Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/879/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7203/25 Справа № 185/879/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Никифоряка Л.П., суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання - Кругман А.М., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Болдирєва У.М., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У січні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі 600 000,00грн. Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що вона є дочкою загиблого на виробництві відповідача ОСОБА_2 . Вказувала, що внаслідок втрати батька, їй завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, які вона відчуває у зв`язку з втратою близької та дорогої для неї людини, вона позбавлена можливості відчути батьківську підтримку, отримати його турботу. Вважаючи, що саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці, ОСОБА_2 загинув. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, 400000,00грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, а допущене відповідачем порушення права ОСОБА_2 на безпечні умови праці призвело до нещасного випадку та смерті останнього. У зв`язку з цим позивачці була завдана моральна шкода. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 400 000,00грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги 29 травня 2025року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року. В апеляційній скарзі заявниця не погодилась з висновками суду в частині розміру відшкодування та висловила вимогу про зміну рішення, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 600 000,00грн та стягнувши її без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Доводи апеляційної скарги обґрунтовувались тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг моральних страждань позивачки. Зазначає, що вона внаслідок смерті батька позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку, турботу та допомогу в організації життя і побуту, його втрата є непоправною, усвідомлюючи це, позивачка постійно відчуває душевний біль та розпач. 13 червня 2025року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року. В апеляційній скарзі Товариство також не погодилося з висновками суду, та висловило вимогу про зміну рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 100 000,00грн. Доводи апеляційної скарги відповідача обґрунтовувалась тим, що позивачем не доведено її психічний стан відповідними доказами, серед яких мають бути висновки судових експертиз або звернення до лікарів. Крім того, позивачем не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Одночасно відповідач вважає, що винним у нещасному випадку на виробництві, що призвів до смерті батька позивача, є сам померлий, що зумовлює відсутність вини підприємства у його смерті. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали. Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 07 липня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 29 липня 2025року. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що стався на шахті «Дніпровська» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля», правонаступником якого є відповідач. Причиною нещасного випадку було раптове обвалення поряд покрівлі, робота у небезпечній незакріпленій зоні, низька виробнича дисципліна серед працівників, що підтверджується копією Акту за формою Н-1 №72 від 31 травня 1996року та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.7-10).

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. За результатами розгляду справи суд першої інстанції виснував, що частково доведено спричинення позивачці моральної шкоди та визначив розмір відшкодування у 400000,00грн, зазначивши про відрахування з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» слід залишити без задоволення та апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції в частині вимог неправильно застосовані норми матеріального права, а саме суд неправильно витлумачив закон. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина четверта статті 43, частина перша статті 46 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої каліцтвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності каліцтва і причинного зв`язку між смертю і каліцтвом, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008року № 20-рп/2008, визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт смерті ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 31 травня 1996року, приймаючи до уваги, що вина постраждалого відсутня та, що заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку з втратою близької людини - батька завдає їй душевних та психологічних страждань, вона позбавлена можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 400 000,00грн, яка спричинена втратою близької людини від нещасного випадку на виробництві. При визначенні розміру відшкодування судом враховано баланс інтересів сторін та з огляду на обставини цієї справи, обмеження позивачки у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю близької людини, перед інтересами підприємства було б не пропорційно легітимній меті. Доводи апеляційної скарги позивача про занижений розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року). Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Отже, апеляційний суд погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення позивачці моральної шкоди у зв`язку з втратою близької людини, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини та залишилася без його піклування, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках. Смерть рідної людини - не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Місцевий суд правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі статті 1167, частини другої статті 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Приведені апелянтами в апеляційних скаргах інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтами норм процесуального закону. Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року). Водночас, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди саме без відрахування податків та інших обов`язкових платежів заслуговують на увагу. Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21). Апеляційний суд зауважує, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року. Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020року. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22). Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг За наведених умов, сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди не підлягає оподаткуванню. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення судупідлягає в цій частині зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів», замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року підлягає залишенню без змін. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги позивачки та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення місцевого суду в частині застосування норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року- змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів», замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2025року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 липня 2025року. Судді: