Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/11199/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11199/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Бєлової Л.В., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач/ГУ ПФУ в Черкаській області) про: - визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області під час проведення перерахунку пенсії за рішенням суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 580/3448/19 щодо застосування заробітку без урахування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у частині доплати за понаднормовий стаж роботи понад 20 років відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, починаючи з 01 березня 2019 року; - зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області скасувати рішення про перерахунок пенсії у частині доплати за понаднормовий стаж роботи понад 20 років відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у розмірі 1 % від заробітку, без застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 березня 2019 року та прийняти нові рішення про перерахунок пенсії за віком у частині доплати за понаднормовий стаж роботи понад 20 років у розмірі 1 % від заробітку, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 березня 2019 року та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконання рішення суду у справі № 580/3448/19 відповідач неправильно визначив заробіток при перерахунку пенсії у частині доплати за понаднормовий стаж роботи понад 20 років. Вважає, що відповідач всупереч вимог частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ при розрахунку доплати за понаднормовий стаж роботи понад 20 років станом на 01 березня 2019 року, 01 березня 2020 року, 01 березня 2021 року, 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року застосував не розміри заробітних плат, з яких обчислив пенсію за віком, а заробіток станом на 01 січня 2018 року у розмірі 8 688, 76 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами вже були предметом судового розгляду у справі № 580/3448/19, за результатами якого набрало законної сили рішення, яким визначено спосіб і порядок перерахунку пенсії позивача, зокрема із застосуванням частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII із врахуванням надбавки за понаднормативний стаж у розмірі 1 % від заробітку за кожний повний рік понад 20 років. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, визначено заробіток для її обчислення, нараховано доплату за 18 років понаднормового стажу у фіксованому розмірі 1 563, 98 грн та виплачено суму заборгованості за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2024 року у повному обсязі. Факт виконання рішення підтверджений матеріалами пенсійної справи та завершенням виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення. Доводи позивача щодо неправильного застосування відповідачем коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати при визначенні розміру доплати фактично зводяться до незгоди з порядком виконання рішення у справі № 580/3448/19, а не до виникнення нового самостійного спору. Відтак такі вимоги повинні розглядатися в межах судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до статті 383 КАС України, а не шляхом подання нового позову. У межах цієї справи позивач не конкретизував оспорювані суми та не сформулював вимоги щодо визначення конкретного розміру недоплати, що унеможливлює вихід суду за межі заявленого предмета спору відповідно до статті 9 КАС України. Оскільки рішення суду у попередній справі набрало законної сили, виконане відповідачем, а заявлені вимоги стосуються фактично контролю за його виконанням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та відмовив у його задоволенні повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність нового спору та безпідставно ототожнив спірні правовідносини у цій справі з правовідносинами, що були предметом розгляду у справі № 580/3448/19. У справі № 580/3448/19 предметом спору було незаконне зменшення розміру пенсії внаслідок застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, тоді як у цій справі спір виник з приводу правильності визначення розміру заробітку, з якого обчислюється 1 % доплати за кожний рік понаднормового стажу. Це інший предмет спору та інші фактичні обставини, оскільки питання, з якого саме заробітку має обчислюватися 1 % доплати (з урахуванням щорічної індексації чи із заробітку станом на 01 січня 2018 року без індексації), раніше судом не досліджувалося. Після виконання рішення від 28 жовтня 2022 року між сторонами виникли нові спірні правовідносини щодо застосування відповідачем під час перерахунку конкретного розміру заробітку для обчислення доплати за понаднормовий стаж. Тому, такі дії не є виключно стадією виконання рішення, а становлять самостійний предмет судового контролю. Суд першої інстанції не з`ясував характер правовідносин, які виникли після перерахунку пенсії, та не перевірив, чи є вони тотожними тим, що були предметом попереднього спору, чим порушив норми процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи. Фактично відповідач продовжив застосовувати для розрахунку доплати фіксований заробіток 8 688, 76 грн, внаслідок чого розмір доплати залишився 1 563, 98 грн, попри зростання заробітку для обчислення основного розміру пенсії (10 165, 86 грн; 11 284, 10 грн; 12 525, 35 грн; 14 278, 89 грн; 17 091, 85 грн; 18 452, 36 грн відповідно до різних періодів). Вказане суперечить як Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, так і Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та фактично призвело до зменшення відсоткового співвідношення доплати до заробітку. Суд першої інстанції безпідставно погодився із застосуванням відповідачем положень абзацу 2 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, тоді як для осіб категорій 1-4, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає застосуванню саме частина друга статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII. Посилаючись на практику Верховного Суду та інші судові рішення, апелянт наполягає, що спір є самостійним, виник після виконання попереднього рішення суду, а тому не може розглядатися виключно в порядку судового контролю за виконанням рішення відповідно до статті 383 КАС України. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Черкаській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. Рішення у справі № 580/3448/19 було виконано у повному обсязі, що підтверджується здійсненим перерахунком пенсії з 01 січня 2018 року, нарахуванням доплати за понаднормовий стаж у розмірі 1 % від заробітку за кожний повний рік понад 20 років та виплатою заборгованості. Факт повного виконання рішення підтверджено також закінченням виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення. Доводи апелянта зводяться до незгоди з порядком виконання рішення суду, а не свідчать про виникнення нового самостійного публічно-правового спору. Відповідач наголошує, що спосіб перерахунку пенсії був прямо визначений судом у попередній справі, зокрема із застосуванням частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, і саме в межах такого способу і здійснено розрахунок. При визначенні розміру доплати за понаднормовий стаж відповідач правомірно виходив із заробітку, встановленого для обчислення пенсії станом на 01 січня 2018 року, оскільки рішення суду не передбачало щорічного перегляду бази для нарахування 1 % доплати у зв`язку з подальшими індексаціями. Застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати здійснюється при визначенні основного розміру пенсії, але не змінює порядок обчислення доплати за понаднормовий стаж, якщо інше прямо не визначено судовим рішенням. Відповідач підтримує висновок суду першої інстанції про те, що у разі наявності сумнівів щодо повноти або правильності виконання рішення у справі № 580/3448/19 позивач мав скористатися механізмом судового контролю відповідно до статті 383 КАС України, а не ініціювати нове позовне провадження. У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, а відзив фактично стосується іншої справи № 580/3448/19, тоді як у цій справі предмет спору є іншим. У справі № 580/3448/19 питання зміни розміру заробітку для обчислення 1 % доплати за кожний повний рік понад 20 років не було предметом розгляду і там не вирішувалося питання про те, чи має змінюватися база для нарахування цієї доплати у зв`язку з подальшою індексацією пенсії. Тому, після виконання рішення у справі № 580/3448/19 між сторонами виникли нові спірні правовідносини, що мають самостійний характер. Позивач також заперечує доводи відповідача про те, що він мав оскаржувати дії в межах судового контролю за виконанням рішення. У цій справі предмет позову та підстави не є тотожними попередній справі, а тому застосування положень КАС України щодо закриття провадження або посилання на відсутність нового спору є помилковим. Відповідач фактично продовжує застосовувати для обчислення 1 % доплати заробіток станом на 01 січня 2018 року (8 688, 76 грн), тоді як із 01 березня 2019 року і надалі заробіток, з якого обчислюється пенсія, зростав унаслідок індексації (10 165, 86 грн; 11 284, 10 грн; 12 525, 35 грн; 14 278, 89 грн; 17 091, 85 грн; 18 452, 36 грн). Це свідчить про те, що 1 % доплати фактично не відповідає 1 % від актуального заробітку, оскільки її розмір залишається незмінним - 1 563, 98 грн, замість значно більшої суми, яка мала б бути при застосуванні проіндексованого заробітку. Посилання відповідача на положення статті 383 КАС України є безпідставним, оскільки предмет позову у цій справі відрізняється від предмета попереднього спору, а отже, відсутні підстави вважати вимоги тотожними. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Посвідченням серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4). Згідно з посвідченням від 21 лютого 2003 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 580/3448/19, яке набрало законної сили, зокрема зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області прийняти рішення про перерахунок та виплату позивачу з 01 січня 2018 року пенсії відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини другої статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням надбавки за понаднормативний стаж роботи в розмірі 1 % від заробітку за кожний повний рік роботи понад 20 років та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат. Згідно з перерахунком пенсії станом на 13 березня 2024 року в пенсійній справі позивача відповідач на виконання вказаного вище рішення суду перерахував його пенсію: - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року середньомісячний заробіток становить 8688.7600, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частини першої статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98 грн; - з 01 березня 2019 року до 30 квітня 2020 року середньомісячний заробіток становить 10165.8600, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частина перша статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98 грн; - з 01 травня 2020 року до 28 лютого 2021 року середньомісячний заробіток становить 11284.10000, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частина перша статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98 грн; - з 01 березня 2021 року до 30 листопада 2021 року середньомісячний заробіток становить 12525.35000, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частина перша статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98грн; - з 01 березня 2022 року до 28 лютого 2023 року середньомісячний заробіток становить 14278.89000, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частина перша статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98 грн; - з 01 березня 2023 року до 29 лютого 2024 року середньомісячний заробіток становить 17091.85000, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частина перша статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98 грн; - з 01 березня 2024 року довічно середньомісячний заробіток становить 18452.36000, а доплата за понаднормовий стаж (абзац 2 частина перша статті 28) (за 18 років) - 1 563, 98 грн. 30 березня 2023 року Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, на підставі якого головний державний виконавець Вельган О.В. 20 серпня 2024 року прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № 75847549. 11 вересня 2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75847549 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. 05 квітня 2024 року позивач звернувся заявою до відповідача, в якій зазначив, що на його картковий рахунок надійшли кошти у розмірах 9 796, 01 грн, 90 006, 28 грн, 128 567, 30 грн та просив надати повну і детальну інформацію про вказані кошти (період, за який вони нараховані та розрахунок їх складових). Листом від 07 травня 2024 року № 6025-5427/З-05/8-2300/24 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило, що для виконання вказаного вище рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до чинного законодавства з урахуванням надбавки за понаднормативний стаж роботи у розмірі 1 % від заробітку за кожний повний рік роботи понад 20 років. Доплата пенсії за період з 01 січня 2018 року до 31 березня 2024 року у сумі 218 573, 38 грн (90 006, 28 грн + 128 567, 30 грн) та пенсія за квітень 2024 року у сумі 9 796, 01 грн перерахована на його картковий рахунок, відкритий в АТ «Райфайзенбанк» 04 квітня 2024 року. Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з позовом до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Водночас Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Зважаючи на встановлені обставини та зміст заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі позивач фактично оскаржує дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення у справі № 580/3448/19, а не порушує новий самостійний публічно-правовий спір. Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 580/3448/19, яке набрало законної сили, було визначено спосіб відновлення порушеного права та прямо зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області прийняти рішення про перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV та частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням надбавки за понаднормативний стаж у розмірі 1 % від заробітку за кожний повний рік роботи понад 20 років. Відтак саме в межах указаного судом способу захисту та визначених ним приписів відповідач здійснював перерахунок пенсії позивача. Доводи позивача у цій справі зводяться до незгоди з тим, що під час виконання зазначеного рішення відповідач визначив базу (заробіток), з якої обчислено 1 % доплати за понаднормативний стаж, без урахування подальшого збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), що застосовувався при перерахунку пенсії у різні періоди. Однак така незгода не свідчить про виникнення інших правовідносин між сторонами чи про появу нового предмета регулювання, натомість стосується оцінки того, чи належним чином відповідач виконав судове рішення, яким уже визначено правову підставу, дату та нормативну конструкцію перерахунку. За змістом процесуального закону та з урахуванням принципу правової визначеності, питання правомірності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, що набрало законної сили, та відповідності таких дій резолютивній частині судового рішення підлягають вирішенню у межах судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у порядку статті 383 КАС України. Саме цей механізм спрямований на забезпечення реального виконання судових актів та усунення порушень, допущених при їх виконанні, без ініціювання нового позовного провадження щодо фактично вирішених підстав спору. Посилання позивача на те, що питання конкретного алгоритму визначення заробітку для 1 % доплати не було предметом розгляду у справі № 580/3448/19, саме по собі не змінює правової природи заявлених вимог, оскільки предметом оскарження є не нове рішення чи новий юридичний факт, а реалізація відповідачем уже встановленого судом обов`язку. Допущення можливості пред`явлення нового позову щоразу, коли сторона не погоджується з порядком виконання рішення, призвело б до фактичного дублювання судового розгляду та підміни спеціального процесуального механізму контролю за виконанням судового рішення повторними позовами, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства та принципами ефективності й остаточності судового захисту. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що позивач у межах цієї справи не конкретизував предмет спору через визначення конкретних сум, з якими не погоджується, та не навів розрахунків належного розміру доплати у заявлені періоди, тоді як адміністративне судочинство ґрунтується на розгляді справи в межах заявлених позовних вимог і доводів сторін. За таких умов відсутні підстави для виходу суду за межі предмета спору та фактичного формування нового змісту зобов`язання відповідача поза процедурою, визначеною для контролю виконання судового рішення. Отже, заявлені позовні вимоги у цій справі спрямовані на перегляд та оцінку порядку виконання рішення у справі № 580/3448/19, а тому підлягають вирішенню у межах судового контролю відповідно до статті 383 КАС України. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються повторно при розгляді іншої справи між тими самими сторонами. Рішення у справі № 580/3448/19 визначило правову природу спірних правовідносин, нормативну модель перерахунку та межі обов`язку відповідача. Повторне звернення до суду з вимогами, які по суті спрямовані на переоцінку правильності виконання цього рішення, суперечило б принципу правової визначеності та остаточності судового акта. У цій справі позивач не посилається на виникнення після 01 січня 2018 року нових юридичних фактів, які б зумовлювали появу самостійного права на інший перерахунок пенсії або зміну її складових поза межами виконання рішення суду. Сам по собі подальший перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією або зміною показників середньої заробітної плати не створює нового публічно-правового спору щодо механізму визначення 1 % доплати, якщо така доплата вже була предметом судового розгляду та врегульована судовим рішенням. Фактично позивач пропонує суду надати нову інтерпретацію способу виконання рішення у справі № 580/3448/19 та сформувати інший алгоритм обчислення доплати, ніж той, який був визначений судом раніше. Проте перегляд способу виконання судового рішення не може здійснюватися шляхом пред`явлення нового адміністративного позову, оскільки це призвело б до процесуального дублювання вже вирішеного спору. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 380/919/24 є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначеній справі істотно відрізняються від спірних у цій справі. У справі № 380/919/24 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність тотожності спорів з огляду на те, що після ухвалення попереднього судового рішення органом Пенсійного фонду було прийнято нове індивідуальне рішення, яким вперше визначено конкретний розмір поновленої пенсії, що й стало самостійним предметом оскарження. Тобто там виник новий спір у зв`язку з прийняттям нового адміністративного акта, який не існував на момент розгляду попередньої справи. Натомість у цій справі позивач оскаржує дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення у справі № 580/3448/19, яким уже визначено спосіб та нормативну модель перерахунку пенсії. Нових юридичних фактів або нового індивідуального рішення, що породжували б інші правовідносини, позивач не зазначає. Отже, правові висновки Верховного Суду у справі № 380/919/24 до спірних правовідносин у цій справі не застосовуються, оскільки фактичні обставини та предмет спору є різними. У зв`язку з наведеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Бєлова Л.В. Штульман І.В.