Постанова 4813 № 522/4377/23

Номер провадження: 22-ц/813/2442/25 Справа № 522/4377/23 Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, встановив: У березні 2023 року позивач ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із вказаним вище позовом, у якому, з урахуванням відмови від частини позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 317 803,84 грн, а саме інфляційні витрати кредитора у розмірі 225 079,05 грн та 3% річних у розмірі 92 724,19 гривень. Позов обґрунтовано тим, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року у справі №2/1522/8619/11 позов ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське регіональне управління до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 124 189, 20 грн, з яких: заборгованість по кредиту 91 725, 27 доларів США, що еквівалентно 730 903, 64 грн; заборгованість по відсоткам 32 814, 72 доларів США, що еквівалентно 261 480, 81 грн; пені за порушення строку сплати ануітетного платежу 7268, 73 доларів США, що еквівалентно 57 920, 15 грн; штрафу 9272, 20 доларів США, що еквівалентно 73 884, 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське регіональне управління судові витрати в розмірі судового збору 850 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське регіональне управління судові витрати в розмірі судового збору 850 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 60 грн. 24.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №

125. За змістом пункту 186 Додатку №1 до Договору №GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року, до Заявника ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №ОД07/07/2008/840-К/385 від 18.07.2008 року, договором поруки від 18.07.2008 року та іпотечним договором від 18.07.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Безуля О. М., рестр. № 1874. Таким чином, ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «Консалт Солюшенс» права вимоги за вказаними вище договорами, а отже, ПАТ «КБ «Надра» вибуло із правовідносин за вказаними договорами. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року у справі №2/1522/8619/11 відповідачами не виконане, тому позивач, посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, просить стягнути такі за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року, у розмірі, згідно наданого позивачем розрахунку втрат, 347 089, 63 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2024 позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» залишено без задоволення. У апеляційній скарзі ТОВ «Консалт Солюшенс», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що привело до помилкового висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних вище позовних вимог, з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, зокрема, про те, що на період дії карантину, відповідачів звільнено від обов`язку сплати 3% річних та інфляційних втрат, тому просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Так, положення ст. 625 ЦК України має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому на неї не розповслюджуються зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», що набрали чинності з 04 липня 2020 року. Також скаржник зауважує, що ТОВ має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування інфляційних втрат на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання, що виникло на підставі судового рішення, визначено в національній валюті - гривні. У судовому засіданні представник скаржника ТОВ «Консалт Солюшенс» - адвокат Башук Д.С. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Нерушко Д.Г. заперечувала проти доводів скаржника, просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника ТОВ «Консалт Солюшенс» - адвокат Башук Д.С. та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Нерушко Д.Г., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним нормам, виходячи з такого. Ухвалюючи у справі оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на період дії карантину, відповідачів звільнено від обов`язку сплати нарахувань, в тому числі 3% та інфляційних втрат. Суд першої інстанції також зауважив, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дійсно, Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", що набрали чинності з 04 липня 2020 року Так, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Водночас, формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а отже встановлені Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" обмеження не розповсюджуються на право кредитора отримати компенсацію за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачене ст. 625 ЦК України. Тож на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у постанові від 29 квітня 2024 року по справі №591/3373/21, на яку, зокрема, послався і суд першої інстанції. Крім того, положення статті 625 ЦК України застосовуються і у випадку неналежного виконання державою грошового зобов`язання, яке виникло з рішення суду. Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року у справі №2/1522/8619/11 позов ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське регіональне управління до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 124 189, 20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське регіональне управління судові витрати в розмірі судового збору 850 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське регіональне управління судові витрати в розмірі судового збору 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 60 грн. Правонаступником ПАТ КБ «Надра» як кредитора, є ТОВ «Консалт Солюшенс», яке ухвалою суду від 30.07.2020 замінено, як сторону стягувача у відповідному виконавчому провадженні. Відповідачі вказане вище рішення суду від 04.10.2012 року не виконали, заборгованість не погасили, отже у правонаступника банку, як кредитора, виникло право на застосування наслідків такого порушення згідно з вимогами ст. 625 ЦК України. Звертаючись до суду із цим позовом ТОВ «Консалт Солюшенс» обґрунтовував заявлені позовні вимоги невиконанням відповідачами заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року у справі №2/1522/8619/11. Так, з урахуванням положень Закону № 2120-ІХ, який виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року, позивач просить стягнути 3 % річних та інфляційні втрати за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року Зважаючи на обґрунтування позивачем заявлених вимог невиконанням відповідачами саме заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року у справі №2/1522/8619/11, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість саме у гривні у розмірі 1 124 189, 20 грн, на яку ТОВ «Консалт Солюшенс» і нараховано, передбачені ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційні витрати, апеляційний суд також виснує про безпідставність посилань суду першої інстанції на те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, зважаючи на таке. Ураховуючи, що стороною відповідача порушено виконання грошового зобов`язання визначеного судом у гривні, висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є помилковим. Оскільки відповідальність за статтею 625 ЦК України настає, зокрема, за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті, то до такої суми заборгованості підлягає застосуванню індекс інфляції. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року у справі №718/2081/17 (провадження №61-11113св18) та від 25 листопада 2020 року у справі №742/1001/16-ц (провадження N 61-2955св19). Необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України відповідає також висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року по справі N 750/8676/15-ц (провадження N 14-79цс18). Отже, ураховуючи викладене та приймаючи до уваги наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками та з урахуванням положень ч. 2ст. 625 ЦК України, відповідно до якої кредитор має право на отримання від боржника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, колегія суддів виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» та стягення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 317 803,84 грн, а саме інфляційні витрати у розмірі 225 079,05 грн та 3% річних у розмірі 92 724,19 гривень в солідарному порядку. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ Консалт Солюшенс, з вказаних вище підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Ураховуючи загальний розмір позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 5 720,45 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) грошові кошти у розмірі 317 803,84 грн, а саме інфляційні витрати у розмірі 225 079,05 грн та 3% річних у розмірі 92 724,19 гривень в солідарному порядку. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) судовий збір у розмірі 5 720,45 грн, по 2 860,21 грн з кожного. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: О.Ю. Карташов В.В. Кострицький