Постанова 4850 № 200/3914/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року справа №200/3914/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 200/3914/25 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.02.2025 № 963130130210 та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.02.2025 № 963130130210, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Позивач 13.02.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про перехід на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2025 № 963130130210 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та переході на пенсію як держслужбовцю згідно зі статтею 37 Закону України Про державну службу у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме оскільки у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу. Позивач наголошує, що він працював у митних органах на різних посадах понад 20 років, а тому має право на зарахування вказаного періоду до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу. Відтак, на переконання позивача, відповідачем необґрунтовано відмовлено у переведені його на пенсію за віком на підставі Закону України Про державну службу. Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначає, що у встановленому законодавством порядку митними органами видано довідки про заробітну плату, які мають бути враховані при розрахунку пенсії позивача. З огляду на вказане, позивач просив суд: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2025 № 963130130210 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах в митних органах з 12.10.1994 по 03.10.2022; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ Про державну службу, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889- VIII Про державну службу з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 13.02.2025 та здійснити розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових заробітної плати, які визначені в довідках Харківської митниці Державної митної служби України від 07.02.2025 № 7.14.22.53/61 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 07.02.2025 № 7.14.22.53/62 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 200/3914/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2025 № 963130130210 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII Про державну службу та п.12 Прикінцевих положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2025 про переведення з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII Про державну службу та п.12 Прикінцевих положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу із зарахуванням до стажу його державної служби періоду роботи з 12.10.1994 по 30.04.2016. В решті позовних вимог - відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за віком з 04.07.2022. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1979 та вкладишу до трудової книжки № НОМЕР_2 від 23.01.2017 позивач працював у митних органах на різних посадах, а саме: 12.10.1994 призначений на посаду інспектора Магістральної митниці; 06.06.1995 прийняв присягу державного службовця; 30.03.1995 присвоєно персональне звання Інспектор митної служби ІІІ рангу; 15.08.1997 присвоєно персональне звання Інспектор митної служби ІІ рангу; 15.04.1997 звільнено з займаної посади у зв`яку з ліквідацією Магістральної митниці пункту 1 статті 40 КзпП України; 16.04.1997 прийнятий на посаду інспектора митниці; 20.12.1999 - переведений на посаду інспектора транзитно-вантажного відділу; 01.06.2000 переведений на посаду інспектора пасажирського відділу № 2 митного поста Козача Лопань; 06.10.2000 присвоєно персональне звання Інспектор митної служби І рангу; 02.01.2002 переведений на посаду інспектора багажно-пасажирського відділу Харків митного поста Казача Лопань; 16.05.2002 переведено на посаду старшого інспектора транзитно-вантажного відділу Харків митного поста Козача Лопань; 21.01.2002 переведений на посаду інспектора пасажирського відділу Харків - Залізничний; 01.02.2003 переведений на посаду інспектора пасажирського відділу Одноробівка; 01.03.2003 переведений на посаду головного інспектора пасажирського відділу Одноробівка; 13.05.2003 присвоєно персональне звання Радник митної служби ІІІ рангу; 01.04.2004 переведено на посаду інспектора пасажирського відділу Козача Лопань митного поста Козача Лопань; 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання Інспектор митної служби І рангу; 01.03.2006 переведений на посаду інспектора митного поста Козача Лопань; 01.07.2006 переведений на посаду старшого інспектора митного поста Козача Лопань; 27.11.2006 присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 3 рангу; 30.04.2008 звільнений з займаної посади у порядку переведення до Харківської митниці по пункту 5 статті 36 КзпП України; 01.05.2008 прийнятий на роботу на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста Козача Лопань у порядку переведення з Магістральної митниці; 31.05.2010 звільнено з займаної посади у порядку переведення до Харківської обласної митниці відповідно до пункту 5 статті 36 КзпП України; 01.06.2010 прийнято на роботу на посаду інспектора відділу митного оформлення Козача Лопань митного поста Залізничний у порядку переведення з Харківської митниці; 23.01.2012 переведено на посаду інспектора митного поста Козача Лопань; 01.02.2013 переведено на посаду старшого інспектора Козача Лопань, як такого, який зарахований до кадрового резерву на цю посаду; 01.06.2013 Харківську обласну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів; 01.06.2013 прийнято на роботу на посаду головного інспектора митного поста Козача Лопань Харківської митниці Міндоходів у порядку переведення з Харківської обласної митниці відповідно до статті 36 КЗпП України, як такого, який був зарахований до кадрового резерву на цю посаду; 01.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця; 02.12.2013 переведено на посаду головного державного інспектора митного поста Козача Лопань; 24.12.2013 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІІ рангу; 25.12.2014 Харківську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС; 25.12.2014 прийнятий на роботу до Харківської митниці ДФС у порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів на посаду головного державного інспектора митного поста Харків - пасажирський; 18.08.2015 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІV; 13.12.2018 переведено на посаду головного державного інспектора митного посту Харків - залізничний; 06.12.2019 звільнено з займаної посада у порядку переведення до Слобожанської митниці Держмитслужби, відповідно до пункту г частини 1 статті 41 Закону України Про державну службу, пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України; 07.12.2019 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста Харків - залізничний Слобожанської митниці Держмитслужби у порядку переведення з Харківської митниці ДФС; 07.12.2019 присвоєно ранг 6 державного службовця; 01.08.2020 присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 3 рангу; 04.08.2020 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення Сортувальний митного поста Вантажний; 02.11.2020 переведено на посаду головного державного інспектора митного поста Залізничний; 30.06.2021 звільнений з займаної посади у порядку переведення до Харківської митниці відповідно до статті 41, 89 Закону України Про державну службу, статті 36 КзпП України; 01.07.2021 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста Залізничний Харківської митниці в порядку переведення зі Слобожанської митниці Держмитслужби; 03.10.2022 звільнено з займаної посади. 13.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про перехід на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2025 № 963130130210 позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, адже статтею 25 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII Про державну службу визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Посади працівників митниці даною статтею не передбачені. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 втратили чинність. Крім того, зазначено, що довідка, видана Державною митною службою України, в якій вказано, що архів, в якому зберігаються документи, які потрібні для подальшого опрацювання пенсійної справи знаходиться на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Стан документів, які зберігаються в архіві, як і самого архіву Харківської митниці, не відомі. З огляду на вказане, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу". Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон № 3723-XII), що був чинний до 01.05.2016. Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 10.12.2015 було прийнято новий Закон України № 889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VIII). Відтак, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII). Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Згідно з ч. 1 ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до ст. 37 Закону 3723-XII особа повинна відповідати одній з вказаних вимог: - на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби; - на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби. Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17 та від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22. Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу у переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ згідно з оскаржуваним рішенням слугувала відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, у зв`язку з тим, що посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Таким чином, спірним в у цій справі є питанням зарахування до стажу державної служби періоду перебування позивача на посадах в митних органах. Оцінюючи таку позицію пенсійного органу, суд виходить з такого. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.10.1979 та вкладишу до трудової книжки № НОМЕР_2 від 23.01.2017 позивач працював у митних органах на різних посадах, а саме: 12.10.1994 призначений на посаду інспектора Магістральної митниці; 06.06.1995 прийняв присягу державного службовця; 30.03.1995 присвоєно персональне звання Інспектор митної служби ІІІ рангу; 15.08.1997 присвоєно персональне звання Інспектор митної служби ІІ рангу; 15.04.1997 звільнено з займаної посади у зв`язку з ліквідацією Магістральної митниці пункту 1 статті 40 КзпП України; 16.04.1997 прийнятий на посаду інспектора митниці; 20.12.1999 - переведений на посаду інспектора транзитно-вантажного відділу; 01.06.2000 переведений на посаду інспектора пасажирського відділу № 2 митного поста Козача Лопань; 06.10.2000 присвоєно персональне звання Інспектор митної служби І рангу; 02.01.2002 переведений на посаду інспектора багажно-пасажирського відділу Харків митного поста Казача Лопань; 16.05.2002 переведено на посаду старшого інспектора транзитно-вантажного відділу Харків митного поста Козача Лопань; 21.01.2002 переведений на посаду інспектора пасажирського відділу Харків - Залізничний; 01.02.2003 переведений на посаду інспектора пасажирського відділу Одноробівка; 01.03.2003 переведений на посаду головного інспектора пасажирського відділу Одноробівка; 13.05.2003 присвоєно персональне звання Радник митної служби ІІІ рангу; 01.04.2004 переведено на посаду інспектора пасажирського відділу Козача Лопань митного поста Козача Лопань; 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання Інспектор митної служби І рангу; 01.03.2006 переведений на посаду інспектора митного поста Козача Лопань; 01.07.2006 переведений на посаду старшого інспектора митного поста Козача Лопань; 27.11.2006 присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 3 рангу; 30.04.2008 звільнений з займаної посади у порядку переведення до Харківської митниці по пункту 5 статті 36 КзпП України; 01.05.2008 прийнятий на роботу на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста Козача Лопань у порядку переведення з Магістральної митниці; 31.05.2010 звільнено з займаної посади у порядку переведення до Харківської обласної митниці відповідно до пункту 5 статті 36 КзпП України; 01.06.2010 прийнято на роботу на посаду інспектора відділу митного оформлення Козача Лопань митного поста Залізничний у порядку переведення з Харківської митниці; 23.01.2012 переведено на посаду інспектора митного поста Козача Лопань; 01.02.2013 переведено на посаду старшого інспектора Козача Лопань, як такого, який зарахований до кадрового резерву на цю посаду; 01.06.2013 Харківську обласну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів; 01.06.2013 прийнято на роботу на посаду головного інспектора митного поста Козача Лопань Харківської митниці Міндоходів у порядку переведення з Харківської обласної митниці відповідно до статті 36 КЗпП України, як такого, який був зарахований до кадрового резерву на цю посаду; 01.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця; 02.12.2013 переведено на посаду головного державного інспектора митного поста Козача Лопань; 24.12.2013 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІІ рангу; 25.12.2014 Харківську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС; 25.12.2014 прийнятий на роботу до Харківської митниці ДФС у порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів на посаду головного державного інспектора митного поста Харків - пасажирський; 18.08.2015 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІV; 13.12.2018 переведено на посаду головного державного інспектора митного посту Харків - залізничний; 06.12.2019 звільнено з займаної посада у порядку переведення до Слобожанської митниці Держмитслужби, відповідно до пункту г частини 1 статті 41 Закону України Про державну службу, пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України; 07.12.2019 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста Харків - залізничний Слобожанської митниці Держмитслужби у порядку переведення з Харківської митниці ДФС; 07.12.2019 присвоєно ранг 6 державного службовця; 01.08.2020 присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 3 рангу; 04.08.2020 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення Сортувальний митного поста Вантажний; 02.11.2020 переведено на посаду головного державного інспектора митного поста Залізничний; 30.06.2021 звільнений з займаної посади у порядку переведення до Харківської митниці відповідно до статті 41, 89 Закону України Про державну службу, статті 36 КзпП України; 01.07.2021 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста Залізничний Харківської митниці в порядку переведення зі Слобожанської митниці Держмитслужби; 03.10.2022 звільнено з займаної посади. Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. У свою чергу, пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283). Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17. Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Частиною 18 ст. 37 Закону № 3723-XII було передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України. Нормами Митного кодексу України від 12.12.1991 № 1970-XII було закріплено, що працівник митного органу України є представником державного органу (ст. 156). Службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи (ст. 154). Положеннями Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV було передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу" (ст. 430). Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, (який є чинним на час виникнення спірних правовідносин), працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Згідно з ч. 1 ст. 588 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. При цьому згідно з п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Викладене, на переконання суду, свідчить, що як Законом № 889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону № 3723-XII і Митних кодексів України та Порядку № 283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах митного контролю. Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача на різних посадах митних органів у період з 12.10.1994 по 30.04.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Разом з тим, період роботи позивача на різних посадах митних органів у період з 01.05.2016 по 03.10.2022 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, з огляду на таке. Як вже було зазначено вище, при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022, в якому зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII. Наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 по справі № 500/1404/23. З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що стаж, набутий на посадах державної служби після 01.05.2016, зараховується до страхового стажу, а не стажу державної служби, а відтак позовні вимоги в частині необхідності зарахування до стажу державної служби позивача періоду його роботи в митних органах з 01.05.2016 по 03.10.2022 не підлягає задоволенню. Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2025 № 963130130210 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII є протиправним та підлягає скасуванню, адже ґрунтується на невірному визначені стажу позивача. Щодо вимоги позивача призначити пенсію, суд зазначає наступне. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. В даному випадку, відповідач розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не розглянув належним чином документи, надані на підтвердження пільгового стажу та не врахував такий пільговий стаж без зазначення ґрунтовних причин його неврахування, передчасно дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії. Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23. Крім того, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість. Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова може. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2025 про перехід на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України від 10.12.2015 № 889-VII Про державну службу із зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи з 12.10.1994 по 30.04.2016. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 200/3914/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 200/3914/25 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць