення суду, внаслідок неповного з`ясування фактичних обставин справи підтвердження не мають. За наведених обставин оскаржуване рішення суду є таким що постановлене з дотриманням норм матеріального права та підстави для його скасування відсутні. Підстав для перерозподілу витрат в суді апеляційної інстанції немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова