Постанова 4814 № 554/13202/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/13202/24 Номер провадження 22-ц/814/2505/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Обідіної О.І., Одринської Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Полтавський ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про відшкодування шкоди. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивачу нанесено матеріальну шкоду у розмірі 1098,00 грн (протиправне примусове списання коштів) та моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн, завданої внаслідок порушення прав та інтересів позивача, спричиненої протиправною поведінкою Полтавського ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка стала причиною душевних страждань, переживань, обурень та негативних емоцій, незадовільних умов проживання спричинених протиправною поведінкою службових та посадових осіб щодо позивача та членів його сім`ї, близьких родичів. При цьому, вказувала, що завдана моральна шкода є суттєвою, оскільки полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які позивач переніс під час тривалого несправедливого відношення до нього, розчарування в системі органів державної влади держави Україна, додаткове психологічне напруження виникло у нього внаслідок правової невизначеності, що викликало почуття душевного болю, при тому, що із 17 червня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у позивача були арештовані всі кошти, що загрожувало нормальному існуванню людині з інвалідністю. Активна службова недбалість до виконання своїх обов`язків відповідача та зухвала його байдужість, викликали у позивача почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості. В подальшому, позивач направила до суду першої інстанції заяву, в якій зазначила, що 27 січня 2025 року Полтавський ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернув позивачу 1098,00 грн, а тому просила в частині позовних вимог щодо стягнення 1098 грн провадження закрити, в іншій частині позовних вимог позов підтримувала повністю. Короткий зміст рішення місцевого суду Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування шкоди відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, висновків експерта перенесення моральних страждань, втрати стресостійкості, погіршення психологічного здоров`я, тощо в наслідок чого, неможливо об`єктивно оцінити рівень страждань або принижень, які заподіюють моральну шкоду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд повернути без розгляду відповідачу наданий ним 03 січня 2025 року до суду першої інстанції відзив на позов та скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов до Полтавського ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди. Стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн завдану протиправною поведінкою та рішеннями Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позиції учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу На думку скаржника висновки суду не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, суд неправильно дослідив докази та невірно застосував норми матеріального права. Зазначено, що безпідставно відмовлено в задоволенні цивільного позову, оскільки через неправомірні дії відповідача скаржнику було завдано моральна шкода. Щодо відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача прохав суд відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 та закрити провадження у справі. Вказує, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів перенесення моральних страждань, в наслідок чого, неможливо об`єктивно оцінити рівень страждань або принижень, які заподіюють моральну шкоду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Щодо розгляду справи без виклику сторін Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що позивач звернулося до суду з позовом про відшкодування шкоди у сумі 31098,00 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 75313990 з примусового виконання постанови серії 4АВ №05398644 від 28 березня 2024 року, виданої Департаментом патрульної поліції управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху, про стягнення з позивача штрафу у розмірі 680 грн на користь держави. 17 червня 2024 року старшим виконавцем Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова ВП №75313990 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції штрафу в сумі 680 грн. Також, 17 червня 2024 року старшим виконавцем Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова ВП №75313990 про арешт коштів боржника, відповідно до якої, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або завершення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Постановою старшого виконавця Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова ВП №75313990 від 11 жовтня 2025 року, якою закінчено виконавче провадження за примусовим виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 4АВ 05398644 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 680 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративно суду від 25 листопада 2024 року у справі №440/7550/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі № 440/7550/24 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 червня 2024 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 75313990 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 4АВ №05398644 від 28 березня 2024 року. Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 червня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП 75313990 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 4АВ №05398644 від 28 березня 2024 року. Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 червня 2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП 75313990 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 4АВ №05398644 від 28 березня 2024 року, постанова набрала законної сили 22 листопада 2025 року. Позиція суду апеляційної інстанції Щодо заподіяння моральної шкоди За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Аналогічна позиція зазначена також у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див., наприклад, «Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України»). Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною четвертою статті 82 ЦПК визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 440/7550/24 визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 75313990 в постанові суду зазначено: «З матеріалів справи вбачається, що заява про примусове виконання рішення подана від 20.05.2024 за № 738706/41/47-2024 була подана від імені Національної поліції України Департамента патрульної поліції Управління автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху за підписом заступника начальника управління - начальник відділу опрацювання заяв та комунікацій з громадянами управління автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 . Проте, відповідачем доказів щодо наявності у матеріалах виконавчого провадження № 75313990 документів, які підтверджують повноваження Уварової Вікторії Олександрівни діяти від Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління не надано. Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Уварова Вікторія Олександрівна відсутня серед переліку осіб, які мають право вчиняти дії без довіреності або уповноважені діяти у порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень. Таким чином, державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинив протиправні дії при відкритті виконавчого провадження, а саме не пересвідчився в наявності у представника належним чином оформленої довіреності або документа, що посвідчує право представництва юридичної особи. Прийняття в подальшому постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, при протиправному прийнятті первісної постанови про відкриття виконавчого провадження, є протиправним.» Отже, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 440/7550/24 встановлено протиправні дії державного виконавця, відповідно, судом першої інстанції безпідставно відмовлено позивачу у стягнення на її користь моральної шкоди. Щодо наявності вини відповідача, то колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, крім того, як вказано вище, відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру протиправного діяння, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи характер протиправного діяння, глибину фізичний та душевних страждань позивача та інші обставини, які слід врахувати, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України, зокрема, стан здоров`я позивача, та беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 5000,00 грн. Щодо порядку відшкодування шкоди Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позовна вимога про стягнення шкоди із Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, не може буди задоволена у зазначеній позивачем редакції, оскільки не ґрунтується на Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, оскільки суд не має визначати такий порядок, зокрема, шляхом зазначення в резолютивній частині рішення про списання коштів з єдиного казначейського рахунка. Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Органи казначейської служби при виконання судових рішень про стягнення коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, здійснюють безспірне списання суми коштів, яка зазначена у виконавчому документі і не мають повноважень змінювати суму стягнення, самостійно утримувати податки та збори, оскільки законодавством України не покладено на органи казначейської служби функції податковою агента фізичної особи при виконанні судових рішень. Тому у таких справах податкові зобов`язання, які виникають у зв`язку з ухваленням судових рішень про стягнення коштів, не впливають на порядок їх виконання і не визначаються судом. Щодо інших вимог апеляційної скарги Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Відзив Полтавського ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції як і інші процесуальні документи, що подані представником Полтавський ВДВС у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підписані та подані до суду в електронній формі, через систему Електронний суд, відповідно до статей 14, 43 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 178 ЦПК України відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позовну заяву. Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що відповідач порушив строки подачі відзиву на позовну заяву, оскільки з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, до яких було долучено копію позовної заяви, відповідачем було отримано 18 грудня 2024 року, тобто кінцевий строк для подання відзиву 02 січня 2025 року (четвер), а відзив на позовну заяву подано 03 січня 2025 року (п`ятниця), тобто з незначним пропуском встановленого судом строку. Однак, аналізуючи мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що викладені відповідачем доводи у поданому ним відзиві на позовну заяву не бралися місцевим судом до уваги під час ухвалення рішення по суті спору, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 вказано відсутність підтвердження заподіяння останній моральної шкоди діями відповідача. Відтак, поданий відповідачем відзив на позовну заяву не вплинув на результати розгляду справи судом першої інстанції, а тому долучення його до справи не призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною третьою статті 376 ЦПК України передбачені випадки порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а саме: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, - серед переліку яких відсутня така підстава, як долучення відзиву на позовну заяву, який подано з пропуском строку на його подання, до матеріалів справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити частково. Щодо судових витрат За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18, дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Верховний Суд виходить з того, що позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг. Враховуючи, що за подання даної позовної заяви та апеляційної скарги не справляється судовий збір, то судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави. Вищевказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №204/8037/18. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 серпня 2025 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді О.І. Обідіна Т.В. Одринська