Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 120/3200/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 120/3200/24 Головуючий у 1-й інстанції: Янківська В.П. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року, із врахуванням абзаців 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в спірні періоди не виплачував індексацію грошового забезпечення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року адміністративну справу № 120/3200/24 передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року; Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є обов`язковою державною соціальною гарантією, яка має забезпечувати підтримання купівельної спроможності доходів громадян в умовах зростання цін. За період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач уже здійснив виплату позивачу індексації із застосуванням базового місяця «січень 2008» на виконання рішення у справі № 580/8296/21, тому у задоволенні цієї частини позову відмовив. Водночас у частині, що стосується періоду з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року, суд встановив, що відповідач при нарахуванні індексації не врахував вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, які передбачають, зокрема, необхідність зіставлення розміру підвищення доходу з сумою індексації для визначення її розміру в місяці підвищення, а також врахування всіх складових доходу, що не мають разового характеру. Обов`язок правильно визначити ці показники покладається саме на відповідача як роботодавця та вказав на аналогічну правову позицію Верховного Суду у справах № 420/6982/21, № 620/3282/18 і № 240/11882/19. Крім того, суд відхилив клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, наголосивши, що на час виникнення спірних правовідносин (до 19 липня 2022 року) норма про строк звернення до суду у трудових спорах щодо виплати належних сум при звільненні не передбачала жодного обмеження, тому позов подано в межах допустимого строку. На підставі цього суд частково задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність відповідача у частині неврахування окремих положень Порядку № 1078 і зобов`язавши провести відповідний перерахунок індексації за спірний період. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дубко С.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та ухвалити нове, яким їх задовольнити. Вважає, що суд помилково не врахував, що за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач був зобов`язаний нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січня 2008 року, що підтверджується чинною редакцією пункту 5 Порядку № 1078 та стало предметом усталеної судової практики Верховного Суду. Наголосив, що суд першої інстанції, хоча й зазначив про факт виплати позивачу коштів у сумі 85 927, 87 грн, не дослідив у належний спосіб правову природу такої виплати, яка, на думку скаржника, була здійснена у зв`язку з виконанням іншого судового рішення і не охоплювала повністю усю належну суму індексації, що мала бути нарахована на законних підставах відповідно до Порядку № 1078. Водночас, судом не надано оцінки бездіяльності відповідача в частині ненарахування індексації з правильним базовим місяцем - січнем 2008 року, ще до прийняття та виконання судового рішення у справі № 580/8296/21. Крім того, суд першої інстанції неправомірно звузив обсяг зобов`язань відповідача лише до часткового періоду і не враховав правову позицію Верховного Суду, згідно з якою з 01 грудня 2015 року до моменту фактичного підвищення посадових окладів у березні 2018 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців залишається січень 2008 року. Натомість суд безпідставно визнав позов у цій частині таким, що не підлягає задоволенню, попри наявність усіх законних передумов. Також скаржник акцентує увагу на тому, що судом не надано належної правової оцінки порушенню відповідачем положень абзаців 4- 6 пункту 5 Порядку № 1078 у частині індексації грошового забезпечення з березня 2018 року, зокрема щодо необхідності врахування співвідношення між сумою підвищення доходу та розміром можливої індексації. Посилаючись на численні правові висновки Верховного Суду (у т.ч. у справах № 420/6982/21, № 380/23487/21, № 440/5333/21), апелянт доводить, що у березні 2018 року мав місце обов`язок роботодавця нарахувати індексацію як різницю між сумою індексації, що склалась, і сумою підвищення доходу, якщо остання не перекриває першу. Водночас у скарзі вказано на недопустимість відповідачу тлумачити власні дискреційні повноваження як підставу для ненарахування обов`язкової індексації, що є порушенням принципу правової визначеності та верховенства права. Визначення базового місяця має нормативний характер і не належить до дискреції органу, що здійснює нарахування. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що з 28 листопада 2015 року до 27 липня 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_4 . В лютому 2024 позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом про інформацію щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення. Відповідач листом № 1021/7/355 від 15 лютого 2024 року повідомив, що 24 червня 2022 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/8296/21 проведена виплата індексації грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008» в сумі 85 927, 87 грн. Щодо виплати індексації за період 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року зазначено про те, що виплата індексації не проводилась. Не погодившись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Відповідно до частин першої та шостої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Частиною сьомою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). За приписами пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом. Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: - 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року); - 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року). Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року), «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: - підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або - зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. У період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 є січень 2008 року. З наведеного слідує, що у спірному періоді (з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 не були дискреційними, оскільки нормами зазначеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17. Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналогічні правові висновки висловив Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а. У зв`язку з цим колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач 24 червня 2022 року здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 85 927, 87 грн на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/8296/21, яким було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Посилання апелянта на те, що зазначена сума нібито не охоплює усі належні до виплати суми індексації, є необґрунтованим припущенням. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що здійснена виплата є неповною або розрахована з порушенням чинного законодавства. Водночас, відповідно до статті 77 КАС України саме позивач несе обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині, а також для повторного зобов`язання провести нарахування індексації за період, щодо якого вже здійснено виплату відповідно до судового рішення. Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі незгоди позивача з розміром суми, виплаченої на виконання судового рішення у справі № 580/8296/21, він не позбавлений права звернутись до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, з метою вирішення питання про правильність виконання рішення суду. Разом з тим у межах цієї справи предметом розгляду не є питання відповідності суми фактично здійсненої виплати конкретним розрахункам, а тому зазначені доводи позивача не можуть бути предметом оцінки у цьому провадженні. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, колегія суддів зазначає таке. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 травня 2022 у справі № 380/11404/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Так, зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, що стало підставою для зміни місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям, на березень 2018 року. При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3 пункту 5 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку №1078). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078). До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078. В той же час, відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. В листі від 15 лютого 2024 року № 1021/7/355 відповідач зазначив про те, що нарахування сум індексації з 01 березня 2018 року здійснювалось у розмірі 0, 00 грн. За приписами абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: - розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21. З огляду на наведені норми законодавства та усталені правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку здійснити належний розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року згідно з вимогами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Суд першої інстанції правильно зазначив, що обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу у березні 2018 року та розрахунку можливої індексації з метою порівняння цих величин покладається саме на відповідача. Оскільки відповідач повідомив, що нарахування індексації за відповідний період здійснювалося у розмірі 0, 00 грн, без проведення належного порівняльного розрахунку у розумінні абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, така поведінка свідчить про протиправну бездіяльність з боку суб`єкта владних повноважень. Крім того, враховуючи, що у справі відсутні докази проведення такого розрахунку чи надання суду обґрунтованої позиції щодо перевищення розміру підвищення доходу над сумою можливої індексації, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року відповідає положенням чинного законодавства, є законним і обґрунтованим При цьому, враховуючи обставини того, що за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2021 року жодна виплата індексації позивачу не проводилась, посилання на необхідність врахування раніше виплаченої суми є безпідставним. Колегія суддів також зазначає, що відсутність у резолютивній частині рішення суду першої інстанції прямої вказівки на необхідність здійснення розрахунку індексації як різниці між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу не є порушенням прав позивача. Такий спосіб розрахунку прямо визначений положеннями абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 та є обов`язковим для застосування при виконанні судового рішення. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при здійсненні перерахунку та виплати індексації зобов`язаний керуватися вимогами чинного нормативного акту незалежно від того, чи міститься відповідна формула в тексті резолютивної частини рішення. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.