Постанова 4856 № 600/2539/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2539/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 06 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в червні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила: -визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства оборони України від 02.04.2024 за №9/с, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови у призначенні та невиплаті одноразової грошової допомоги; -зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка - солдата ОСОБА_2 та прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 02.04.2024 № 9/с, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду. Стягнуто з Міністерства оборони України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що на дату смерті ОСОБА_2 28 грудня 2022 року діяла редакція частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виключний перелік осіб, уповноважених на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця. Апелянт зазначає, що позивач не перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги для осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не передбачено чинною на той час редакцією статті 16-1. На думку апелянта, факт проживання однією сім`єю, встановлений рішенням суду по справі №726/1088/23, хоча і підтверджує побутові обставини, проте не є підставою для ототожнення такого статусу з правовим статусом "одного з подружжя" у сенсі закону. Закон передбачає чітке розмежування між статусом "подружжя" та "особи, яка проживала разом без реєстрації шлюбу". Право на допомогу має тільки один із подружжя, який не одружився вдруге, а не особа, яка вважала себе дружиною де-факто. Апелянт вважає, що зміни до ст. 16-1 цього Закону, які набрали чинності після 29.03.2024, і які розширюють перелік осіб, що мають право на ОГД, не мають зворотної сили і не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. З огляду на викладене, апелянт вважає, що приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі протоколу №9/с від 02.04.2024, Комісія Міністерства оборони України діяла в межах чинного законодавства, а відповідне рішення є законним, обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах права, чинних на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такими чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2023 старшого солдата ОСОБА_2 , водія гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок вибухової травми, у зв`язку із загибеллю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Загибель пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при захисті Батьківщини. Похований 02.01.2023 на сільському кладовищі в с. Дібрівка Чернівецький район Чернівецька область. Брат: ОСОБА_3 , 1983 р.н.: Сестра: ОСОБА_4 , 1968 р.н. (а.с. 34) По факту загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я брата загиблого, ОСОБА_3 , було направлено сповіщення № 61 від 30.12.2022 про загибель брата ІНФОРМАЦІЯ_2 у наслідок артилерійського обстрілу, отримавши поранення, не сумісні з життям у районі н.п. Білогорівка Бахмутського району Донецької області та лікарське свідоцтво про смерть форми 106/о №3509/НЕ від 30.12.2022 (а.с. 8). В зазначеному сповіщенні також вказано, що воно є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 27.06.2023 у справі № 726/1088/23, яке набрало законної сили 27.07.2023, заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із вересня 2017 року і по день смерті останнього (а.с. 6-7). 20.10.2023 позивач звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка старшого солдата ОСОБА_2 . Вказана заява з документами зареєстрована 20.10.2023 за вх. № 5930 (а.с. 12, 39). Відповідно до висновку ІНФОРМАЦІЯ_8 від 13.12.2023 № 1129/2748, на підставі поданих документів члени сім`ї, батьки, утриманці, а саме: цивільна дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно рішення Садгірського районного суду про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у справі № 726/1088/23 від 27.06.2023. У висновку наголошено, що заявниця у своїй заяві звернулася до суду, де вказала що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з вересня 2017. Під час опрацювання державного реєстру громадян було виявлено повний витяг з ДРАЦС, в якому зазначено запис про народження дитини у Березовської- ОСОБА_5 , дата народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_9 , батько дитини - ОСОБА_6 , колишній її чоловік, державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 СКУ, витяг №00042612291 від 06.12.2023, мають право на одержання рівними частинами одноразової грошової допомоги (а.с. 31). До висновку від 13.12.2023 № 1129/2748, ІНФОРМАЦІЯ_10 додано доповідь від 13.12.2023 № 12717 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою мають право Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 9/с від 02.04.2024, затвердженого заступником Міністра оборони України 05.04.2024, за результатом поданої заяви з документами, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яку відповідно до рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 27.06.2023 по справі № 726/1088/23 визнано такою, що спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_2 в період часу з вересня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . У рішенні зазначено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 03.01.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 09.01.2024 № 321/КЦ/224 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги. В рішенні, оформленим протоколом № 9/с від 02.04.2024, наголошено, що у редакції ст. 16-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно да наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя загиблого. Згаданим судовим рішенням задоволено заяву про факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, як члена сім`ї загиблого, а не факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до висновку та доповіді ІНФОРМАЦІЯ_8 інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_2 на дату його загибелі відсутня. Документи, якими підтверджено право ОСОБА_1 на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії не надано. З огляду на викладене, відмовлено позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 (а.с. 11, 40). Вважаючи рішення, оформлене протоколом № 9/с від 02.04.2024 протиправним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз правових норм Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21. Досліджуючи витяг протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 9/с від 02.04.2024 суд першої інстанції встановив, що за результатом поданої заяви з документами, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачці одноразової грошової допомоги, у зв`язку тим, що заявниця не відноситься до одного з подружжя загиблого та відсутністю доказів перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Суд зауважив, що спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивачка до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до ст. 16-1 Закону № 2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Отже, оспорюване рішення відповідача мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та доказів (рішення суду) яким встановлено факт перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону № 2011-XII, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги). В свою чергу, суд першої інстанції встановив, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.06.2023 у справі 726/1088/23, яке набрало законної сили 27.07.2023, заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із вересня 2017 року і по день смерті останнього. Отже, що факт спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю з вересня 2017 по день смерті, встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України Садгірським районним судом м. Чернівці у рішенні від 27.06.2023 у справі 726/1088/23, яке набрало законної сили. Таким чином, цим рішенням підтверджується факт того, що загиблий спільно проживав однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_1 був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, та мали права та обов`язки подружжя, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої ст. 16-1 Закону № 2011-XII. Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі № 826/9171/16. Враховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі № 726/1088/23 встановлено факт, що позивачка проживала з вересня 2017 року з ОСОБА_2 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, пов`язані спільним побутом, суд першої інстанції дійшов висновку, що підхід Міністерства оборони України щодо відмови для призначення одноразової грошової допомоги з підстав не віднесення позивачки до одного з подружжя загиблого та відсутністю доказів перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є необґрунтованим. З огляду на встановлені судом обставини у цій справі, суд першої інстанції зазначив про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом 02.04.2024 за № 9/с в частині відмови позивачці в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав не віднесення позивачки до одного з подружжя загиблого та відсутністю доказів перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23 З огляду на суть та характер спірних відносин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 02.04.2024 № 9/с, в частині відмови позивачці в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 20.10.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Частиною 1 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. За правилами ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Частиною 3 ст. 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022). Згідно з ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні. Відповідно до Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі Порядок №45 у редакції, чинній на момент подання позивачкою заяви до ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Згідно пункту 1.2-1.4 Порядку № 45 ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини). Сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975). Вказаний Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст). За приписами п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Згідно із п.п. 1 п. 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Відповідно до п. 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Пунктом 10 Порядку №975 визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії, в тому числі - заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги. У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду. Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Викладене узгоджуєть з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21. Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII, а саме: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент звернення позивачки із заявою та прийняття спірного рішення відповідача). Судом встановлено, що згідно лікарського свідоцтва про смерть № 3509/Не від 30.12.2022, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10), причина смерті (загибелі) ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується. Згідно змісту витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 9/с від 02.04.2024, заявниця - ОСОБА_1 , відповідно до наданих документів, не відноситься до одного з подружжя загиблого. Згідно судового рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 257.06.2023 по справі №726/1088/23 задоволено заяву про факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, як члена сім`ї загиблого, а не факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже, за результатом поданої заяви з документами, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачці одноразової грошової допомоги. Відтак, оспорюване рішення відповідача мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та доказів (рішення суду) яким встановлено факт перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону № 2011-XII, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги). Разом з тим, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, застосовуючи положення ст. ст. 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.09.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Судом встановлено, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.06.2023 у справі 726/1088/23, яке набрало законної сили 27.07.2023, заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із вересня 2017 року і по день смерті останнього. Отже, що факт спільного проживання позивача із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю з вересня 2017 по день смерті, встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України Садгірським районним судом м. Чернівці у рішенні від 27.06.2023 у справі 726/1088/23, яке набрало законної сили. Відтак, вказаним рішенням підтверджується факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу та спільного побуту загиблого з Березовської- ОСОБА_7 . Тобто, вказані особи фактично були подружжям, та мали права та обов`язки подружжя, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої ст. 16-1 Закону № 2011-XII. Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі № 826/9171/16. Судом апеляційної інстанції враховано, що в подальшому законодавець Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX виклав ст. 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX вказано, що необхідність прийняття законопроекту пов`язана із тим, що у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні членам сім`ї. Метою цього законопроекту є встановлення рівних та справедливих соціально-правових гарантій для усіх членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служб цивільного захисту, працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та поліцейських, що загинули(померли) через виконання ними обов`язків військової служби чи інших випадках. Отже, законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до статті 16-1 Закону №2011-XII, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону віднесли також і жінок, з якою загиблий військовослужбовець проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 3, 17, 65 Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів дійшла висновку, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов`язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов`язку. Суд зауважує, що позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак підставою для відмови вказано, що заявниця не відноситься до одного з подружжя загиблого та відсутністю доказів перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Водночас, положення ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивачка є одним із подружжя встановлено судом. Враховуючи судове рішення у справі № 726/1088/23, яким встановлено факт, що позивач проживала з вересня 2017 року з ОСОБА_2 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, пов`язані спільним побутом, вірним є висновок суду першої інстанції, що рішення Міністерства оборони України щодо відмови для призначення одноразової грошової допомоги з підстав не віднесення позивачки до одного з подружжя загиблого та відсутністю доказів перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23. Таким чином, надаючи оцінку вищевикладеному, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом 02.04.2024 за № 9/с в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав не віднесення позивачки до одного з подружжя загиблого та відсутністю доказів перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням висновків суду. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.