Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/1275/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2444/23 Справа № 177/1275/22 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №177/1275/22 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близького родича на виробництві, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року (суддя Березюк М.В., повний текст судового рішення складено 07 грудня 2022 року), в с т а н о в и в : В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близького родича на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_2 . Її син, перебуваючи на посаді складача потягів залізничного цеху №1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час виконання свої трудових обов`язків, 11 грудня 2007 року об 01 годині 30 хвилин в результаті нещасного випадку на виробництві, отримав ураження технічним електричним струмом, в результаті чого у віці 38 років помер. Зазначила, її померлий син завжди піклувався про неї, був сенсом її життя, як люблячої матері, його смерть стала для позивача невиліковною психологічною травмою. Позивачкою пережиті довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку із смертю сина; значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який вона відчуває в своєму житті; позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки. Вказані обставини викликають відчуття постійного хвилювання, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Перелічені негативні явища не можуть не турбувати, не можуть не викликати страждання, стрес, депресію, у зв`язку з чим факт моральних страждань є очевидним. Просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті близького родича на виробництві, у розмірі 350000 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близького родича на виробництві, задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті близького родича на виробництві, 350000,00 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з порушення норм процесуального та матеріального права, не ґрунтується на повному всебічному і об`єктивному з`ясуванні обставин справи у їх сукупності, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Прямих протиправних дій, які б находились в причинному зв`язку з настанням нещасного випадку на виробництві відповідач не вчиняв, натомість основна вина лежить саме на ОСОБА_2 , котрий самовільно залишив своє робоче місце та проникнув до кабельної галереї, котра не була його робочим місцем і не мала жодного відношення до виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків на посаді складача потягів. При цьому, смерть ОСОБА_2 сталася не при виконанні ним своїх трудових обов`язків, а дії ОСОБА_2 в кабельній галерей кабелем високої напруги також не були пов`язані з виконанням ним трудових обов`язків, адже він займав посаду складача потягів, а не електрика. У зв`язку з чим, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не може нести відповідальність за смерть ОСОБА_2 та є неналежним відповідачем у даній справі. Суд першої інстанції був зобов`язаний врахувати дані обставини при винесенні судового рішення та визначенні розміру моральної шкоди. Вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванні, не врахував особисту вину ОСОБА_2 , протиправність його діяння, наявність причинного зв`язку між самовільним залишенням робочого місця і проникненням до кабельної галереї ОСОБА_2 та його смертю, а отже суд першої інстанції не визначив суму грошового відшкодування відповідно до засад розумності та справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» без задоволення, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року без змін. Зазначила, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в своїй апеляційній скарзі не зазначив, в чому саме полягає незаконність, обґрунтованість рішення, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи. В апеляційній скарзі відсутні посилання на відповідні докази та норми права, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, установлену судову практику по даній категорії справ. Представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка. Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS-повідомлення. У відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційний суд розглянути справу за її відсутності (а.с. 136-143). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно з свідоцтва про народження ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 64). Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63). Згідно із довідкою про причину смерті, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від ураження технічним електричним струмом, що з`явилося причиною смерті (а.с. 61, 62). Актом формою Н-5 від 03 червня 2008 року спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин, у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з сином позивачки, визначено, що нещасний випадок зі смертельним наслідком зі складачем потягів 5-го розряду залізничного цеху № 1 ОСОБА_2 стався під час здійснення ним спроби крадіжки кабельної продукції у кабельній галереї, що розташована поряд з 15-м залізничним шляхом станції «Аглофабрика», що не є його робочим місцем, та не пов`язана з виконанням ним своїх трудових обов`язків. В акті зазначено, що комісія не вбачає посадових осіб підприємства, відповідальних за нещасний випадок зі смертельним наслідком зі складачем потягів 5-го розряду залізничного цеху № 1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 (а.с. 90-96). Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області про встановлення факту нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин, таким, що пов`язаний з виробництвом, відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у справі №210/5713/20 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області про встановлення факту нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області про встановлення факту нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, задоволено. Визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин у кабельній галереї на відмітці +3,6м, яка розташована поряд з 15-м залізничним шляхом станції «Аглофабрика» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом. Визнано недійсним та скасовано акт М 22 форми НПВ, затверджений 04 червня 2008 року, складений спеціальною комісією, утвореною наказом Криворізького гірничопромислового територіального управління Державного комітету з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду від 13 березня 2008 року №31-р, за результатами повторного розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 11 грудня 2007 року з ОСОБА_2 . Постанова набрала законної сили 05 липня 2022 року (а.с. 105-110). Постановою Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року залишено в силі зі зміною його мотивувальної частини, виклавши її в редакції цієї постанови. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами статтями 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивачки моральну шкоду у зв`язку із смертю сина. Внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці позивачка втратила свого сина. Позивачка пережила душевні страждання, зумовлені передчасною трагічною смертю сина, переносить моральні страждання. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено залежно від характеру та обсягу страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Апеляційний суд не погоджується з вказаними висновками. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною 8 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-18013сво18) зроблено правовий висновок, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди». Частиною 2 статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України. Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України. За результатами спеціального розслідування складено акт №3 про нещасний випадок,який стався з ОСОБА_2 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин на підприємствіПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», не пов`язаний з виробництвом. Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди в наслідок смерті працівника необхідно встановити наявність протиправності в діях особи, що завдала такої шкоди, настання самої моральної шкоди, вина особи, що завдала такої шкоди, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та настанням моральної шкоди. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, а також правове врегулювання відносин за участю відповідних органів державної влади, відносин між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні унормовано Законом України «Про охорону праці». Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про охорону праці» дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 27 вказаного закону встановлено, що нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 160 КЗпП України постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що на роботодавця покладено обов`язок щодо здійснення контролю за додержанням всіма працівниками вимог нормативних актів про охорону праці. У акті № 22 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», встановлено, що нещасний випадок стався не на робочому місці складача потягів ОСОБА_2 , та не пов`язаний з виконанням ним своїх трудових обов`язків. Комісія прийняла рішення, що нещасний випадок зі смертельним наслідком зі ОСОБА_2 , вважати не пов`язаним з виробництвом, випадок взяти на облік, як непов`язаний з виробництвом, скласти акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом за формою НПВ. Згідно із положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачці моральної шкоди, останньою надано до суду наступні докази: постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, якою визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин у кабельній галереї на відмітці +3,6м, яка розташована поряд з 15-м залізничним шляхом станції «Аглофабрика» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом. Але постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року залишено в силі зі зміною його мотивувальної частини, виклавши її в редакції цієї постанови. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. Таким чином, на теперішній час є дійсним акт формою Н-5 від 03 червня 2008 року спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 11 грудня 2007 року о 01 годині 30 хвилин, у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з сином позивачки, відповідно до якого нещасний випадок зі смертельним наслідком зі складачем потягів 5-го розряду залізничного цеху № 1 ОСОБА_2 стався під час здійснення ним спроби крадіжки кабельної продукції у кабельній галереї, що розташована поряд з 15-м залізничним шляхом станції «Аглофабрика», що не є його робочим місцем, та не пов`язана з виконанням ним своїх трудових обов`язків. В акті зазначено, що комісія не вбачає посадових осіб підприємства, відповідальних за нещасний випадок зі смертельним наслідком зі складачем потягів 5-го розряду залізничного цеху № 1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 . Тобто не встановлено протиправність дій відповідача, його вини у заподіянні моральної шкоди позивачці та причинного зв`язку між шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні. Виходячи з недоведеності позивачкою усіх складових делікту, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити частково. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близького родича на виробництві, відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 березня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста