Постанова 4814 № 554/12516/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/12516/24 Номер провадження 22-ц/814/2579/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Панченко О.О., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Шмигло Інни Андріївни, яка діє в інтересах Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 серпня 2024 року Полтавський окружний адміністративний суд у справі № 440/7927/24 ухвалив рішення, яким визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2021 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/7215 від 20.05.2024 року та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/7215 від 20.05.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили. Головне управління ПФУ в Полтавській області листом від 16.09.2024 року №16508-15299/Г-02/8-1600/24 повідомило, що виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 по справі №440/7927/24 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2021 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/7215 від 20.05.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та нараховано доплату пенсії з 01.02.2021 по 31.02.2022 у розмірі 8068,00 гривень. Позивач зазначає, що судове рішення не виконане відповідачем в повному обсязі, оскільки, як зазначає відповідач, виплата коштів на виконання судових рішень здійснюватиметься в порядку черговості в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. В зв`язку з не виконанням Рішення суду, відповідач спричинив моральну шкоду яка полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа, зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв`язку з порушенням його прав людини, нарахованих йому Конституцією Українита чинними міжнародними договорами, що викликало у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву. У даному випадку, позбавлення позивача єдиного джерела існування, при цьому - систематичне, не дивлячись на вже існуючу низку судових рішень, якими неодноразово встановлювалось неправомірність дій відповідача як пенсійного органу щодо припинення виплати пенсій з підстав, не передбачених Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Безперечно позбавлення пенсії позивача у спосіб не передбачений законодавством, є знущанням над людиною похилого віку, приниженням її гідності та людської особистості, суспільної значимості людини, є дискримінацією по відношенню до інших пенсіонерів за ознакою місця проживання, що вказує на різне поводження, що у сукупності вочевидь, природно призводить до розпачу людини, душевних страждань, які пов`язані із усвідомленням доведення людини похилого віку по суті до стану жебракування, усвідомленням непотрібності людини у суспільстві, стану безвиході у взаємовідносинах з державним органом, який своїми діями не тільки усвідомлено та вочевидь порушує мої права, але й підриває авторитет Держави, яка у Конституції України, як соціальному договорі, задекларувала те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3 Конституції України). Таким чином, беручи також до уваги наявність очевидних порушень прав позивача на отримання пенсії, як єдиного доходу, наявну очевидну вину відповідача у позбавленні його джерела існування (пенсії), позивач приходить до висновку, що він має право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правовідносин сторін, обставин справи та засад розумності і справедливості. Спричинену моральну шкоду оцінює в 20 000 грн. та просить суд стягнути на його користь з відповідача. Рішенням Октябрський районний суд м. Полтави від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди було задоволено частково. Стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень. Стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області на користь держави суму судового збору у сумі 968,96 гривень на реквізити: IBAN UA 908999980313111256000026001, МФО 899998, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету37993783. З вказаним рішенням суду не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та подало апеляційну скаргу, в якій прохає Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19.03.2024 р. по справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у їх задоволені відмовити. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини по справі, а рішення прийнято з неправильним застосування норм матеріального права та процесуального права. Стверджує, що відповідно до п. 9 Постанови № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зокрема вказує, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Акцентує увагу, що ОСОБА_1 , не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування, такі докази не зазначаються у рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 19.03.2025 № 554/12516/24. В доводах апеляційної скарги зазначає, підставами для зменшення витрат на правову допомогу припустився суттєвої помилки. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/7927/24 від 07 серпня 2024 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2021 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/7215 від 20.05.2024 року та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФП63453/7215 від 20.05.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили. В Листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.09.2024 року на №ВЕБ-16001-Ф-С-24-147134 від 09.09.2024 р. вказано про те, що Рішення суду виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, а також, що виплата коштів на виконання судових рішень здійснюватиметься в порядку черговості в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/7927/24 від 07 серпня 2024 року Відповідач зобов`язаний не лише здійснити перерахунок, що ним було зроблено, але й виплатити ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 з урахуванням грошового забезпечення, що зроблено не було по дату звернення позивача з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що саме з вини відповідача позивачу не нарахована та невиплачена своєчасно пенсія в належному розмірі, відповідно до вимог законодавства. Після набрання Рішення законної сили, відповідач продовжив не виконувати покладені на нього як Законом, так і Рішенням суду обов`язки, чим спричинив моральну шкоду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої вказаної статті кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У статтях 55,56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, а саме завдана шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. З матеріалів справи вбачається, що позивач за рішенням суду Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/7927/24 від 07.08.2024 року, встановлена протиправність дій ГУ ПФУ в Полтавській області. Вина відповідача полягала в невиконанні рішенні суду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Оскільки для наявності зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1173ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12,81ЦПК України є обов`язком позивача. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В даному випадку кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року). Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач довів глибину душевних страждань, їх характер та тривалість. В той же час, судом першої інстанції було не вірно вказаного порядок стягнення коштів на користь позивача присуджених витрат за моральну шкоду, замість вірної вказівки про стягнення з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача, суд необґрунтовано вказав про необхідність стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 в розмірі 10000 грн. моральної шкоди, у зв`язку з чим судове рішення в цій частині підлягає зміні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. . Одночасно, колегія суддів зауважує, що підстав для задоволення апеляційної скарги позивача в частині його не згоди з розміром відшкодування за спричинену моральну шкоду не має, оскільки при її визначенні судом першої інстанції були дотримані загальні засади розумності, справедливості, пропорційності та цілком враховано як тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке тривало близько одного місяця, так і характер отриманих позивачем страждань. На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення місцевого суду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Шмигло Інни Андріївни, яка діє в інтересах Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року- змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції. «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.» Судові витрати у вигляді судового збору за апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області віднести за рахунок держави. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2025 року Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ____________________ О.І. Обідіна _________________ О.О. Панченко