Постанова 4855 № 620/12836/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12836/24 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 2/апелянт/ГУ ПФУ в Чернігівській області) з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Житомирській області від 02 вересня 2024 року № 254150020939 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати ГУ ПФУ у Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з 26 серпня 2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови пенсійного органу у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Житомирській області від 02 вересня 2024 року о/р 254150020939 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано ГУ ПФУ у Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з 26 серпня 2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211, 20 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має необхідний вік, страховий стаж та стаж державної служби, передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI, що надають право на пенсію державного службовця. Періоди його роботи в митних органах, у тому числі на посадах зі спеціальними званнями, відповідно до Митного кодексу України та Порядку № 283 зараховуються до стажу державної служби. Відмова органу ПФУ, мотивована тим, що дія Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI не поширюється на працівників митної служби зі спеціальними званнями, є безпідставною, оскільки такі особи прямо віднесені законом до державних службовців, а їх служба враховується для призначення пенсії за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Переведення на інший вид пенсії мало бути здійснено з моменту первинного звернення - 26 серпня 2024 року, а обов`язок довести правомірність відмови покладався на відповідача, який цього не зробив. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Чернігівській області просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що суд прийняв рішення з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, не надав належної правової оцінки доказам, не врахувавши, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, а для призначення пенсії за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ необхідно підтвердити наявність 20 років стажу саме на посадах, віднесених до категорій державної служби. Позивач на момент набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI не займав посади державної служби та не мав 20 років стажу на відповідних посадах, а його робота в митних органах, навіть за наявності спеціальних звань, не є безумовною підставою для зарахування до стажу, що дає право на пенсію державного службовця. Звернуто увагу, що спеціальні звання митної служби не ототожнюються з рангами державних службовців, а отже, періоди роботи в митниці не можуть бути враховані автоматично. Також апелянт послався на позиції Верховного Суду щодо необхідності наявності реального та підтвердженого порушення права особи як умови для його судового захисту, а також на те, що рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії приймалося у межах принципу екстериторіальності правомочним органом - ГУ ПФУ в Житомирській області, а інші дії ГУ ПФУ в Чернігівській області носили лише інформаційний характер і не порушували прав позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, їх правову оцінку, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до записів трудової книжки позивача від 15 серпня 1984 року НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 : - з 10 лютого 1998 року призначений на посаду інспектора митного поста «Грем`яч» Новгород-Сіверської митниці; - 15 вересня 1998 року прийняв Присягу державного службовця; - 31 серпня 1998 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби З рангу»; - 22 червня 2000 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»; - 03 жовтня 2002 року призначений т.в.о. головного інспектора митного поста «Грем`яч» Новгород-Сіверської митниці; - 27 лютого 2003 року призначений інспектором митного поста «Грем`яч» Новгород- Сіверської митниці; - 12 вересня 2002 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 01 квітня 2004 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу»; - 11 серпня 2006 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби З рангу»; - 27 листопада 2006 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 31 серпня 2010 року звільнений із займаної посади у порядку переведення до Чернігівської митниці відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України; - 01 вересня 2010 року призначений на посаду старшого інспектора сектора митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Грем`яч» Чернігівської митниці у порядку переведення з Новгород-Сіверської митниці. - 24 червня 2004 року призначений на посаду головного інспектора відділу оперативних заходів та проведення спеціальних заходів служби митної варти; - 06 липня 2011 року призначений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чернігів-залізничний»; - 20 січня 2012 року призначений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення; - 11 травня 2012 року переведений на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення; - 01 червня 2013 року переведений на посаду головного інспектора відділу митного оформлення Чернігівської митниці Міндоходів; - 01 червня 2013 року присвоєно 12 ранг державного службовця; - 06 листопада 2013 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення; - 01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової митної справи 1 рангу»; - 22 серпня 2014 року присвоєно достроково спеціальне звання «Радник податкової митної справи 3 рангу»; - 12 січня 2015 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення Чернігівської митниці ДФС; - 01 березня 2016 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці ДФС; - 12 квітня 2016 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці ДФС; - 05 січня 2018 року переведений на посаду головного державного інспектора митного посту «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці ДФС; - 07 грудня 2019 року звільнений з займаної посади в порядку переведення до Північної митної Держмитслужби відповідно до статті 36 КЗпП України та статті 41 Закону України «Про державну службу»; - 08 грудня 2019 року призначений на посаду головного державного інспектора митного поста «Чернігів-вантажний» Північної митниці держмитслужби, в порядку переведення з Чернігівської митниці ДФС; - 08 грудня 2019 року присвоєний 6 (шостий) ранг державного службовця; - 01 червня 2020 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чернігів-вантажний» Північної митниці Держмитслужби; - 01 липня 2020 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»; - 02 листопада 2020 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чернігів-центральний» Північної митниці Держмитслужби; - 12 липня 2021 року звільнений з займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу», підпункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України в порядку переведення до Чернігівської митниці; - 13 липня 2021 року призначений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чернігів» Чернігівської митниці в порядку переведення з Північної митниці Держмитслужби з укладанням контракту про проходження державної служби; - 01 липня 2022 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Чернігів» Чернігівської митниці з укладанням контракту про проходження державної служби; - 10 жовтня 2022 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу чергових на умовах строкового договору на період звільнення від роботи основного працівника ОСОБА_2 - 11 липня 2023 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу чергових на умовах строкового трудового договору на період увільнення від роботи основного працівника ОСОБА_2 з укладанням контракту про проходження державної служби; - 28 червня 2024 року звільнений із займаної посади відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з виходом на пенсію». 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 за принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої мною заяви визначено ГУ ПФУ в Житомирській області. Відділом перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Житомирській області 02 вересня 2024 року прийнято рішення, яким позивачу було відмовлено з мотивів, що Закон України «Про державну службу» № 889-VIII не поширюється на працівників Митної служби, яким присвоєні спеціальні звання. Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у переведенні на пенсію державного службовця, позивачка звернулась до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізм функціонування системи загального обов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (преамбула закону). За частиною першою статті 4 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено такі види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Право пенсіонера на переведення з одного виду пенсії на інший встановлено частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за вказаним правовим регулюванням право на призначення пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723 виникає у осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а саме 01 травня 2016 року: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від того, чи перебували такі особи на державній службі на вказану дату; - займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено та встановлено, що ОСОБА_1 на момент досягнення пенсійного віку мав більше 10 років стажу державної служби та на час звернення займав посаду, віднесену до посад державних службовців. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 виснувала, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону № 889-VIII не встановлено. Враховуючи, що позивач має понад 10 років стажу на посадах, віднесених до категорій державної служби, та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії обіймав посаду державного службовця, існують правові підстави для визнання його права на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723. Відтак, є підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця згідно із Законом № 3723. Щодо тверджень пенсійного органу про відсутність підстав для врахування стажу роботи на посадах у митних органах, оскільки займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до посад державної служби, слід зазначити наступне. При досліджені відомостей трудової книжки вбачається, що з 10 лютого 1998 року по 28 червня 2024 року ОСОБА_1 працював безперервно в органах Державної митної служби, про що свідчать записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , крім того позивачу: - 31 серпня 1998 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»; - 22 червня 2000 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»; - 12 вересня 2002 року присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 01 квітня 2004 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу»; - 11 серпня 2006 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»; - 27 листопада 2006 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 01 червня 2013 року присвоєно 12 ранг державного службовця; - 01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової митної справи 1 рангу»; - 22 серпня 2014 року присвоєно достроково спеціальне звання «Радник податкової митної справи 3 рангу»; - 08 грудня 2019 року присвоєний 6 (шостий) ранг державного службовця; - 01 липня 2020 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу». Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті митного контролю. Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 № 4495-VI (далі - МК України). Відповідно до частини першої статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Згідно з частиною першою статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11 липня 2002 року та від 12 грудня 1991 року. Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Отже, позивач, перебуваючи на посадах у митних та податкових органах, отримував спеціальні та персональні звання, зокрема: інспектор митної служби 4, 3, 2 та 1 рангу; інспектор податкової митної справи 1 рангу; радник податкової митної справи 3 рангу; радник митної служби 3 рангу, а також ранги державного службовця (12 та 6). Таким чином, він є державним службовцем зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби у митних та податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи зазначене та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно з статтею 37 Закону № 3723 та наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 02 вересня 2024 року № 254150020939. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17. Враховуючи, що судом встановлено протиправність відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця, а також підтверджено наявність у нього всіх передбачених законом умов для призначення такої пенсії, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо вирішення цього питання на власний розсуд. Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Втім, вирішуючи питання щодо правильного виконання рішення суду в частині зобов`язального характеру, колегія суддів звертає увагу на наступне . Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача та щодо переведення з одного виду пенсії на інший є ГУ ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні. Таким чином, саме ГУ ПФУ в Житомирській області зобов`язано зарахувати до страхового стажу позивача невраховані періоди роботи. ГУ ПФУ в Чернігівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено право позивача на переведення на пенсію за віком за іншим законом, однак допущено помилку щодо особи, яка повинна виконати таке рішення, то за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідно до статті 317 КАС України вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволених позовних вимог зобов`язального характеру з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з 26 серпня 2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з 26 серпня 2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.