Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 635/4339/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 р.Справа № 635/4339/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліціїї на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Карасава І.О., вул. Калініна, 18, с. Покотилівка, Харківська, 62458, по справі № 635/4339/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліціїї , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі ДПП, відповідач 1, апелянт), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Харківській області, відповідач 2), в якому просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 509016 від 11.04.2024, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн; - справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , за порушення п. 24.8 Правил дорожнього руху України та п. 17 ПКМУ від 20.05.2009 № 487 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення). Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02.06.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 509016 від 11.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП, винесеної інспектором ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Кузнецовим Денисом Сергійовичем та закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що зі змісту наданих ним до суду відеозаписів вбачається відсутність дзеркал для спеціаліста з підготовки водіїв як на дзеркалах заднього виду, встановлених поза межами салону, так і додаткового дзеркала в салоні автомобіля. Вказане підтверджується відеозаписом «export-1qo1b» з бодікамери з ідентифікаційним номером 471714, який був покладений в основу зібраних інспектором доказів інкримінованого правопорушення та долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву. ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу приписів частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 05.08.2025 апелянтом було подано додаткові пояснення, в яких ДПП просить врахувати при розгляді апеляційної скарги долучені до цих додаткових пояснень копії заяв по суті, які були подані в суді першої інстанції: відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив разом з додатками до них. 06.08.2025 ДПП було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії відеозапису «export-1qo1b», створеного за допомогою бодікамери з ідентифікаційним номером 471714, на якому зафіксовано подію за участю позивача, який було подано відповідачем разом із відзивом на позовну заяву до суду першої інстанції. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника апелянта, свідка, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами. 11.04.2024 інспектором ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Кузнецовим Д.С. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 509016, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн за статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Зі змісту цієї постанови вбачається, що 11.04.2024 о 16:11 годині в м. Харків, Журавлівська Набережна, 2 ОСОБА_1 проводив практичну підготовку водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на навчальному транспортному засобі, який було обладнано з порушенням вимог правил дорожнього руху, а саме було відсутнє дзеркало чи дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим позивач порушив вимоги пункту 24.8 Правил дорожнього руху України, пункту 17 Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 487 (далі Порядок № 487). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до суду достатніх та належних доказів, які б підтверджували вказані у постанові порушення та вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). В силу приписів статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху серед іншого зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з пунктом 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 24.8 ПДР України транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Учбовий транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. За змістом пункту 17 Порядку № 487 транспортні засоби, які використовуються в процесі практичної підготовки, повинні бути обладнані відповідно до вимог Правил дорожнього руху та зареєстровані в уповноваженому органі МВС. Статтею 127-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Зі змісту пункту 1 статті 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. За змістом статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. На підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення представником відповідача разом із відзивом було надано відеозапис «export-1qo1b», створений за допомогою бодікамери з ідентифікаційним номером 471714, на якому зафіксовано подію за участю позивача, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові. Також було надано стоп-карди із зазначеного відео та фотознімки зовнішнього огляду транспортного засобу HYUINDAI ACCENT з реєстраційним номером НОМЕР_1 відповідно до протоколу перевірки технічного стану від 25.12.2023, взятих з Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України». Колегією суддів досліджено вищезазначений відеозапис та надані стоп-кадри і фотознімки, однак з них неможливо однозначно встановити наявність або відсутність дзеркала або дзеркал заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. У зв`язку із зазначеним було проведено допит свідка ОСОБА_3 , інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції, який розглядав справу щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З пояснень свідка вбачається, що дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв були, однак не такі, які були пред`явлені позивачем при перевірці технічного стану автомобіля. Колегія звертає увагу на те, що з комплексного аналізу пункту 24.8 ПДР України, пункту 17 Порядку № 487 та статті 127-3 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність передбачена саме за відсутність дзеркала або дзеркал заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Натомість позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмінність дзеркал, які були розміщені на автомобілі 11.04.2024, від тих, які були розміщені на транспортному засобі при його технічному огляді. Тобто, з вищезазначеного вбачається, що подія адміністративного правопорушення відсутня. Отже, оскаржувана постанова не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а відтак вимоги апелянта про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними та не підлягають задоволенню. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліціїї залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2025 року по справі № 635/4339/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк