Постанова 4803 № 199/6157/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7353/23 Справа № 199/6157/19 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Барильської А.П., суддів: Максюти Ж.І., Новікової Г.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , та уклав договір користування електричної енергії як фізична особа, побутовий споживач для побутових потреб. Під час технічної перевірки стану електричних приладів обліку і електроустановок у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що проводилась 04 вересня 2018 року, представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» були виявлені порушення Правил, що зафіксовано у відповідному акті: порушення п.2.3.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживання електричної енергії на не побутові потреби, тобто електроенергія споживається на потреби підприємницької діяльності (розташована мийка автомобілів). Акт про порушення №133262 складений 04 вересня 2018 року у присутності споживача ОСОБА_1 , який він підписав його без будь-яких зауважень. Оскільки вказані дії споживача є порушеннями правовідносин у сфері електроенергетики, що регламентуються вимогами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 та ст.714 ЦК України, тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь матеріальні збитки у сумі 21 465,41 грн, а також судові витрати. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2023 року позов АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності, що є самостійною підставою для скасування рішення, оскільки він зареєстрований не за місцем об`єкту, за яким йому інкримінують порушення Правил споживання електричної енергії. Вказував, що акт про порушення №1133262 від 04 вересня 2018 року складений з порушеннями, зокрема при складенні акту був відсутній споживач та були відсутні незаінтересовані особи, відтак, даний акт не може вважатися дійсним, засвідчувати обставини, зафіксовані в ньому та бути підставою для донарахування обсягу спожитої електричної енергії. Зазначав, що нормами ПРРЕЕ не передбачено застосування відповідальності за споживання електричної енергії на не побутові потреби. 09 жовтня 2023 року АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надали відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказували, що акт складений у відповідності до вимог законодавства та відповідач повинен відшкодувати спричинені підприємству збитки. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 21465,41 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового приміщення житлова будівля приміщення (у тому числі прибудова літ 2А1-1, та прибудова літ 2А2-1), загальною площею 537 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20 грудня 2015 року ПН ДМНО ОСОБА_2 . Після ознайомлення з технічними умовами стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, ОСОБА_1 15 листопада 2017 року уклав договір про приєднання до електричних мереж №50028788/1050 як фізична особа. 04 вересня 2018 року, під час технічної перевірки стану електричних приладів обліку і електроустановок, у відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» були виявлені порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, що зафіксовано у відповідному акті, а саме: порушення п.2.3.12, 5.5.5.8., 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії - споживання електричної енергії на непобутові потреби, тобто електроенергія споживається на потреби підприємницької діяльності (розташована мийка автомобілів). Дані обставини підтверджуються Актом про порушення №1133262, складеним 04 вересня 2018 року у присутності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з п.2.3.12, 5.5.5.8, 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312, Актом технічної перевірки від 04 вересня 2018 року . В акті про порушення №1133262 від 04 вересня 2018 року зазначена дата проведення засідання комісії по розгляду складеного акту про порушення, з яким відповідач був ознайомлений. 20 вересня 2018 року, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , відбулося засідання комісії з розгляду Акту про порушення №1133262 від 04 вересня 2018 року. Рішенням комісії, відповідачу нарахувана вартість необлікованої електричної енергії в сумі 21 465,41 грн та складено протокол №66/18. 05 жовтня 2018 року на адресу відповідача направлено протокол засідання комісії про прийняте рішення, розрахунок та досудова претензія, однак відповідачем вказана сума сплачена не була. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду знайшло своє підтвердження наявність з боку відповідача порушень Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №317, що призвело до збитків у сумі 21 464,41 грн, розмір яких розрахований відповідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року №562 про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, яка діяла на момент існування правовідносин, та підлягає стягненню з відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час виниклих між сторонами правовідносин, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на час виниклих між сторонами правовідносин, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до визначень, що містяться у Правилах роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ): споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність, на підставі відповідного договору з учасником ринку, у тому числі за договором постачання електричної енергії споживачу; об`єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування; постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору; Відповідно до частини 1,3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Пунктом 2.3.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №317, встановлено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання. Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, обліковується та оплачується окремо за відповідними тарифами. Згідно пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії зобов`язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; 4) здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; 5) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 6) забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України;10) узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності;19) своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень;20) не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача тощо. З аналізу наведеного норм законодавства вбачається, що відносини з приводу постачання електричної енергії виникають між безпосереднім виконавцем відповідної послуги, тобто постачальником електричної послуги, та її споживачем. При цьому, законодавець чітко визначає, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг, тобто вказаний перелік є вичерпним. При цьому, законодавець надає чітке визначення хто може бути споживачем таких послуг, зазначаючи, що споживачем є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, яка є власником відповідного нерухомого приміщення, що постачається електричною енергією, та/або фактичний користувач, який купує електричну енергію для власного споживання. Таким чином, саме на споживача покладаються і певні законодавчі обов`язки та наслідки порушення покладених на нього обов`язків, зокрема, визначених Правилами роздрібного ринку електричної енергії,. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в частині того, що нормами Правил роздрібного ринку електричної енергії не передбачено застосування відповідальності за споживання електричної енергії на не побутові потреби, колегією суддів не беруться до уваги з вищенаведених підстав. У разі виявлення на об`єкті побутового споживача будь-яких порушень Правил роздрібного ринку електричної енергії, складенні відповідного акту про порушення та звернення до суду із позовом про відшкодування збитків, спричинених споживачем електричних послуг, на позивача покладається обов`язок по доказуванню, що відповідач є дійсним споживачем даної послуги, тобто на нього покладаються відповідні обов`язки та вже потім, які порушення з його боку були виявлені та чим це підтверджується. За підпунктом 3 пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об`єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Відповідно до пункту 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу. У пункті 8.2.5 Правил зазначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення. Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення, про що зазначається в акті про порушення. В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи). Як вбачається із матеріалів справи, Акт про порушення №133262 складений 04 вересня 2018 року у присутності споживача ОСОБА_1 , який він підписав його без будь-яких порушень та зауважень, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що акт він не підписував не можуть бути прийняті до уваги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) зроблено висновок про те, що акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Згідно із положеннями пункту 8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків. Як вбачається із матеріалів справи, 20 вересня 2018 року, за відсутності відповідача ОСОБА_1 ,належно повідомлено про час та місце проведення засідання комісії, відбулося засідання комісії з розгляду акту про порушення №1133262 від 04 вересня 2018 року, на якому прийнято рішення про нарахування вартості необлікованої електричної енергії в сумі 21 465,41 грн та складено протокол №66/18. 05 жовтня 2018 року на адресу відповідача направлено протокол засідання комісії про прийняте рішення, розрахунок та досудова претензія. У частині третій статті 12, частині першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 2 жовтня 2018 року, у справі № 910/18036/17. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою, другою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми. Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача. Предметом позовних вимог у справі є стягнення вартості необлікованої електроенергії, у зв`язку з чим визначальним питанням є саме доведеність факту порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії споживачем. Наявність або відсутність такого порушення має бути встановлена судом з урахуванням усіх обставин, пов`язаних із цим порушенням. З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено заявлені позовні вимоги та доводи, приведені в апеляційній скарзі, цього не спростовують. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності, що є самостійною підставою для скасування рішення, оскільки відповідач зареєстрований не за місцем об`єкту, за яким йому інкримінують порушення правил споживання електричної енергії, колегія суддів не бере до уваги, у зв`язку з наступним. Статтею 378 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. З матеріалів справи вбачається, що після прийняття у даній справі заочного рішення, відповідач звертався до суду з заявою про його перегляд, яку було задоволено та заочне рішення скасоване. Також відповідач надав відзив на позовну заяву. Втім, а не у заяві про перегляд заочного рішення, ні у відзиві, відповідач не вказував про те, що дана справа непідсудна Амур-Нижньодніпровському районному суду м.Дніпропетровська. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми відшкодування збитків. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: А.П. Барильська Судді: Ж.І. Максюта Г.В. Новікова