Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 947/11506/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 947/11506/23 Головуючий в І інстанції: Куриленко О.М. Дата та місце ухвалення рішення: 18.07.2023 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: суддя-доповідач Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - Інспектор роти № 5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції - Мітрян Олександр Миколайович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: - скасувати постанову серії БАД № 761688 від 30.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 року позов задоволено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Назарова Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 гривень. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 17.06.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5 000 грн. не відповідає вказаним критеріям розумності, співрозмірності, оскільки дана справа належить до справ незначної складності. Також, як зазначає апелянт, адвокатом було подано адвокатський запит, позовну заяву, клопотання про долучення доказів та уточнену позовну заяву, будь-яких інших документів, адвокатом складено не було. Скаржник вказує, що часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та надання послуг професійної правничої допомоги по даній справі є мінімальним. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, порушено норми процесуального права, оскільки, на думку апелянта, вказана заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з того, що адвокат звернувся із відповідною заявою та з детальним розрахунком робіт після ухвалення судового рішення по справі, а саме 17.06.2023 року, при цьому не зазначивши поважних причин щодо неможливості подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч.2 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Назаров Олександр Миколайович подав до суду першої інстанції заяву про стягнення з Департаменту патрульної поліції в особі УПП в Одеській області ДПП витрат на правничу допомогу у сумі 20 100 грн. 03.07.2023 року відповідач подав до суду відзив на вказану заяву, в якому просив відмовити у задоволенні заяви адвоката в повному обсязі. В обґрунтуванням свого відзиву Департамент зазначив, що, на його думку, вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки гонорар представника позивача за надану правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності. 18.07.2023 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено додаткове рішення про стягнення з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 гривень. У решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, Департамент патрульної поліції подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку доводам поданої апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України). Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19). Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 20 100 грн., пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Назаровим Олександром Миколайовичем, за умовами якого клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату в розмірі та строки, погоджені між ними. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється розрахунком вартості надання правової допомоги, актом прийому-передачі виконаних робіт та касовим ордером (п.5.2 Договору). Відповідно до акту виконаних робіт від 17.06.2023 року, адвокатом визначено про надання наступних послуг: - підготовка та подання адвокатського запиту (04.04.2023 року 30 хв.); - юридична консультація, з`ясування суті спірних правовідносин (05.04.2023 року 30 хв.); - аналіз практики Верховного Суду (05.04.2023 року 30 хв.); - підготовка і подача адміністративного позову до суду (09.04.2023 року 2 год.); - підготовка та подання клопотання про долучення доказів (15.05.2023 року 30 хв.); - підготовка та подання заяви про уточнення позовних вимог (15.05.2023 року 30 хв.); - підготовка до судового засідання (21.05.2023 року 30 хв.); - участь у судовому засіданні (22.05.2023 року 30 хв.); - підготовка до судового засідання (14.06.2023 року 30 хв.); - участь у судовому засіданні (15.06.2023 року 30 хв); - підготовка та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу (17.06.2023 року 1 год.). Також, в акті зазначено, що загальна сума виконаних робіт (надання послуг) складає 20 100 грн., роботи виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, представником позивача надано до суду копію прибуткового касового ордеру про отримання грошових коштів у вказаному розмірі. Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України). Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20. Слід зазначити, що обчислення гонорару може здійснюватися як у фіксованому розмірі, так у погодинній оплата. При цьому, порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. В даному випадку розмір гонорару був встановлений у погодинній оплаті. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Стосовно доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, оскільки адвокат звернувся із такою заявою та детальним розрахунком робіт після ухвалення судового рішення по справі, а саме 17.06.2023 року, при цьому не зазначивши поважних причин щодо неможливості подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2023 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій, зокрема, адвокат зазначив, що позивачем було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу та попередньо складає 10 000 грн. Разом з тим, адвокат вказав, що докази та обсяг витрат на професійну правничу допомогу буде подано після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Так, рішення по даній справі ухвалено Київським районним судом м. Одеси 15.06.2023 року, в той час як заява про ухвалення додаткового судового рішення з доказами понесених витрат надійшла до суду першої інстанції 17.06.2023 року, тобто, в визначених межах строку. Таким чином, враховуючи, що адвокатом подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із розрахунками про надання таких послуг в п`ятиденний строк після ухвалення рішення по справі, при цьому, про намір подати таку заяву адвокат повідомив до закінчення судових дебатів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні вказаної заяви, не допущено порушення норм процесуального права. Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 31.10.2023 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька