Постанова 4854 № 420/17270/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17270/25 Суддя першої інстанції: Вовченко О.А. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса Повний текст судового рішення складений: 09.12.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні ді, - В С Т А Н О В И В: 30.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати на його користь грошового забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 05.06.2022 по 19.05.2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; зобов`язання здійснити нарахування та виплату на його користь грошового забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 05.06.2022 по 19.05.2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, у розмірі - 80072,86грн; визнання протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати на його користь грошової допомоги на оздоровлення за 2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; зобов`язання здійснити нарахування та виплату на його користь грошової допомоги на оздоровлення за 2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, у розмірі - 10596,9грн.; визнання протиправною бездіяльність щодо здійснення виплати на його користь матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення у зв`язку з хворобою, передбаченої окремим дорученням Міністра оборони від 09.01.2025 №156/уд; зобов`язання здійснити виплату на його користь матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення у зв`язку з хворобою, передбаченої окремим дорученням Міністра оборони від 09.01.2025 №156/уд; визнання протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати на його користь індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.03.2025, з урахуванням базового місяця - березень 2018, з урахуванням виплачених сум індексації за вказаний період; зобов`язання здійснити нарахування та виплату на його користь індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.03.2025, з урахуванням базового місяця - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум індексації за вказаний період у розмірі - 30331,52грн; визнання протиправною бездіяльність щодо надання йому нової довідки про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023; зобов`язання підготувати та надати до ГУ ПФУ в Одеській області нову довідку про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023; зобов`язання здійснити виплату на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі - 66342грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 05.06.2022 по 10.03.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Позивач вказує, що його грошове забезпечення у період з 05.06.2022 по 19.05.2023 та грошова допомога за 2023 протиправно не обрахована, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначена станом на 01 січня відповідного календарного року. З цих підстав позивач вважає, що йому недоплачено суму основного грошового забезпечення у розмірі 80072,86грн. та 10596,9грн. до виплаченої грошової допомоги на оздоровлення. Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 (у зв`язку з хворобою), позивач вказує, що звернувся до свого командування із відповідним рапортом для здійснення йому виплати такої допомоги, однак відповіді не отримав. Також, у період з 01.01.2024 по 10.03.2025 індексація грошового забезпечення протиправно обраховувалась із визначенням базових місяців січень 2024, січень 2025 замість березня 2018. Сума індексації, що підлягає до виплати, визначена позивачем у розмірі 30331,52грн. Позивач визначає до стягнення суми матеріальної допомоги у розмірі 23772грн. Окрім зазначеного, враховуючи невірний обрахунок відповідачами грошового забезпечення, позивач вважає, що має право на отримання оновленої довідки про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії, з урахуванням індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025 та розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Також, у зв`язку з тим, що при звільненні з військової служби, відповідачі не здійснили з позивачем повного розрахунку по сумам грошового забезпечення, на підставі ст.117 КЗпП України, позивач набув право на отримання середнього заробітку у розмірі 66342грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 05.06.2022 по 19.05.2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 05.06.2022 по 19.05.2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023, яка визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо надання нової довідки про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати до ГУ ПФУ в Одеській області нову довідку про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що з 29.01.2020 у військовослужбовців виникло право на обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, шляхом застосування п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. З цих підстав, суд зазначив, що грошове забезпечення позивача за період з 05.06.2022 по 19.05.2023, у тому числі грошова допомога на оздоровлення за 2023, мають обраховуватись, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет на 2022 рік», «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01 січня. При цьому, суд вказав на відсутність підстав для визначення конкретного розміру належного до виплати позивачу грошового забезпечення з посиланням на відсутність підстав вважати, що відповідачами буде порушено право позивача на належний обрахунок сум грошового забезпечення. Також, суд першої інстанції зазначив, що оскільки вказані виплати (грошове забезпечення, у т.ч. грошова допомога на оздоровлення) мали бути розраховані, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 відповідного календарного року, відповідно їх необхідно врахувати при складенні оновленої довідки позивача про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Водночас, посилаючись на практику Верховного Суду, суд вказав, на необхідність включення індексації до складу грошового забезпечення, відповідно врахувати її при складенні довідки. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025. У рішенні зазначено, що п.6 Окремого доручення №156/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань визначено виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно внаслідок події, яка настала у 2025 або у грудні 2024, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події. При цьому, суд зауважив, що з наданих позивачем документів не вбачається, що події зазначені в наданій медичній документації, настали у 2025 році або у грудні 2024 року. Також, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визначення базового місяця - березень 2018 під час виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.03.2025, оскільки, з урахуванням даного рішення суду, розмір грошового забезпечення позивача, зокрема, посадового окладу з 05.06.2022 зросте. Окрім зазначеного, суд вважав передчасними вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем розрахунку у повному обсязі, а саме не виплачено грошове забезпечення у належному розмірі. Додатковим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000грн.; в іншій частині заяви відмовлено. При ухваленні додаткового рішення, суд вважав, що стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 3000грн., із заявлених адвокатом 10000грн., є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 та військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просять: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції від 09.12.2025 в частині відмови у задоволенні вимог та задовольнити позов; відповідач - скасувати додаткове рішення від 27.01.2026 та відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення у зв`язку з хворобою, передбаченої окремим дорученням МОУ від 09.01.2025 №156/уд, при цьому зазначає, що відповідно до хронології зазначеної у виписному епікризі №971 та виписці №158, перебував на лікуванні у період з 14.01.2025 по 14.02.2025, відповідно до п.п.6.3.3.2 Окремого доручення №156/уд, що залишено поза увагою суду першої інстанції. Стосовно індексації грошового за період з 01.01.2024 по 10.03.2025 із визначенням базового місяця - березень 2018, позивач зазначає, що місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) для всіх військовослужбовців ЗСУ (не залежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли присвоєне чергове військове звання або встановлені різні надбавки та доплати і премії) буде місяць, наступний за місяцем, в якому відбулося підвищення посадових окладів для військовослужбовців відповідно до постанови КМУ. Оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось у березні 2018, то саме цей місяць має бути визначений як базовий при нарахуванні індексації грошового забезпечення за спірний період. Апелянт вважає, що йому протиправно недоплачено індексацію у розмірі 30331,52грн. Надалі, позивач вказує, що вказана сума індексації має бути включена до грошового забезпечення за період з 2024 по лютий 2025 включно, на підставі якого видається довідка про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Також, оскільки усі належні суми грошового забезпечення не були виплачені під час звільнення, позивач зазначає, що останній право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 3000грн. Апелянт зазначає, що акт виконаних робіт №02/05 від 30.05.2025, наданий як доказ наданих послуг у дані справі, був наданий адвокатом позивача та визначений як підстава для стягнення витрат, в іншій справі №420/17272/25. Тобто, як вказує військова частина, представник позивача намагається на підставі одного первинного документу стягнути правничу допомогу по двом різним адміністративним справам, що перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду, що свідчить про наявність ознак зловживання процесуальними правами та введенням суду в оману. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 05.06.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.03.2025 №47 ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.02.2025 №108-РС у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , знято з усіх видів забезпечення при військовій частині НОМЕР_3 . /а.с.14/ Сторонами не заперечується, що у період проходження позивачем служби, зокрема у період з 05.06.2022 по 19.05.2023, його грошове забезпечення (у т.ч. додаткові види грошового забезпечення) нараховувалось та виплачувалось без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року. У квітні 2023 позивачу нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 23772,6грн., що підтверджується карткою особового розрахунку за 2023. /а.с.17/ Згідно наказу військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2025 №47 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, за 2025 позивач не отримав. У лютому 2025 позивач звернувся до заступника командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом, в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу за 2025. До рапорту надано копії наступних документів: довідку ВЛК №719 від 25.07.2024, довідку КНП «ООКЛ ООР» №971 від 23.01.2025, виписний епікриз №971 від 23.01.2025, №158 від 14.02.2025. /а.с.19-26/ Рішення/відповідь, за результатом розгляду рапорту, в матеріалах справи відсутні. Відповідно до довідки-розрахунку військової частини НОМЕР_2 № 1393/ФЕС від 22.04.2025, за період з 05.06.2022 по 10.03.2025 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення: з червня по грудень 2022, з серпня по грудень 2024. /а.с.15/ Сторонами також не заперечується факт того, що індексація грошового забезпечення виплачена без врахування базового місяця - березень 2018. 12.03.2025 військова частина НОМЕР_1 видала позивачу довідку №502/ФЕС про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз.8 п.7 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 (зі змінами). До складу грошового забезпечення включено: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за доступ до державної таємниці і премію. /а.с.15з.б./ Позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи протиправною допущену бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо: обрахунку грошового забезпечення за період з 05.06.2022 по 19.05.2023, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2023, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025; виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.03.2025 без врахування базового місяця - березень 2018. Також, оскільки грошове забезпечення обраховувалось та виплачувалось у зменшеному розмірі, позивач вважає, що має право на отримання оновленої довідки про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії, зокрема із включенням до її складу індексації грошового забезпечення, у тому числі за період з 01.01.2024 по 10.03.2025 без врахування базового місяця - березень 2018. Крім цього, на думку позивача, він набув право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог апеляційним судом не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Так, ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260). Згідно п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Згідно з п.7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Відповідно до п.9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. Пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 визначено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: 6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; 6.2 сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти; 6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме: 6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; 6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення; 6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме: 6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; 6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування; 6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання; 6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; 6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України. З урахуванням зазначених положень, слід зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця. Разом з тим, відповідно до пункту 6.3.3 окремого доручення МОУ №156/уд від 09.01.2025 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події. Колегія суддів зазначає, що дійсно, у 14.01.2025 по 14.02.2025 (понад 30 днів) позивач безперервно перебував на лікуванні у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР та Клінічному санаторії «Аркадія», що підтверджується виписним епікризом №971 та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №158. Однак, вказане лікування пов`язано із захворюванням, яке не потребує проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування, як визначено у пп.6.3.3.2 п.6 окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025. Таким чином, відсутні підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2025. Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.03.2025 із визначенням базового місяця - березень 2018, слід зазначити наступне. Згідно ч.3 ст.9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) . Статтею 1 Закону України №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-ХІІ). Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. (надалі - Порядок №1078) Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 24.02.2016) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. В редакції від 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним. В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення. Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018. Тобто, з квітня 2018 - базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення є березень 2018 до наступного підвищення посадового окладу. Разом з тим, п.3 розділу Прикінцеві положення Закону України від 03.11.2023 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону №1282-XII. Отже, обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалося. Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Таким чином, відсутні підстави для виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 10.03.2025 з урахуванням базового місяця - березень 2018. Щодо зобов`язання здійснити виплату на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність таких вимог, оскільки військова частина НОМЕР_1 не здійснила виплату коштів за вказаним рішенням, з чим погоджується і суд апеляції, зазначаючи наступне. Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України визначено, що У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до обставин даної справи, відповідачем не було виплачено позивачу всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, відповідно, у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Слід зазначити, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. З урахуванням зазначеного, за відсутності факту проведення із позивачем остаточного фактичного розрахунку, вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку у розмірі 66342грн. є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Стосовно стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне. Водночас, відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Згідно з ч.9 ст.139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Так, представник позивача просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 10000грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, до суду першої інстанції надано договір про надання правничої допомоги від 14.04.2025 №14/04/25, додаткову угоду №01/05 від 30.05.2025, акт виконаних робіт №02/05 від 30.05.2025. /а.с.52-53/ В додатковій угоді від 30.05.2025 сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 10000грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №440/7120/20. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи (справа незначної складності), з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000грн. Доводи апеляційної скарги військової частини стосовно того, що акт виконаних робіт №02/05 від 30.05.2025 надавався адвокатом під час розгляду справи №420/17272/25 є безпідставними, оскільки у зазначеній справі позивачу відмовлено у задоволенні позову, та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги не стягувалися. За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для їх скасування. Також, в суді апеляційної інстанції адвокатом заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000грн., на підтвердження чого надано, зокрема акт виконаних робіт від 19.12.2025. Судова колегія не вбачає підстав для стягнення з військової частина НОМЕР_1 на користь позивача судових витрат, пов`язаних за поданням апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв