Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/8495/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5436/25 Справа № 200/8495/19 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №200/8495/19за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення, зобов`язання виконати певні дії, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року,ухвалене у складі судді Кудрявцевої Т.О.,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення, зобов`язання виконати певні дії, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 20 лютого 2018 року працівниками ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», правонаступником якого є АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», за адресою: АДРЕСА_1 було проведено перевірку дотримання споживачем ОСОБА_1 «Правил використання електричної енергії», за результатами якої складено акт серії Н №135048 та 23 лютого 2018 року ухвалено рішення, яким встановлено порушення останнім п.48 правил ПКЕЕ й у зв`язку з чим нараховано суму у розмірі 14 88,76 грн. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року, ухваленим за результатами розгляду справи №206/3866/18, позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (акт серії Н №135048 та рішення від 23 лютого 2018 року) залишено без задоволення. З посиланням на те, що вказане рішення комісії порушує його права, а також, враховуючи те, що неодноразові звернення останнього стосовно заміни дерев`яного стовпа залишились без реагування, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, посилався на те, що неправомірні дії відповідача зі складання вищезазначеного акту та відключення світла, спричини йому значні труднощі в побуті, що стало передумовою для зміни звичного темпу життя. У зв`язку з цим, позивач ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з даним позовом в якому просив скасувати рішення засідання комісії 5 РЕМ ПАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про розгляд актів про порушення Правил користування електричною енергією, для населення, що оформлено протоколом №600/135048 від 23 лютого 2018 року, постановленим відповідачем на підставі акту від 20 лютого 2018 року серії Н№135048 про виявлення порушення п.48 Правил користування електричною енергією для населення, а саме: самовільне підключення до електричної мережі поза приладом обліку відкритим способом з метою без облікового споживання електроенергії шляхом накиду проводу 2,5 кВт, після відключення від електричної мережі; зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо відновлення порушених прав ОСОБА_1 шляхом безкоштовного підключення до споживання електричної енергії за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 , та безкоштовної заміни електричної опори (дерев`яного стовпа) на залізобетонну; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» Біла Т.А., яка діє за довіреністю, подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що дане рішення суду прийнято внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неповному дослідженню доказів, що мають істотне значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не визнавав дії відповідача, щодо складеного Акту про порушення, відключення його від електропостачання незаконними, а відтак відповідач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства, виключно в межах ПКЕЕЕ та ПРРЕЕ, а тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача. Вказує, що суд ухвалюючи рішення не зазначив, яка саме правова норма не дотримана та/або порушена відповідачем по відношенню до позивача. Звертає увагу, що позивач більше року не допускав представників відповідача на його об`єкт для відновлення електричної енергії, а після вже тривалого відновлення електричної енергії ввів суд в оману, що є зловживанням процесуальними правами. Зазначає, що позивач не надав до суду докази, які саме додаткові зусилля для захисту своїх прав і для їх відновлення докладалось останнім. У зв`язку з чим просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2025 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Окрім цього, апеляційна скарга містить вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Позивач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача і позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до копії акту про порушення №135048 від 20 лютого 2018 року, складеного комісією 5 РЄС ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», встановлено, що споживач ОСОБА_1 при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_2 , порушив п.48 Правил користування електричною енергією, що виразилося у самовільному підключенні електроустановок струмоприймачів до електричної мережі з порушенням схеми обліку. Згідно копії протоколу №600/135048 від 23 лютого 2018 року щодо розгляду акта про порушення №135048 від 20 лютого 2018 року встановлено, що споживач на своєму об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 порушив ПРРЕЕ. У зв`язку з зазначеним прийнято рішення виконати нарахування згідно з пп.5 п.3.1 Методики обчислення розміру відшкодування збитків завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем правил споживання електроенергії. Обсяг нарахованої електроенергії 8743 кВт*г, що становить 14 588,76 грн. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року, ухваленого за результатами розгляду справи №206/3866/18, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відмовлено у відшкодуванні збитків за рахунок ОСОБА_1 , нарахованих за протоколом №600/135048 від 23 лютого 2018 року з розгляду акта про порушення №135048 від 20 лютого 2018 року, у зв`язку з не доведенням факту порушення споживачем ПРРЕЕ. Відповідно до копії витягу з протоколу №4/19-ПС, 23 січня 2019 року акт про порушення №135048 від 20 лютого 2018 року анульовано та вирішено здійснити заходи по підключенню згідно ПРРЕЕ. Відповідно до копії акту від 26 серпня 2020 року, наданого представником відповідача, за адресою: АДРЕСА_2 було відновлено електропостачання 26 серпня 2020 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., яка є співмірною з понесеними позивачем моральними стражданнями, передумовою яких стали дії відповідача, оскільки наявні у матеріалах справи докази свідчать про протиправність складання акту, на підставі якого позивача було відключено від енергопостачання. Позивач погодився з даним рішенням і в апеляційному порядку його не оскаржував. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду наступне. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)). По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18)). У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що "причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). У справі, що переглядається, при зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що внаслідок протиправних дій товариства йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої він (позивач) оцінив у 50 000 грн. Задовольняючи частково позов суд послався на ст.23 ЦК України згідно якої моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Встановивши фактичні обставини справи, які підтверджуються відповідними доказами, суд першої інстанції вірно виходив з доведеності судовим рішенням неправомірності дій відповідача щодо складання акту про порушення позивачем правил користування електричною енергією для населення і відключення від енергопостачання житла позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність моральних страждань позивача, оскільки сам факт відключення від енергопостачання житла і тривалий процес захисту позивачем по даній справі своїх прав, свідчать про зміну звичайного ритму його життя, наявності перешкод у доступі до відповідних комунальних послуг, які є базовими у житті сучасної людини. Як роз`яснив в п.9 своєї Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами Пленум Верховного Суду України - визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суду слід виходити з конкретних обставини справи, глибини, тривалості і ступеню моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках і інш. Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром матеріальної компенсації моральної шкоди позивача, оскільки він ґрунтується на засадах законності, розумності та справедливості, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, які не спростовані відповідачем. Суд правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для його скасування, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, і не тягнуть скасування оскаржуваного рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив су­дове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року немає. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної ін­станції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд від­повідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року у цивільній справі №200/8495/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 08.09.2025р. Головуючий суддя О.В.Агєєв