Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7882/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7584/21 Справа № 185/7882/19 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М. суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. в зв`язку зі смертю матері. В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 працюючи машиністом електровозу підземним дільниці шахтного транспорту № 2 ВСП «Шахтоуправління «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 28.07.2016 року працюючи в першу зміну отримав наряд на перевезення вантажів та виконання маневрових операцій по горизонту 260 м на шахті «Ювілейна» ВСА «Шахтоуправління «Першотравенське». О 12.50 ОСОБА_2 перебуваючи в районі пікету № 0+17,5 м. східного відкаточного квершлагу горизонту 260 метрів, відчепив електровоз від причепного присторою ДКНУ-1 і почав рух на електровозі АМ 8 Д у напрямку гаражу-зарядної горизонту 260 м. Проїхавши приблизно 20 метрів ОСОБА_2 зупинився біля працівників технологічної служби, серед яких була ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які зайшли в кабіну електровозу. ОСОБА_2 став біля контролера, ОСОБА_4 сіла на сидіння, ОСОБА_5 стала по центру кабіни, ОСОБА_3 з лівого боку кабіни біля входу. Приблизно о 13.00 год. почав рух електровозу, проїхавши приблизно 10 метрів ОСОБА_3 була затиснута між акумуляторною батарею електровоза АМ-8Д та металевим кріпленням виробки, внаслідок чого, була травмована. О 15.37 год. ОСОБА_3 померла. Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04.07.2019 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 являючись особою, зобов`язаною дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, допустив порушення вимог ст. 41 Гірничого закону України, пункту 1 глави 5 розділу IV, пункту 17 глави 1 розділу IV, пункту 13 глави 1 розділу VII Правил безпеки у вугільних шахтах, п.п. 1.11, 3.13, 3.17 Інструкції № 5 з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки в шахті машиніста електровозу підземного, що спричинило смерть ОСОБА_3 . У зв`язку зі смерті матері, причиною якої є недотримання працівником відповідача вимог чинного законодавства у сфері безпеки праці, позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, люблячої матері, опори та морально підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 192 000 (сто дев`яносто дві тисячі) гривень 00 копійок. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті експертизи в сумі 14 600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок. В іншій частині позову, відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . (а.с. 8, т. 1) 28.07.2016 року з ОСОБА_3 , яка працювала гірничим інженером з гірничих робіт ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» стався нещасний випадок, про що складений акт № 31 по формі Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. (а.с. 83-90, т.1) В результаті даного нещасного випадку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с. 8, т.1). Вироком Першотравенського міського суд Дніпропетровської області від 04.07.2019 року встановлено що, 28.07.2016 року ОСОБА_2 , працюючи машиністом електровозу підземним дільниці шахтного транспорту № 2 ВСП «Шахтоуправління «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в першу зміну отримав наряд на перевезення вантажів та виконання маневрових операцій по горизонту 260 м на шахті «Ювілейна» ВСА «Шахтоуправління «Першотравенське». О 12.50 ОСОБА_2 перебуваючи в районі пікету № 0+17,5 м. східного відкаточного квершлагу горизонту 260 метрів, відчепив електровоз від причепного присторою ДКНУ-1 і почав рух на електровозі АМ 8 Д у напрямку гаражу-зарядної горизонту 260 м. Проїхавши приблизно 20 метрів ОСОБА_2 зупинився біля працівників технологічної служби, серед яких були провідні гірничі інженери гірничих робіт технологічної служби: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які зайшли в кабіну електровозу. При цьому ОСОБА_2 став біля контролера, ОСОБА_4 сіла на сидіння, ОСОБА_5 стала по центру кабіни, ОСОБА_3 з лівого боку кабіни біля входу. ОСОБА_2 діючи у порушення вимог ст. 41 Гірничого закону України, пункту 1 глави 5 розділу IV, пункту 17 глави 1 розділу IV, пункту 13 глави 1 розділу VII Правил безпеки у вугільних шахтах, п.п. 1.11, 3.13, 3.17 Інструкції № 5 з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки в шахті машиніста електровозу підземного, при відсутності на електровозі другої кабіни (сидіння) та пасажирської вагонетки, після посадки людей до кабіни електровозу не припинив роботу, не доповів ІТР дільниці чи гірничому (підземному) диспетчеру про порушення вимог нормативних актів з охорони праці, та приблизно о 13.00 год почав рух електровозу АМ-8Д, не виконавши вимог нормативних актів з охорони праці, що стосуються його професії, та своїми діями піддаючи небезпеці життя та здоров`я людей. Після того, як електровоз проїхав, приблизно 10 метрів ОСОБА_3 була затиснута між акумуляторною батарею електровоза АМ-8Д та металевим кріпленням виробки, внаслідок чого, була травмована, отримавши тілесні ушкодження у вигляді тупої закритої травми грудної клітки: переломів тіла грудини, 1-7 ребер справа, 1-6 ребер зліва по різних анатомічних лініях, із пошкодженням пристінкової плеври, розрив кореня правої легені; садна ліво половини обличчя, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення. О 15.37 год. ОСОБА_3 померла. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок травматичного шоку, зумовленого тяжкою травмою грудної клітки, яка супроводжувалася множинними переломами ребер з обох боків, переломом грудини,розривом правої легені та внутрішньо-грудною кровотечею в об`ємі 600 мл рідкої крові. (а.с 4,5,т.1) Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Вирок набрав законної сили. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з 2009 року зустрічалась з позивачем, разом навчались, часто була у них вдома, знає що у нього були дуже близькі стосунки з матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, він був у шоковому стані з того часу він не міг спати, перестав їсти, він не міг знаходитися в квартирі, де вони жили з матір`ю. Костя не міг працювати він постійно був у депресивному стану, вона з друзями постійно намагалися його вивести з цього стану. Свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає позивача з 2012 року вони разом проживали гуртожитку, добре знав його батьків, вони дуже допомагали ОСОБА_9 . Після закінчення навчання вони продовжували дружити та спілкуватися. Знає що у ОСОБА_9 померла мати, він після її смерті був у депресії всі друзі постійно його підтримували. Кості знаходив роботу однак не міг працювати через депресивний стан. Вони з ОСОБА_10 змінювали місце проживання, жили в Дніпрі потім повернулись до Першотравенська. Через три місяці після смерті матері, загинув його батько і це ще більше на нього вплинуло. Костя нічого не хотів, його нічого не цікавило він втратив сенс життя. Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем знайомий з 1991 року, його мати була його хрещеною. Вони дружили сім`ями і продовжують дружити до теперішнього часу. Після смерті матері ОСОБА_9 дуже змінився замкнувся у собі, з`явилося заїкання, набрав вагу, потім дуже схуд, він не міг працювати і вимушений був звільнитися. Тільки після народження у нього дитини він набув сенс життя. Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в 2016 році працював на підприємстві відповідача машиністом електровозу, даний електровоз призначений для перевозу вантажу та не призначений для людей. В кабіні міг знаходитися тільки машиніст та учень машиніста. В той день коли стався нещасний випадок він зупинив електровоз та пішов передати положення. Коли прийшов побачив у кабіні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Він пішов повідомити диспетчера про те, що вони в електровозі однак диспетчера не було. Він робив їм зауваження щоб вони вийшли, однак вони не виходили. Як тільки розпочали рух ОСОБА_14 піднялась у весь зріст і її затисло. Після цього випадку його життя змінилося він був засуджений, до теперішнього часу не може знайти нормальну роботу та утримувати родину. Вирок він не оскаржував і обвинувачення визнав у повному обсязі. Відповідно до висновку експерта № 2-12/11 за результатами проведеної судово-психологічної експертизи від 12.11.2020 року встановлено: 1) Внаслідок загибелі ОСОБА_3 , яка сталася 28.07.2016 року, в її сина, ОСОБА_1 , виникали негативні психоемоційні переживання та психологічні зміни, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню особистості, поглибилися та зафіксувалися після наступного значного стресу (смерті батька); 2,3) Смерть матері постала для ОСОБА_1 як інтенсивно психотравмуюча ситуація, що спричинила тривалі негативні психоемоційні переживання, обумовила несприятливі психологічні зміни, тобто заподіяла ОСОБА_1 моральні страждання; 4) Орієнтовний еквівалент компенсації заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок смерті матері становить 32 мінімальні заробітні плати; 5) Внаслідок смерті матері ОСОБА_1 відразу були заподіяні інтенсивні стресові переживання, які потім поглибилися смертю батька, продовжуються пожиттєво, що проявляється в усвідомленні втрати матері як емоційно-найближчої особи, котра допомагала душевно, підтримувала морально, яку сприймав своєю життєвою опорою, майбутньою найкращою бабусею своїм дітям, що очікував бути незмінним на протязі всього її життя; 7) Після смерті матері ОСОБА_1 переніс інтенсивний душевний стрес, який супроводжувався тривалими психоемоційними та психосоматичним змінами: переживання горя, безнадії, стала емоційна пригніченість, порушення сну, посилення та фіксація проблем мовлення (заїкання), зміни ваги, актуалізація (поява) негативних звичок, з необхідністю вживання снодійних та заспокійливих засобів. В ОСОБА_1 спостерігається заїкання, яке, за наданими матеріалами, виникало та дещо компенсувалося в дитинстві, поглибилося з часу смерті матері та продовжується наразі; завдає дискомфорту в спілкуванні з оточуючими, знижує почуття впевненості при контактах, погіршуючи якість соціального функціонування особистості. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, вважав за необхідне стягнути з відповідача на його користь 192 000 грн., що на думку суду буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Предметом вказаного спору є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю особи - його матері. Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Обставини щодо причин цієї події встановлені відповідними документами, складеними комісією та вироком суду, які сторонами не оспорювалась. Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України). Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов`язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці. Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Суд першої інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», конкретні обставини нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, внаслідок якого настала смерть матері позивача. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок смерті матері, що є незворотнім, висновків судової психологічної експертизи, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 192 000 грн., і цей розмір правомірно вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних страждань позивача. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» стосовно того, що судом першої інстанції не повністю враховані обставини даної справи є хибними. Рішення ухвалене з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України): справедливості, добросовісності та розумності, та доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Посилання апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на встановлену експертом під час нещасного випадку особисту необережність потерпілої, як на підставу для відмови у відшкодуванні позивачу моральної шкоди, є безпідставними, оскільки згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У зв`язку з наведеним, відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду позивачу, а визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, а також експерт у висновку судово-психологічної експертизи, врахували в тому числі і вищевказані обставини. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко