Постанова 4803 № 185/3818/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8053/23 Справа № 185/3818/23 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я (суддя першої інстанції Бондаренко В.М.), В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що має загальний трудовий стаж 19 років на підприємствах вугільної промисловості, у томі числі 5 років 2 місяці у структурному підрозділі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - ВСП «Шахта «Благодатна». 16 листопада 2009 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві та 15.04.2010 року він був звільнений відповідачем за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню роботи ( п. 2 ст. 40 КЗпП України). 31 березня 2021 року йому було повторно безстроково встановлено за трудовим каліцтвом 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, у зв`язку з виробничою травмою. На підставі наведеного позивач просив суд з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 241000,00 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 80000 грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 40000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на те, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати. Так, апелянт посилається на те, що судом було частково задоволено позовні вимоги позивача, незважаючи на вину ОСОБА_1 згідно п. 7 Акту про нещасний випадок, ґрунтуючись лише на доказах, поданих позивачем. Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, вважаючи доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача щодо порушенням ним вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків втрати професійної працездатності. Відповідачем були створені, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, безпечні та нешкідливі умови праці. Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженню здоров`я працівника при виконанні ним трудових обов`язків. Позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір був повідомлений, в порядку передбаченому ст. 29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці. Позивач свідомо йшов працювати у шкідливих умовах праці, щорічно проходив періодичний медичний огляд, та був обізнаний про стан свого здоров`я. Апелянт зазначає, що за відсутності у матеріалах справи доказів зміни психічного стану позивача підстави для ствердження про заподіяння йому моральної шкоди відсутні. Встановлення самого ступеню втрати професійної працездатності не підтверджує факту спричинення моральної шкоди. Так, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу. Так, судом не було належним чином досліджено акт огляду потерпілого МСЕК та Індивідуальну програму реабілітації інваліда, в яких спеціалістами МСЕК зазначаються потреби щодо психологічної реабілітації хворого. При цьому, зазначена програма не містить вказівок на необхідність психологічного лікування, а також наявність у позивача психологічних та моральних страждань. Тобто, за відсутності у справі доказів зміни психічного стану позивача, підстави для встановлення судом факту заподіяння моральної шкоди відповідачем відсутні. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття провадження сторонам у справі було надіслано супровідним листом від 11.10.2023 року засобами поштового зв`язку, а представнику ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його електронну пошту. Крім того, вказаним супровідним листом позивачу у справі засобами поштового зв`язку було надіслано копію апеляційної скарги. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 241000,00 грн., тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається із частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів у трудовій книжки ОСОБА_1 має загальний трудовий стаж 19 років на підприємствах вугільної промисловості, у томі числі 5 років 2 місяці на посаді машиніста гірничих виїмкових машин у структурному підрозділі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - ВСП «Шахта «Благодатна». 15 квітня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено відповідачем, у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст.40 КЗпП України). 19 листопада 2009 року директором ВСП «Шахта «Благодатна» ВАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Копиловим О.П. затверджений акт про розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 16 листопада 2009 року о 11-50 год. За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , а саме: 16.11.2009 року в першу зміну начальником дільниці з видобутку вугілля № 1 ОСОБА_2 було надано наряд МГВМ дільниці з видобутку вугілля № 1 ОСОБА_1 на технічне обслуговування комбайна 1КА-200 в 109 лаві пл.С1 горизонту 325 м. Об 11 год. 50 хв. при обслуговуванні комбайна 1КА-200, який знаходився на секції № 4-7 в 109 лаві, МГВМ ОСОБА_1 , з метою перевірки стану ріжучого ланцюга, нахилившись через корпус комбайну, тим самим опинившись в незакріпленому просторі, проводив візуальний огляд ріжучого ланцюга. Раптово випавши з незакріпленого простору куском породи МГВМ дільниці з видобутку вугілля № 1, ОСОБА_1 був травмований в область голови. Після надання першої допомоги, ОСОБА_1 був доставлений в приймальне відділення МЛ № 4 м. Павлограду. Комісією встановлено, що основними причинами нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 є порушення технологічного процесу (порушення технології виконання робіт по обслуговуванню комбайна, знаходження потерпілого в незакріпленому просторі); невиконання вимог «Інструкції № 2 з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінки в шахті машиніста гірничих виїмкових машин». Діагноз, відповідно до акту про розслідування нещасного випадку, - струс головного мозку. Забій, гематома, садини обличчя. Крім того, в акті зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про охорону праці», ст. 41 Гірничого Закону України, п. 1.12 «Інструкції № 2 з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінки в шахті машиніста гірничих виїмкових машин». Згідно виписки із акта огляду Павлоградської МСЕК від 14.04.2010 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 10 ААА № 000827, вбачається, що ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом та 50% відсотків втрати професійної працездатності. Визначена потреба у санаторно-курортному, медичному лікуванні. Згідно довідок Міжрайонної Павлоградської МСЕК від 31.03.2021 року, а саме, до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 146498 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 061637, вбачається, що ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом та 40% відсотків втрати професійної працездатності. Визначена потреба у санаторно-курортному, медичному лікуванні. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в такий частині. З вказаним висновком суду першої інстанції Дніпровський апеляційний суд погоджується. Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів факту спричинення позивачу моральної шкоди за вини відповідача колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (із змінами і доповненнями) передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Як вбачається із частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 1 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 частини 2 вищевказаної статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків, що змінило звичний уклад життя. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховував стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 40% втрати професійної працездатності. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, встановлення ступеню втрати професійної працездатності не підтверджує наявність факту спричинення потерпілому моральної шкоди, є безпідставними, виходячи з наступного. Пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, передбачено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року; № 1 від 27.02.2009 р.) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Інші доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року і задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» немає. Керуючись ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В. Халаджи