Постанова 4814 № 524/4841/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4841/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1278/21Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Акцент-банк» (далі - ПАТ «Акцент-банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Даний позов обґрунтовано тим, що 03 липня 2015 року було укладено договір №ABH0RG148430014 між позивачем та відповідачем, на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 13312,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» Тарифами складає між нею і Банком кредитно-заставний договір. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 13 червня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 23236,93 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 13312,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 13,11 грн; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5857,28 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 2471,83 грн; штрафи: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1082,71 грн. У зв`язку з вищевказаним, позивач прохав стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 23236,93 грн за кредитним договором №ABH0RG148430014 та судові витрати у розмірі 1378,00 грн. Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2016 року позов ПАТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором №ABH0RG148430014 від 03 липня 2015 року в розмірі 23236,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-банк» судові витрати у розмірі 1378,00 грн. Вимоги, які зазначені в апеляційній скарзі З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, дотримавшись порядку оскарження заочного рішення. Просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. Позиція учасників справи Узагальнені доводи апеляційної скарги На думку скаржника, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення прийнято всупереч вимог чинного законодавства та є незаконним і не обґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, відповідачем зазначено, що вона не була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду. Вважає, що умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки такі умови встановлюють непропорційно високу суму компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором. Також вказує, що даний кредитний договір не містить в собі обов`язкових для договорів істотних умов, таких як: розмір кредитної лінії, яка б відповідала фактичним умовам та розмір процентної ставки. Також в договорі не передбачені інші платежі. Відповідачем зазначено, що позивач пропустив строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Щодо розгляду справи без виклику сторін Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що ціна позову становить 23 236,93 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 03 липня 2015 року було укладено договір №ABH0RG148430014 між позивачем та відповідачем, на підставі якого остання отримала кредит. На підставі розрахунку заборгованості за договором №ABH0RG148430014 від 03 липня 2015 року станом на 13 червня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 23236,93 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 13312,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 13,11 грн; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5857,28 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 2471,83 грн; штрафи: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1082,71 грн. Позиція апеляційного суду Щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи Розглядаючи справу без участі відповідача, суд першої інстанції вказав, що відповідач в судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині, про день розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомляла. Проте, колегія суддів не може погодитися із цим висновком суду першої інстанції виходячи із наступного. Порядок здійснення судом судових викликів і повідомлень урегульовано Главою 7 «Судові виклики і повідомлення» Розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Частиною третьої статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Частина перша статті 130 передбачає, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Згідно частини другої вказаної статті розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Як передбачено частиною третьою статті 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. Відповідно до частини четвертої статті 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18) зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду». Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Отже, повернення судових повісток із відміткою повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відсутність відповідача за місцем реєстрації та не є підставою для виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Так, з матеріалів справи вбачається, що поштова кореспонденція суду першої інстанції, яка направлялась відповідачу останньою не отримувалась. На конвертах присутні відмітки про дату залишення у поштових скриньках ОСОБА_1 повідомлень про кореспонденцію, що надійшла на її прізвище до поштової установи та відмітки про причини невручення «за закінченням терміну зберігання». Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції. Щодо доказів Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Цивільним процесуальним законодавством встановлені вимоги щодо поданих до суду доказів учасниками судового процесу, зокрема докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності (статті 77-80 ЦПК України). Подана до суду першої інстанції копія кредитного договору №ABH0RG148430014 від 03 липня 2015 року не відповідає критерію достовірності та достатності, адже з наданої копії неможливо встановити дійсні обставини справи у зв`язку з поганою якістю копії. З наданої позивачем копії неможливо встановити сторін даного кредитного договору та його умови, що в свою чергу позбавляє можливості суд апеляційної інстанції перевірити та встановити фактичні обставини справи. Колегія суддів звертає увагу, що умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не можуть братись судом до уваги, адже в них відсутні підтвердження того, що саме з ними ознайомлювався та саме з ними погодився відповідач, укладаючи кредитний договір з позивачем. Також слід зазначити, що суд першої інстанції під час судового засідання не досліджував оригінал спірного кредитного договору, про що свідчить проголошення заочного рішення. Разом з тим, відповідачем не заперечується факт укладення з позивачем кредитного договору №ABH0RG148430014 від 03 липня 2015 року, а також розмір тіла кредиту, натомість інші складові заборгованості відповідачем оспорюються, у зв`язку з їх відсутністю зазначення в оспорюваному кредитному договорі. Враховуючи факт неможливості перевірити судом апеляційної інстанції законності вимог позивача в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та штрафів, у зв`язку з неподанням позивачем доказів належної якості, на підставі яких можна було б встановити дійсні обставини справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Враховуючи, що відповідачем не заперечується факт отримання від позивача кредитних коштів у розмірі 13312,00 грн, що становить тіло кредиту, суд апеляційної інстанції вважає за можливе у цій частині позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту. Щодо позовної давності За змістом статтей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №ABH0RG148430014 був укладений 03 липня 2015 року, а позивач з даним позовом звернувся до суду першої інстанції 29 червня 2016 року, що свідчить про безпідставність твердження відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За вказаних обставин, заочне рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент - банк» заборгованість за тілом кредиту у сумі - 13312,00 грн, в іншій частині позовних вимог слід відмовити з причин їх недоведеності. Щодо судових витрат За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат. Позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 23 236,93 грн, стягненню підлягає 13 312,00 грн, що становить 57,29 % від ціни позову. Тобто, підлягають стягненню із відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 789,46 грн. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з ПАТ «Акцент - банк» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 882,82 грн. Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи зазначену норму, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ПАТ «Акцент - банк» на користь ОСОБА_1 різниці судових витрат у розмірі 93,36 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нове. Позов публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акцент-банк»заборгованість в частині тіла кредитуу розмірі 13 312,00 грн. В іншій частині вимог - відмовити. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат в розмірі 93,36 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко