Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12824/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12824/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач/апелянт/ГУ ПФУ в Запорізькій області) з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про часткову відмову № 661/03-16 від 30 серпня 2024 року № 254150017562 в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ; - зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 23 серпня 2024 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в митних органах за період з 14 листопада 1996 року по 02 липня 2024 року та врахувавши складові заробітної плати, вказані у довідках Чернігівської митниці від 20 серпня 2024 року №72, №73. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови пенсійного органу у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 30 серпня 2024 року № 661/03-16 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 23 серпня 2024 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи в митних органах. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 000, 00 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має необхідний стаж державної служби понад 20 років, оскільки його робота в митних органах підлягає зарахуванню до цього стажу відповідно до чинного і раніше діючого законодавства. Суд встановив, що позивач приймав присягу державного службовця, обіймав посади, віднесені до категорій посад державної служби, йому присвоювалися спеціальні звання та ранги державного службовця, а отже періоди такої роботи включаються до стажу, який дає право на пенсію за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Суд послався на норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, Митного кодексу України, а також Порядку № 283, які прямо передбачають зарахування роботи на відповідних посадах у митниці до стажу державної служби. Відповідач не спростував наявність у позивача віку та страхового стажу, необхідних для призначення спірної пенсії, а підстава відмови ґрунтувалась виключно на неправильному неврахуванні спеціального стажу. Щодо вимог про врахування конкретних довідок із заробітною платою суд зазначив, що це питання стосується розміру пенсії і є передчасним, оскільки воно виникне лише після призначення пенсії та проведення відповідного розрахунку Пенсійним фондом. У цій частині позов не підлягає задоволенню. Суд також врахував правові позиції Верховного Суду у справах № 600/947/23-а та № 560/8328/22, дотримався принципу верховенства права і поклав на відповідача обов`язок перевести позивача на пенсію державного службовця, скасувавши протиправне рішення про відмову. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Запорізькій області просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що суд безпідставно визнав право позивача на пенсію державного службовця, оскільки станом на 01 травня 2016 року він не обіймав посаду, віднесену до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, та не мав 20 років стажу такої служби. Дія Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI не поширюється на осіб, яким присвоюються спеціальні звання, зокрема посадових осіб митної служби, і відповідно періоди роботи на таких посадах не зараховуються до стажу державної служби для цілей статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Основним критерієм для зарахування періоду роботи до стажу є встановлення рангу державного службовця, чого в даному випадку не відбулося, оскільки посадовим особам митних органів присвоювались спеціальні звання, а надбавка за ранг державного службовця їм не виплачувалась. Суд неправильно витлумачив і застосував положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI, не врахувавши, що всі передбачені там умови мають виконуватися одночасно. Також у скарзі зазначено, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а правові підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відсутні, у зв`язку з чим рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, їх правову оцінку, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 10-14) ОСОБА_1 : - з 14 листопада 1996 року по 10 квітня 1997 року працював на різних посадах в Чернігівській митниці (14 листопада 1996 року прийняв присягу державного службовця); - з 11 квітня 1997 року по 31 травня 2013 року працював на різних посадах в Чернігівській митниці Державної митної служби України (01 квітня 2004 року - присвоєно спеціальне звання митної служби); - з 01 червня 2013 року по 14 січня 2015 року працював на різних посадах в Чернігівській митниці Міндоходів (01 червня 2013 року - присвоєно 12 ранг державного службовця); - з 15 січня 2015 року по 18 грудня 2019 року працював на різних посадах в Чернігівській митниці ДФС; - з 19 грудня 2019 року по 16 серпня 2021 року працював на різних посадах в Північній митниці Держмитслужби (19 грудня 2019 року - присвоєно 6 ранг державного службовця); - з 17 серпня 2021 року по 02 липня 2024 року працював на різних посадах в Чернігівській митниці (звільнений із займаної посади відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з виходом на пенсію). 23 серпня 2024 року позивач звернувся із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказану заяву розглянуто за екстериторіальним принципом та рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 30 серпня 2024 року № 661/03-16 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на спірну пенсію, оскільки відсутній стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. До стажу роботи на посадах державної служби зараховано період роботи в митниці (т. 1, а.с. 9). Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у переведенні на пенсію державного службовця, позивачка звернулась до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Оскільки оскаржуване рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізм функціонування системи загального обов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (преамбула закону). За частиною першою статті 4 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено такі види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Право пенсіонера на переведення з одного виду пенсії на інший встановлено частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за вказаним правовим регулюванням право на призначення пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723 виникає у осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а саме 01 травня 2016 року: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від того, чи перебували такі особи на державній службі на вказану дату; - займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено та встановлено, що ОСОБА_1 на момент досягнення пенсійного віку (62 роки) мав більше 10 років стажу державної служби та займав посаду, віднесену до посад державних службовців. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 виснувала, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону № 889-VIII не встановлено. Враховуючи, що позивач має понад 10 років стажу на посадах, віднесених до категорій державної служби, та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії обіймав посаду державного службовця, існують правові підстави для визнання його права на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723. Відтак, є підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію державного службовця згідно із Законом № 3723. Щодо тверджень пенсійного органу про відсутність підстав для врахування стажу роботи на посадах у митних органах, оскільки займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до посад державної служби, слід зазначити наступне. При досліджені відомостей трудової книжки вбачається, що з 14 листопада 1996 року по 02 липня 2024 року ОСОБА_1 працював безперервно в органах Державної митної служби, про що свідчать записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , крім того позивачу: - 01 квітня 2004 року присвоєно спеціальне звання Інспектора митної служби ІV рангу; - 25 червня 2005 року присвоєно спеціальне звання Інспектора митної служби ІІІ ранку; - 27 листопада 2006 року присвоєно спеціальне звання Інспектора митної служби І ранку; - 01 червня 2013 року присвоєно 12 ранг державного службовця; - 01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи 1 рангу»; - 19 грудня 2019 року присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця; - 01 липня 2020 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу». Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті митного контролю. Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 № 4495-VI (далі - МК України). Відповідно до частини першої статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Згідно з частиною першою статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11 липня 2002 року та від 12 грудня 1991 року. Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Отже, позивач, перебуваючи на посадах у митних та податкових органах, отримував спеціальні та персональні звання, зокрема: інспектор митної служби 4, 3 та 1 рангу; інспектор податкової митної справи 1 рангу; радник податкової митної справи 3 рангу; радник митної служби 3 рангу, а також ранги державного службовця (6). Таким чином, він є державним службовцем зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби у митних та податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи зазначене та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно з статтею 37 Закону № 3723 та наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про часткову відмову № 661/03-16 від 30 серпня 2024 року № 254150017562. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17. Враховуючи, що судом встановлено протиправність відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця, а також підтверджено наявність у нього всіх передбачених законом умов для призначення такої пенсії, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо вирішення цього питання на власний розсуд. Відтак, на підставі частини четвертої статті 245 КАС України наявні підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача та здійснити відповідне переведення. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.