Постанова 4856 № 600/3192/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3192/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 25 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Департамент соціального захисту, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України Департамент соціального захисту, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 13.10.2023 року II групи інвалідності, що настала у зв`язку із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №33/975 від 19.04.2024 року. Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 13.10.2023 року II групи інвалідності, що настала у зв`язку із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , звільнений із військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2023 року № 257 - РС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Відповідно до Постанови №1431 гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 від 31.10.2022 року, колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_1 , проведено медичний огляд та встановлено за наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 - травма тяжка. Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби. Згідно із довідкою №3241/убд від 21.08.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач у період з 11.08.2022 по 06.09.2022 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в н. п. Слов`янськ Донецької області, н. п. Довгеньке Харківської області. З 24.10.2023 року позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням соціального захисту населення Дністровського РДА. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №414613 від 13.10.2023 року позивачеві встановлено інвалідність другої групи, безтерміново, причина інвалідності, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Зроблено висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, тривала хода, психоемоційне навантаження. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 у відсотках становить 70%. Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 року № 1634 про обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 встановлено, що 06 вересня 2022 року отримав ОСОБА_2 з порушенням цілості барабанних перетинок, пост травматична перфорація правої барабанної перетинки. Вогнепальний закритий перелом відламкових кісток правої стопи зі зміщенням, лівої п`ятки та основи 2-5 плюсневих кісток лівої стопи без зміщення. Ішемічне минуче ураження шкіри правої стопи. Садна правої кисті та стегна. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_2 внаслідок наїзду на мінне загородження противника. Травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2024 №33/975, солдату у відставці ОСОБА_1 , звільненому 04.10.2023, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії АЖ №221796 від 30.05.2005 та серії 12 ААГ № 414613 від 05.10.2023 - у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2005), в сумі 135900 грн. 00 коп. Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". За правилами ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до ст.16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( пп.4 п.2 ст.16 цього Закону). Згідно ч.ч.4, 9 ст.16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Постановою КМУ від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п.2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №975). Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: (окрім іншого) у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Згідно п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи. Судом встановлено, що на підставі довідки МСЕК серії АЖ №221796 від 30.05.2005 року позивачеві встановлено третю групу інвалідності, у зв`язку із отриманою травмою, яка пов`язана із проходженням військової служби. Відповідно до Постанови №1431 гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2022 року, колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_1 , проведено медичний огляд та встановлено за наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 - травма тяжка. Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби. Разом з тим, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №414613 від 13.10.2023 року позивачеві встановлено інвалідність другої групи, безтерміново, причина інвалідності, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Зроблено висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, тривала хода, психоемоційне навантаження. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 у відсотках становить 70%. Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 року № 1634 про обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 встановлено, що 06 вересня 2022 року отримав ОСОБА_2 з порушенням цілості барабанних перетинок, пост травматична перфорація правої барабанної перетинки. Вогнепальний закритий перелом відламкових кісток правої стопи зі зміщенням, лівої п`ятки та основи 2-5 плюсневих кісток лівої стопи без зміщення. Ішемічне минуче ураження шкіри правої стопи. Садна правої кисті та стегна. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_2 внаслідок наїзду на мінне загородження противника. Травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). З огляду на викладене вище, встановлення позивачу 3-ї групи інвалідності, причина: травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби" - 30.05.2005 року та 2-ї групи інвалідності 13.10.2023 року, причина: "травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, " відбулося з різних підстав та внаслідок різних травм (поранень). При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, другу групу інвалідності позивач отримав в результаті нової травми (поранення), яка в свою чергу, є окремою самостійною підставою для отримання другої групи інвалідності, адже вона пов`язана із втратою нижньої кінцівки, під час захисту Батьківщини, та жодним чином не пов`язана із інвалідністю третьої групи. Тобто очевидно, що другу групу інвалідності останній отримав, не в зв`язку із погіршенням стану здоров`я (діагнозу), який був йому встановлений під час надання третьої групи інвалідності, а в результаті окремої нової травми (поранення), яка є окремою підставою для встановлення другої групи інвалідності. Відтак, єдиною підставою для встановлення другої групи інвалідності слугувало важке поранення, що призвело до втрати нижньої кінцівки. Окрім того, відповідно до довідки про обставини травми від 02.11.2022 року, жодних посилань на діагноз на підставі якого була отримана третя група інвалідності не має, що теж підтверджує відсутність взаємозв`язку між захворюваннями та підтверджує той факт, що другу групу інвалідності було встановлено не у зв`язку із погіршенням стану здоров`я позивача, а через нову травму. Позивач отримав нову травму, внаслідок якої і було встановлено другу групу інвалідності. На переконання суду, відповідач помилково вважає, що позивачеві встановлена вища група інвалідності, оскільки друга група була встановлена не внаслідок переогляду та погіршення його стану після встановлення третьої групи, а саме внаслідок отримання абсолютно нової травми. Проаналізувавши наведе вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2023 році. Натомість, Міністерством оборони України призначено та виплачено позивачу грошову допомогу у 2023 році, виходячи з дати, коли позивачу було встановлено інвалідність 3-ї групи вперше, а саме 2005 рік, внаслідок іншої травми (поранення), пов`язаної із проходженням військової служби. Також відповідачем не взято до уваги той факт, що інвалідність 2-ї групи в2023 році встановлена позивачеві внаслідок іншої травми (поранення), пов`язаної із захистом Батьківщини. Отже, доводи відповідача з приводу того, що вперше інвалідність встановлена в 2005 році, тому обчислення одноразової грошової допомоги повинно здійснюватись, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2005 року є безпідставними. Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою МСЕК №414613 від 13.10.2023 року для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023. Висновуючи те, що встановлення ІІ групи інвалідності відбулось вперше, з інших причин, не пов`язаних із попереднім оглядом МСЕК, що підтверджується матеріалами справи, суд враховує, що у довідці до акта МСЕК у графі 8 зазначено огляд інваліда - повторний. Поряд із цим, варто зважати на те, що пунктом 8 Порядку №975 визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині 4 статті 16-3 Закону №2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних. Як підтверджено матеріалами справи та не є спірним, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням ним поранення та внаслідок чого йому з 13.10.2023 року встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини. Натомість спірним питанням у даній справі є розмір одноразової грошової допомоги з урахуванням того, що у 2005 році позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності через отримане інше поранення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримані позивачем поранення як за часом, так і за обставинами їх отримання відбулося з різних підстав та внаслідок різних поранень. Тобто, отримання другого поранення є самостійною підставою для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023. При цьому, відсутність причино-наслідкового зв`язку між отриманим позивачем пораненням у 2005 році та встановлення йому ІІ групи інвалідності в 2023 році дає підстави зробити висновок, що вища група інвалідності не пов`язана із первісним встановленим діагнозом і групою інвалідності, оскільки матеріалами справи підтверджено, що встановлення ІІ групи інвалідності викликано отриманим позивачем пораненням - 06.09.2022 року. З огляду на викладене, відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення, яким визначено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2005), в сумі 135900,00 грн. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що оскільки вперше інвалідність позивачу встановлена в 2005 році, то й обчислення одноразової грошової допомоги має відбуватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2005, оскільки ІІ група інвалідності встановлена позивачеві не внаслідок повторного медичного огляду за фактом отримання ним першого поранення, а у зв`язку із отриманням нового поранення, за яким було проведено медичний огляд та за наслідками якого встановлено ІІ групу інвалідності. З урахуванням наведеного вище в контексті встановлених обставин в справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач отримав нове поранення, внаслідок якого йому згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії встановлено II групу інвалідності з 13.10.2023, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тому для обрахунку одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 01.01.2023. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, варто зазначити, що пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІ передбачено, що виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи. Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами. Частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого закономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи. Пунктом 8 Порядку №975 передбачено, зокрема, якщо під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Наведена правова позиція щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, яка виплачується з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22 та від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 Тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним рішення та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 13.10.2023 року II групи інвалідності, що настала у зв`язку із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплаченої суми. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.