Постанова Дніпровський апеляційний суд № 933/936/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6055/25 Справа № 933/936/24 Суддя у 1-й інстанції - Попович І. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О., за участю секретаря - Коляди Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 14 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» (далі - ТОВ «Укрцентраль») про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що батьком малолітньої ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Укрцентраль» з 27 лютого 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючи прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті. ІНФОРМАЦІЯ_1 робота ОСОБА_3 була припинена у зв`язку з його смертю, наказ № 121-к від 16 серпня 2021 року. Під час ведення буровибухових робіт у підготовчому вибої північного польового конвеєрного штреку гор. 815 м. стався вибух, наслідки якого розповсюдились на головний конвеєрний штрек блоку 10, а також матеріали та обладнання, що в ньому розташовувались. Відповідно до акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося / сталася) від 30 грудня 2021 року, у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 17 серпня 2021 року фахівцями управління гірничого нагляду Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, у зв`язку з настанням аварії з груповим нещасним випадком із смертельними наслідками, було проведено позапланову перевірку стану охорони праці та промислової безпеки у головному конвеєрному штреку блоку 10 ПрАТ «ШУ «Покровське». За результатами перевірки виявлено 114 порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Внаслідок отриманих травм у опіковому відділенні КНП «Міська Лікарня № 3» Краматорської міської ради ОСОБА_3 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 . У померлого залишилася донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина зазнала поганого емоційного стану після смерті батька та для з`ясування чого було проведено психологічну діагностику за проханням матері дитини. Згідно отриманого висновку, у Єлизавети спостерігається наявність психологічної травми, пов`язаної зі смертю батька, високий рівень тривоги, страху, пригніченості та емоційної напруги. Позивачка зазначала, що втрата близької людини - батька спричинили для дитини порушення її життєвих обставин та вимагає додаткових зусиль для організації життя та лікування, дівчинка не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття через постійну думку про батька, що негативно відбивається на душевному стані, відчуває душевні страждання тa переживання, з`явилося почуття тривоги, особливо з урахуванням незворотності наслідків аварії та тяжкого психологічного стану, стало критичним відношення до світогляду. Вина відповідача у виникненні у наслідків аварії на підприємстві це недотримання вимог нормативно-правових актів, у наслідок чого були допущенні невиправні наслідки смерті. Викладене свідчить про те, що смерть ОСОБА_3 настала через те, що відповідач, як роботодавець, не забезпечив створення безпечних умов праці, а тому в даному випадку наявна вина відповідача як роботодавця. Оцінюючи моральну шкоду у 500 000,00 грн., позивачка виходила з тривалості та глибини моральних, з безлічі негативних наслідків для неї, які виникли внаслідок смерті батька, а також незворотності обставин. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд стягнути з відповідача на користь малолітньої дитини в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн. Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 14 березня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Укрцентраль» на користь малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє її мати ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У поданій 18 квітня 2025 року апеляційній скарзі ТОВ «Укрцентраль», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачкою не доведено психічний стан дитини відповідними доказами, серед яких мають бути висновки судових експертиз або звернення до лікарів. Крім того, позивачкою не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими відповідач обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 21 січня 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 , актовий запис № 17 (а.с.34 т.1). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.32 т.1). Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 10 квітня 2020 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано. Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року (а.с.31 т.1). З копії трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 з 27 лютого 2019 року працював на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті в ТОВ «Укрцентраль». Трудові відносини припинено ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з його смертю (а.с.35-36 т.1). Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого повторно, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 593 (а.с.33 т.1). Відповідно до довідки про причину смерті (до форми № 106/ о № 272) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: опік полум`ям ІІІа - ІІІб ступеня голови, обличчя, шиї, тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок на площі 75 % від загальної площі (а.с.77 т.1). Актом форми Н-1/П проведення розслідування нещасного випадку, що стався 31 липня 2021 року о 04 год. 15 хв. з потерпілим ОСОБА_3 на ТОВ «Укрцентраль», затвердженим 30 грудня 2021 року, зазначено, що комісія за результатами розслідування нещасного випадку прийшла до висновку: нещасний випадок з ОСОБА_3 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с.38-64 т.1). 01 березня 2019 року на виконання гірничих робіт між відповідачем та ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» був укладений договір № 152, з додатковими угодами до нього (а.с.97-108 т.1). На виконання ухвали суду від 24 лютого 2025 року Покровською окружною прокуратурою надано відповідь, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12021052410000463 від 31 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, триває та здійснюється слідчими слідчого відділу Покровського РУП ГУНП в Донецькій області. Підозра особам по даному кримінальному провадженню не повідомлялася (а.с.179 т.1). Згідно копій довідок комітету органів самоорганізації населення м. Мирнограда від 21 вересня 2021 року, відділу ведення реєстру територіальної громади м. Мирнограда від 28 вересня 2021 року, про склад сім`ї від 05 серпня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживала за місцем реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.75,76,78 т.1). До позовної заяви додано копію записки, в якій малолітня ОСОБА_2 звертається до свого померлого батька (а.с.19 т.1). За результатами психологічної діагностики учениці 4-А класу ЗЗСО №10 ОСОБА_2 , зроблено висновок, що у Єлизавети спостерігається наявність психологічної травми, пов`язаної зі смертю батька, високий рівень тривоги, страху, пригніченості, емоційної напруги (а.с.30 т.1). Згідно копії висновку за результатами психологічної консультації, складеним психологом Мирноградського міського центру соціальних служб від 01 лютого 2022 року за зверненням ОСОБА_1 з первинним запитом щодо психологічної травми доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок смерті батька. Під час спостереження та бесіди було з`ясовано, що смерть батька негативно вплинула на психоемоційний стан дівчинки. Вона поділилася тим, що їй стало сумно, коли вона дізналася про смерть батька, вона стала погано себе почувати і їй хотілось рвати. Періодично вона сумує за батьком, і в неї декілька годин може бути поганий настрій. Єлизавета сказала, що розуміє, що час не повернути і їй потрібно бути сміливою, дівчинці приємно, що в школі її підтримали її друзі. Мати розповіла, що останнім часом дівчинка погано концентрується на тому, що робить у даний час, відволікається на свої думки, часто буває сумна. У процесі зустрічі психологом був здійснений комплекс короткострокових заходів, які були спрямовані на психологічну підтримку дівчинки, спонукання її до виразу емоцій (а.с.74 т.1). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення позивачці моральної шкоди, а також провина відповідача в спричиненні такої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням смерті ОСОБА_3 . Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер допущеного відповідачем правопорушення, глибину душевних страждань малолітньої дитини, позбавлення її можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості і дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди слід визначити в розмірі 500 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина четверта статті 43, частина перша статті 46 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої і другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої каліцтвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності каліцтва і причинного зв`язку між смертю і каліцтвом, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши факт смерті ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, який актом спеціального розслідування нещасного випадку від 30 грудня 2021 року визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом, приймаючи до уваги, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з втратою близької людини завдає їй душевних та психологічних страждань, вона позбавлена можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки в інтересах дитини моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн., яка спричинена втратою близької людини від нещасного випадку на виробництві. При цьому слід зазначити, що винні дії загиблого ОСОБА_3 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову його дружини в інтересах дитини про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування судом враховано баланс інтересів сторін та з огляду на обставини цієї справи, обмеження позивачки у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю близької людини, перед інтересами підприємства було б не пропорційно легітимній меті. Доводи апеляційної скарги відповідача про завищений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Отже, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачкою не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральної шкоди у зв`язку з втратою близької людини, - є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції враховано конкретні обставини у справі, моральні страждання ОСОБА_2 , яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини - батька та залишилася без його піклування, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках. Смерть рідної людини - не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди малолітній дитині. Місцевий суд правильно дійшов висновку, що малолітній ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі статті 1167, частини другої статті 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що , оскільки розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом). Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Приведені апелянтом в апеляційних скаргах інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» - залишити без задоволення. Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 14 березня 2025 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 липня 2025 року. Повний текст судового рішення складено 30 липня 2025 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.А. Єлізаренко М.О. Макаров