Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12350/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12350/24 Суддя першої інстанції: Лісовська Н.В. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв Повний текст судового рішення складений 19.02.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Федусика А.Г., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 27.12.2024 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Батьківщина» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2024 №1757 про відповідність товариства п.8 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов`язання виключити ТОВ «Батьківщина» з переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення від 19.11.2024 №1757 (про визнання підприємства таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості з підстав постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання) є незаконним та необґрунтованим, оскільки не містить підстав його прийняття, відомостей щодо наявної податкової інформації, яка стала підставою для прийняття такого рішення, та відомостей щодо конкретних ризикових операцій та/або податкових накладних платника, в яких було зафіксовані ризикові операції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області №1757 від 19.11.2024 про відповідність ТОВ «Батьківщина» критеріям ризиковості платника податку; зобов`язано ГУ ДПС у Миколаївській області виключити ТОВ «Батьківщина» з переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Батьківщина» витрати на правничу допомогу в сумі 9135грн. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що спірне рішення прийнято відповідачем виключно у зв`язку з наявною податковою інформацією, яка отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання підприємством податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що суперечить положенням Порядку №1165, у зв`язку з чим дійшов висновку, що рішення про відповідність товариства критеріям ризиковості є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, у додатковому рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що сума витрат пов`язана з наданням правничої допомоги позивачу становить 9135грн. Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав апеляційні скарги, в яких посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати судові рішення суду першої інстанції та прийняти нові про відмову в задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності платника, з урахуванням даних статистичної звітності за формою 37-сг станом на 01.12.2023, поданої позивачем до повідомлення щодо розблокування податкової накладної, було встановлено, що позивачем зібрано врожай соняшнику у кількості 352т. При цьому, відповідно до даних ЄРПН, платником було реалізовано соняшник врожаю 2023 року у кількості 3215т. та за період з травня 2023 по червень 2024 включно здійснено експортні операції з реалізації олії соняшникової в кількості 2903,19т., шроту соняшникового в кількості 1798,7т. Відповідач зауважує, що саме ця операція була визначена контролюючим органом як ризикова, про що вказано у спірному рішенні (період здійснення господарської операції з 23.05.2024 по 19.11.2024) та, як наслідок, стала підставою для віднесення позивача до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Крім того, відповідач також не погоджується із стягненням на користь позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, оскільки сума витрат у розмірі 9135грн., на його думку, не є пропорційною до предмету спору даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судових рішень в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Батьківщина» 05.07.2001 зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності за КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. /т.1 а.с.29-38/ Також позивач є платником податку на додану вартість за індивідуальним номером 037648014216. /т.1 а.с.40/ Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у Миколаївській області відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою КМУ №1165 від 11.2019 у зв`язку з виявленням обставин та/або отримання інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності прийнято рішення від 19.11.2024 №1757 про відповідність ТОВ «Батьківщина» п.8 Критеріїв ризиковості платника податків за кодом податкової інформації 01 (постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання). /т.1 а.с.42-43/ У графі «Інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» зазначено: в період з 23.05.2024 по 19.11.2024 позивачем здійснено придбання/постачання товарів (код УКТЗЕД - 1512) у платника податку код ЄДРПОУ 03764809, який включено до реєстру ризикових платників. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами пп.20.1.45. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку. Положеннями п.61.1. ст.61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 01.02.2020 року набрав чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (надалі - Порядок №1165). Додатком 4 до Порядку №1165, є форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій прямо передбачено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Пунктами 5, 6 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що положеннями Порядку №1165 передбачено певний алгоритм дій контролюючого органу, за результатом виконання якого ним може бути прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Так, згідно п.5 Порядку №1165, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку тільки той платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. Тобто, процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ризиковості платника податку ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду відповідного питання, лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено. Згідно п.6 Порядку №1165, виявлення обставин та/або отримання інформації може бути самостійною підставою тільки для розгляду комісією регіонального рівня питання виключення платника податку з переліку платників, а не щодо включення його до такого переліку. Отже, розгляд комісією регіонального рівня питання відповідності/невідповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку всупереч передбаченому Порядком №1165 алгоритму дозволяє стверджувати, що контролюючий орган діє не в порядку передбаченому законом, що є порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України. Так, комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН встановлена відповідність ТОВ «Батьківщина» критеріям ризиковості платника податку, а саме п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Згідно п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, які є додатком до Порядку 1165, встановлено наступний критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. В свою чергу, згідно п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано ст.ст.72, 73 ПК України. Відповідно до ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом, виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. Підпунктом 20.1.45 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку. Як зазначалось вище, Комісією ГУ ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН 19.11.2024 прийнято рішення №1757, відповідно до якого позивача визнано таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Колегія суддів зазначає, що бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)» та яка повинна бути розшифрована. У графі «податкова інформація» спірного рішення зазначено: код 01 постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання. У якості інформації, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, зазначено: тип операції постачання/придбання; період здійснення господарської операції з 23.05.2024 по 19.11.2024; код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 1512; податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції 03764809; дата включення платника податку, заподіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 19.11.2024. Проте, колегія суддів зазначає, що податковий номер 03764809 належить безпосередньо ТОВ «Батьківщина». Тобто, податковим органом встановлено, що позивачем здійснювалось постачання/придбання самому собі товарів за кодом 1512, у період з 23.05.2024 по 19.11.2024. Разом з тим, належних пояснень та доказів щодо відповідного висновку податковим органом не надано, так як і не надано відповідних податкових накладних по зазначеним операціям. Колегія суддів враховує, що у постанові від 23.06.2022 у справі №640/6130/20 Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз приписів Порядку №1165 дає підстави вважати, що право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду вказаного питання лише з підстав наявності певної податкової інформації вказаним Порядком не передбачено. Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 виявлення обставин та/або отримання інформації може бути самостійною підставою лише для розгляду комісією регіонального рівня питання виключення платника податку з переліку платників, а не питання щодо включення його до такого переліку. Також, Верховний Суд у постановах від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20 зауважив, що хоча затверджена Порядком №1165 форма рішення і не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, вказана обставина не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України. Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення прийнято фактично у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання останнім податкової накладної/ розрахунку коригування для реєстрації. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження інформації, на підставі якої прийнято оскаржуване рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, відповідачем, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, надано не було. Враховуючи вищевикладене, колегією суддів доходить висновку, що у межах спірних правовідносин відбулось формальне віднесення платника податків до категорії ризикових, без встановлення будь-яких фактичних обставин такої діяльності платника податків, відповідно до поданих для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.11.2024 №1757 про відповідність ТОВ «Батьківщина» критеріям ризиковості платника податку. Водночас, відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.12.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон України №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI). Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України). Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Так, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Батьківщина» витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 25000грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокатом до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 10.11.2020 №10-11-20, специфікацію до договору від 19.11.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2025, довідку-рахунок від 28.01.2025. /т.2 а.с.95-99/ Пунктом 4 специфікації від 19.11.2024 до договору про надання правової допомоги сторони погодили фіксований розмір гонорару у розмірі 25000грн. Відповідно до акту від 28.01.2025 адвокатом було надано наступні послуги: ознайомлення з рішенням контролюючого органу; дослідження судової практики; узгодження позиції з клієнтом; написання позовної заяви; підготовка та подання документів, відповіді на відзив, процесуальних документів щодо забезпечення позову в суді першої та апеляційної інстанцій; участь у судових засіданнях з урахуванням часу на проїзд. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9135грн. З урахуванням наведеного, враховуючи, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому судові рішення в порядку ст.316 КАС України підлягають залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Миколаївській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: А.В. Крусян Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.В. Яковлєв