Постанова 4824 № 760/32026/24

справа № 760/32026/24 головуючий у суді І інстанції Кицюк В.С. провадження № 22-ц/824/8756/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 11 серпня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 09 грудня 2024 року і до досягнення дитиною трьох років. Позов обґрунтовано тим, що 15 вересня 2022 року сторони зареєстрували шлюб. Під час шлюбу у сторін народився син, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою. Вказує, що відповідач покинув сім`ю, відмовився від матеріального забезпечення спільної дитини. 12 серпня 2024 року Солом`янським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу). Інших осіб на утриманні відповідача немає. Відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги, а позивач не може працювати, оскільки доглядає за дитиною, джерел доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною, немає. Відтак позивач вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти позивачу як дружині, у якої проживає дитина, та через вік дитини не має можливості працювати та забезпечувати себе. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 09 грудня 2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 060 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів наявності у нього непрацездатних членів сім`ї чи інших дітей, відсутності можливості надавати позивачу матеріальну допомогу, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов`язку утримувати дружину до досягнення дитиною трьох років. Посилання відповідача на негідну поведінку дружини як підставу для відмови в утриманні дружини, судом до уваги не береться, оскільки доказів даного твердження відповідачем не надано. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що той з подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, відповідно до статті 75 СК України не має права на допомогу. Апелянт вважає, що грубе порушення одним з подружжя вимог законодавства, зокрема і вимог СК України є підставою вважати такі дії подружжя, як негідні, стосовно прав та обов`язків іншого подружжя. У цьому випадку такі обставини мали місце, оскільки позивачка приховувала кошти сімейного бюджету від чоловіка у вигляді отриманої нею заробітної плати за весь час шлюбу, не використовувала її на потреби сім`ї, накопичувала на рахунку, на який щомісячно перераховувалась винагорода чоловіка, продала спільне сумісне майна подружжя без згоди чоловіка. Ці обставини справи підтверджені відповідачем у справі належними, допустимими, достовірними письмовими доказами, зокрема листами відповідача, позивача, органу реєстрації транспортних засобів. Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у розкритті банківської таємниці щодо залишків коштів на рахунках позивачки. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки відповідач не просив встановити матеріальне становище дружини для стягнення утримання, його вимога стосувалась лише підтвердження факту негідної поведінки дружини у шлюбних відносинах, яким є приховування коштів сімейного бюджету від чоловіка. На час припинення шлюбних стосунків дружина мала у своєму розпорядженні не тільки залишки на рахунку у monobank та майже всю отриману нею за час шлюбу заробітну плату, які є заощадженнями сім`ї, а відтак спільною сумісною власністю подружжя, на поділ якої-чоловік має право. Апелянт вважає, що указані дії дружини були порушенням вимог пункту 4 статті 55 СК України, якою унормовано, що чоловік та дружина зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї, а фактично тільки чоловік забезпечував матеріальне становище сім`ї, а дружина свої доходи умисно приховувала. Відмовляючи у задоволенні клопотання про розкриття банківської таємниці суд позбавив відповідача доказів негідної поведінки дружини у шлюбі. При цьому наявність коштів на вказаних рахунках, отже протиправне вилучення їх з бюджету сім`ї, є доказом негідної поведінки дружини у сімейних стосунках. Ці докази мали суттєве значення для розгляду позову, оскільки були підставою для відмови у позові. Суд не дочекався строку отримання заперечень позивача на відзив у справі, передчасно ухвалив рішення, таким чином дозволив позивачу взагалі не надавати заперечень та уникнути від надання доказів, що свідчить про упереджене ставлення суду до сторони у справі. Судом не надана оцінка факту надання відповідачу майже щоденної допомоги за час шлюбу його батьком, що підтверджено випискою з рахунку. Необхідність такої допомоги відповідачу також підтверджує негідну поведінку дружини в сім`ї, а саме позбавлення чоловіка коштів на щоденні потреби, навіть на їжу. Факт продажу спільного сумісного майна подружжя без згоди чоловіка доведено відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, в якому дійсно є інформація про реєстрацію зміни власника автомобілю 31 липня 2024 року та повторна зміна власника цього автомобіля 02 грудня 2024року, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру ТЗ та Листом Головного сервісного центру МВС, які надані з відзивом. Позивач своїм листом без дати надала згоду на проведення ДНК експертизи щодо батьківства сина. Тому на думку апелянта, позивачем визнано сумнів щодо батьківства дитини. Судом також не надано оцінки факту перебування у шлюбі нетривалий час, що також є підставо для відмови у позові, та передбачено вимогами підпункту 1 пункту 1 статті 83 СК України. Вказує, що судом першої інстанції не досліджено можливості відповідача надавати матеріальну допомогу. Єдиним доходом відповідача на даний час є грошове забезпечення військовослужбовця за контрактом, яке не є заробітною платою у розумінні Закону України «Про оплату праці». Стягнуті судовим наказом аліменти на сина у розмірі частини доходу становлять суму близько 12 675 грн, що майже у дев`ять разів перевищує мінімальний гарантований та в п`ять разів мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, що становить 50% та 100% прожиткового мінімуму відповідно для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу) платника аліментів. За грошове забезпечення відповідач має забезпечити сплату аліментів на утримання дитини, оренду житла у місті Києві, задоволення свої щоденних потреб військовослужбовця ЗСУ. За оренду житла відповідач сплачує суму 12 000 грн., а разом з комунальними витратами ця сума становить близько 15 000 грн. З урахуванням сплати аліментів та оренди житла, витрати відповідача становлять загальну суму 27 675 грн. За умови всіх відрахувань та оплат у відповідача на власне утримання залишається сума близько 24 025 грн, яка вже є недостатньою для забезпечення проживання у місті Києві. Також відповідач не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з нього судових витрат у сумі 1 060 грн. На думку суду предметом позову є стягнення аліментів на утримання дружини, а не позов з приводу порушення прав позивача як учасника бойових дій. Стягнення з грошового забезпечення коштів є порушенням прав військовослужбовця, а саме позбавленням належного йому забезпечення у розмірі, який є непомірним навантаженням на нього. Від представника ОСОБА_3 - адвоката Мензак Ю.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив обґрунтовано тим, що положення частини 5 статті 75 СК України, на яку посилається відповідач, не стосується випадків стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку. Вказує, що нібито негідна поведінка позивачки є домислами представника відповідача. На підтвердження її негідної поведінки відповідач посилається на приховування коштів сімейного бюджету від чоловіка, невикористання на потреби сім`ї коштів, наданих чоловіком та накопичення їх на рахунку, продаж спільного сумісного подружжя без згоди чоловіка, сумніви дружини щодо батьківства дитини. Однак позивачка не приховувала від чоловіка кошти сімейного бюджету та йому було достеменно відомо про їх запаси та цільове використання коштів. Кошти сімейного бюджету позивачкою повністю використовувались у інтересах сім`ї, для забезпечення належного побуту та для виховання і матеріального забезпечення дитини. Накопичення незначної суми коштів на банківському рахунку у вигляді «фінансової подушки» аж ніяк не може свідчити про нецільове використання коштів, навпаки - це є цілком логічною дією для забезпечення нормального рівня морально-психологічного настрою у сім`ї, для упевненості у завтрашньому дні. Подружжям було прийнято рішення про те, що відповідач перераховує позивачці зароблені кошти, а вона розпоряджається ними в інтересах сім`ї, оскільки до цього були випадки, коли відповідач за кілька днів міг витратити місячний заробіток. Він і сам визнавав той факт, що не уміє розпоряджатися грошима, а тому довірив це позивачу. На момент припинення відносин на банківському рахунку позивача була сума 1 948 грн 33 коп. Продаж позивачкою спільного сумісного майна подружжя не доведено жодним належним та допустимим доказом. Крім того, у разі вчинення подібної неправомірної дії, ОСОБА_1 може подати відповідний позов на оскарження відповідного правочину, що ним на даний момент не зроблено, а отже, свідчить про голослівність його висловлювань. Зазначає, що ОСОБА_3 не сумнівається у батьківстві дитини, вона наполягає на тому, що відповідач є батьком їх спільної дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Маніпуляції стосовно батьківства вчинялись зі сторони опонентів, а саме: надіслано лист із пропозицією провести ДНК-експертизу батьківства з аргументацією стосовно того, що ОСОБА_6 сумнівається у такому батьківстві. На це позивачка надіслала листа про те, що не заперечує щодо проведення такої експертизи, адже їй нічого приховувати, і вона залюбки доведе відповідачу, що саме він є батьком їх дитини. Відповідач ініціював судовий спір за позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства, виключення з актового запису народження дитини запису про батька (справа № 760/12353/25), однак через кілька днів після реєстрації справи подав заяву про повернення позовної заяви. Не відповідає дійсності те, що тільки чоловік дбав про матеріальне благополуччя сім`ї, так як позивачка працювала майже до самих пологів, при цьому, отримуючи доволі непогану заробітну плату, часом більшу за заробіток відповідача. Допомога батька відповідача жодним чином не може свідчити про негідну поведінку дружини, а є актом доброї волі. Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами позивачки про те, що вона не приховувала кошти сімейного бюджету, не ставила під сумнів батьківство сина, не відчужувала спільне сумісне майно подружжя без нотаріально посвідченої згоди чоловіка, оскільки ці доводи апелянта підтверджені наявними у справі належними та достовірними письмовими доказами. Твердження позивача про те, що відповідач не «уміє розпоряджатись коштами», міг витратити всю отриману винагороду за кільки днів тому, тому сам доручив дружині розпоряджатись коштами, не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджено жодними доказами, зокрема виписками з його карткових рахунків, при цьому позивач не надавала суду клопотання про витребування доказів, а саме виписок з його рахунків. Твердження про те, що дружина використовувала всі отримані нею кошти на потреби сім`ї також не підтверджено доказами. Вона не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписок з карткового рахунку в monobank Universal Bank, та інших її карткових рахунків, відомостями з яких було б підтверджено залишки коштів на її рахунках, використання коштів саме на потреби сім`ї, а не накопичення для свої власних потреб. Тому вказівка на те, що на банківському рахунку позивача була саме сума 1 948 грн 33 грн є голослівним та не підтвердженим жодним доказом. Доводи щодо відсутності у справі доказів про продаж спільного сумісного майна подружжя також не відповідають дійсності. Також вказує, що позивач свідомо та умисно, без поважних причин, уникає від добровільного проведення експертизи на батьківство дитини, тому позивачу нічого не залишається, як вирішу ват и це питання у судовому порядку. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 15 вересня 2022 року (а.с. 9). Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_3 (а.с. 10). Судовим наказом Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року № 760/18410/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08 серпня 2024 року (а.с. 11-12). Відповідно до довідки від 19 жовтня 2021 року №2/681, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , призовник ОСОБА_1 у період з 04 жовтня 2021 року по 06 жовтня 2021 року перебував на обласному збірному пункті і 06 жовтня 2021 року у складі команди відправлений до ВЧ НОМЕР_3 для проходження строкової військової служби (а.с. 45). Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 16 березня 2023 року на підставі наказу командира вч НОМЕР_3 №43-рс прийнято на військову службу у ЗСУ за контрактом (а.с. 46-47). ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с. 48). З виписки з рахунку ОСОБА_7 в monobank Universal Bank(картка НОМЕР_6 ) за період з 22 вересня 2022 року по 15 серпня 2024 року ОСОБА_7 періодично здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 60 970 грн (а.с. 49-52). З виписки з рахунку ОСОБА_7 в monobank Universal Bank(картки НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ) за період з 22 вересня 2022 року по 15 серпня 2024 року ОСОБА_7 періодично здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 87 350 грн (а.с. 53-58). Листом від 09 грудня 2024 року ОСОБА_2 , вказавши що діє в інтересах ОСОБА_1 , запропонувала ОСОБА_3 здійснити за взаємною згодою поділ спільного майна подружжя: грошових коштів від продажу автомобіля та отримані нею кошти у вигляді заробітної плати (а.с. 59-60). Листом від 09 грудня 2024 року ОСОБА_2 , вказавши що діє в інтересах ОСОБА_1 , запропонувала ОСОБА_3 добровільно провести генетичну експертизу ОСОБА_4 (а.с. 64). Листом без дати, який відповідно до відмітки на конверті направлений 30 грудня 2024 року, ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує проти проведення ДНК експертизи за першої можливості (а.с. 66-67). Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах виконавчого провадження № НОМЕР_11 щодо примусового виконання судового наказу № 760/18410/24 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ВЧ НОМЕР_3 (а.с. 68). 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 уклав договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю оренди 12 000 грн (а.с. 69-71). З виписки з рахунку ОСОБА_1 в monobank Universal Bank(картки НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ) за період з 15 вересня 2022 року по 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату на загальну суму 865 203 грн 70 коп. (а.с. 99-100). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини 9 статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Згідно з частинами 1, 2 статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Відповідно до частини 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (частина 4 статті 84 СК України). Тлумачення частини 2 статті 84 свідчить про те, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: 1) проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; 2) можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Позивачка ОСОБА_3 у своєму позові посилається, що вона проживає разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 добровільно не надає їй матеріальну допомогу, а вона не може працювати, оскільки доглядає за дитиною. Обставини проживання позивачки разом із дитиною відповідачем не заперечувалися, а тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Задовольняючи позов про стягнення аліментів на дружину частково та стягуючи аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача на місяць, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів відсутності можливості надавати позивачу матеріальну допомогу. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 негідно поводилася у шлюбних відносинах, тому відповідно до частини 5 статті 75 СК України не має права на допомогу. Статтею 75 СК України визначено право одного з подружжя на утримання. Відповідно до частини 2 цієї статті право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв`язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом (частина 5 статті 75 СК України). Однак, ОСОБА_3 у своєму позові порушується питання про стягнення аліментів на неї, як дружину, до досягнення дитиною трьох років, що регулюється статтею 84 СК України, а тому підстави для застосування цих правовідносин положення статті 75 СК України щодо негідної поведінки як підстави для відмов у стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку відсутні. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для перевірки обставин, на які посилається представник відповідача як підтвердження негідної поведінки ОСОБА_3 , оскільки такі не входять до предмету доказування у цій справі. З цих же підстав апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача, поданого одночасно з апеляційної скаргою, про зобов`язання ОСОБА_3 надати виписки з карткових рахунків у monobank та банку, у який зараховувалася її заробітна плата, отримана в «Уклон Україна». Доводи апеляційної скарги про перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі нетривалий час та продаж позивачкою спільного майна подружжя без дозволу чоловіка не впливає на право позивачки як матері, з якою проживає дитина, на аліменти до досягнення дитиною трьох років. Крім того, положення СК України прямо вказують також на те, що присудження вказаних коштів на утримання дружини не залежить від того, який майновий стан має дружина та яка сума грошових коштів знаходиться на її банківському рахунку. Доводи апеляційної скарги про наявність сумнівів у батьківстві ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 не підтверджено належними доказами. Таким чином представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не спростовано право ОСОБА_3 на отримання аліментів від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають до стягнення, апеляційний суд враховує, що відповідачем на підтвердження розміру своїх доходів суду першої інстанції надано виписку зі свого рахунку, з якої вбачається, що за період з 15 вересня 2022 року по 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату на загальну суму 865 203 грн 70 коп., тобто у середньому 37 617 грн на місяць. Апеляційний суд враховує, що судовим наказом Солом`янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року № 760/18410/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Утримання аліментів з одного з батьків не має приводити до безпідставного збагачення іншого за їх рахунок, зважаючи на те, що відповідач є військовослужбовцем, отримує дохід та грошову винагороду за участь у бойових діях. А отже, доводи апеляційної скарги про те, що визначений розмір аліментів у розмірі 1/6 частині від його доходу, як це визначено судом першої інстанції, що становить близько 6 269 грн на дружину є надмірним та необґрунтованим, знайшли підтвердження у матеріалах справи. З огляду на зазначені обставини, виходячи з доходу відповідача ОСОБА_1 , буде достатнім для утримання дружини аліментів у розмірі 1/10 частини від доходу останнього (близько 3 761 грн). Визначений розмір аліментів є більшим за прожитковим мінімум для працездатних осіб за 2025 рік - 3028 гривень та на переконання колегії суддів дозволить зберегти баланс між потребами матері дитини та потребами відповідача. Суд першої інстанції враховує обставини перебування відповідача на військовій службі та його участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також одержання заробітної плати та додаткової винагороди, що виплачується за умови участі у бойових діях, в повній мірі не врахував і дійшов помилкового висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів з 1/6 до 1/10 частки заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи й підлягає зміні в частині визначено розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на дружину до досягнення дитини трьох років. Щодо судових витрат. Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом першої інстанції правильно враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20, відповідно до яких предметом позову є стягнення аліментів на утримання дружини, а не з приводу порушенням прав позивача як учасника бойових дій. Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Враховуючи викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що стягнення з грошового забезпечення відповідача судового збору є порушенням прав військовослужбовця. Враховуючи, що позов задоволено частково (враховуючи розмір задоволених позовних вимог 40 %), а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 484 грн 48 коп. (40 % х 1211 грн 20 коп.. : 100% = 484 грн 48 коп.). Відповідачу має бути компенсовано судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 954 грн (60 % х 1590 грн : 100% = 954 грн). Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи викладене, відповідачу має бути компенсовано різниця судових витрат у розмірі 469 грн 52 коп. (954 грн - 484 грн 48 коп.) Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 грудня 2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року залишити без змін. Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 469 грн 52 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська