Постанова 4803 № 185/9156/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2625/25 Справа № 185/9156/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 березня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря - Кошари О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2011 року народження, до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року, - В С Т А Н О В И В: 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки, яка діє в інтересах малолітньої дитини, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві в розмірі 600 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В обгрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що батько малолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження, - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, під час виконання трудових обов`язків, на ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ « ДТЕК Павлоградвугілля», та комісією складено акт (форма Н-1) № 5 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Внаслідок втрати батька дитині завдана моральна шкода, яка полягає в постійно психологічно-емоційних відчуттях страждання та самотності, так як дитина була позбавлена батьківського піклування, турботи та любові з боку батька, матеріального утримання та добробуту, що свідчить про втрату нормальних життєвих зв`язків, пов`язаних із смертю батька до сих пір (а.с.1-5). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2011 року народження до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2011 року народження в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі 200 000,00 грн., без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.53-61). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення змінити, стягнувши з відповідача на її користь суму моральної шкоди у розмірі 600 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено наслідків та обсягу спричинених позивачу моральних страждань з урахуванням ступеня вини відповідача, а отже, оскаржуване судове рішення слід змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу до розміру, який був заявлений позивачем у позовній заяві (а.с.64-67). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батьками записані: ОСОБА_3 (батько); ОСОБА_1 (мати) - позивачка по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.07.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду, Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 32 років, відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 28.05.2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області. Потерпілий ОСОБА_3 працював у структурному підрозділі відповідача - ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ « ДТЕК Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля»), на посаді електрослюсара підземного. 22 травня 2013 року, о 13 годині 35 хвилин, з ОСОБА_3 у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» трапився нещасний випадок на виробництві, та 08.06.2013 року комісією складено акт № 5 (форма Н-1) про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який затверджений 09.06.2013 року начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області ОСОБА_4 . Обставини нещасного випадку відповідно до акту (форма Н-1): 22.05.2013 року, приблизно о 13 год. 35 хв., після завантаження відповідних блоків, прохідник ОСОБА_5 убрав гальмівні башмаки та направився на верхній приймально-відправний майданчик. Відбулося розчеплення составу, в результаті чого 2 вагонетки УВГ-3,3 почали некерований рух від вибою вниз по виробці. В районі нижнього приймально-відправного майданчика на ПК-4 знаходились прохідник ОСОБА_6 . В районі ПК-1 електрослюсарі підземні ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проводили монтаж трійника на трубопроводі стислого повітря. Прохідники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пересувалися від заїзду виробки до ОСОБА_6 , щоб доповісти про виконання виданого їм наряду по ув`язці обладнання на 141 збірному штреку. Під час некерованого руху вагонетки, проїхавши повз прохідника ОСОБА_6 , електрослюсаря ОСОБА_7 та прохідника ОСОБА_9 , збили запобіжний бар`єр № 2, встановлений нижче спускового гезенку на ПК2+11 м. Запобіжний бар`єр № 3, який знаходиться вище гезенку - ПК4+10 м, був відкритий. Рухаючись по інерції, вагонетки зійшли з керованої колії на перекинулись на бік на закругленні рейкової колії ПК-1 - ПК-0 на прилеглій виробці головного відкаточного штрека пласта С1. По стороні більшого закруглення виробки бігли ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , з метою сховатися від рухаючих по інерції вагонеток. Внаслідок сходу вагонеток з рейкової колії та подальшого їх опрокиду на бік, електрослюсарі підземні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були смертельно травмовані вангонетками, що вдарились у борт виробки на ПКО+12 м. Причини нещасного випадку: основні: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів; недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки; супутні: порушення технологічного процесу; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, мехназмів тощо; невиконання посадових обов`язків; не виконання вимог інструкції з охорони праці; не задовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці. Діагноз потерпілого згідно з довідкою лікувально-профілактичного закладу: травматичний шок; гемоторакс справа; розрив правої нирки; перелом кісток тазу та лівої нижньої кінцівки. Сумісна тупа травма грудної клітини, живота, тазу та лівої нижньої кінцівки. Роздавлення, стискування або зачеплення в об`єкті або між об`єктами. Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: посадові особи структурного підрозділу відповідача, крім потерпілої особи. Суд вважав доведеним причинно-наслідковий зв`язок між смертю батька дитини та отриманого смертельного травмування потерпілого на виробництві та дійшов висновку, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди в інтересах дитини у зв`язку із встановленням причинного зв`язку смерті батька дитини та отриманими ушкодженнями на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, а також з істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивачки дитини, її переживань та страждань, пов`язаних із втратою близької людини - батька. Судом 1 інстанції не взяв до уваги доводи представника відповідача, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки чоловік позивача отримав тілесні ушкодження у зв`язку з незабезпеченням йому безпечних та нешкідливих умов праці, тому ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є особою, що несе відповідальність за порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Також суд 1 інстанції не взяв до уваги і доводи представника відповідача щодо відсутності доказів заподіяння дитині моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв`язку зі смертю батька доведений матеріалами справи. Дитина внаслідок втрати батька пережила та переживає нервове потрясіння, пов`язане з його смертю, вона втратила турботу, піклування, любов та виховання. Факт заподіяння моральної шкоди дитині у зв`язку з втратою батька, завдає їй душевних та психологічних страждань, дитина позбавлена батьківського піклування, любові, турботи та можливості спілкування з рідною близькою людиною. Дитина стала напівсиротою, що тягне за собою порушення її повноцінного життя та розвитку. Смерть рідної людини, це не відновлювальна втрата, що спричинає страждання та хвилювання. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції беручи до уваги конкретні обставини по справі, невідворотність, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань дитини, дійшов до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 200 000, 00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення. З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Згідно ст.43, ст.46 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Частиною 2 ст.1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом (ст.16 ЦК України). У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Отже, судом першої інстанції встановлений і причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди перед позивачем. Відповідно до роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, дійсно встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Враховуючи вищевикладене та встановлені судом конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань дитини, та те, що вона втратила батька, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 200 000 грн. без утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Вступна та резолютивна частини проголошені 26 березня 2025 року. Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року. Судді: